неділя, 12 березня 2017 р.

Всі сценарії знищення України


Кремль не хоче підпорядковувати Україну. Він хоче її демонтувати, раз і назавжди. Щоб більше ніколи таке держава в існуючих кордонах не змогло з'явитися на карті світу.
Росія, яка планує стати ключовим гравцем на євразійському просторі, не може собі дозволити мати у себе під боком абсолютно непрогнозовану, а тим більше ворожу країну, що займає стратегічне географічне положення.

Москва не може собі дозволити залежати від настрою українців: сьогодні вони проголосують за тих, завтра за цих, сьогодні вони сидять спокійно, а завтра влаштують Майдан.

Тому в Кремлі серйозно налаштовані раз і назавжди покінчити з нами і чекають для цього слушної нагоди. Так само, як вони чекали слушної нагоди більше десяти років, щоб почати проти нас сьогоднішню кампанію.

Слушна нагода можна просто чекати, а можна створювати і наближати. Кремль завжди обирає другий варіант, і активно в цьому напрямку працює.

Демонтаж України Кремль може здійснити двома основними шляхами: силовим і політичним.

Політичний шлях полягає в федералізації, яку треба буде повзучої конфедералізаціі і, нарешті, розпад країни на кілька утворень, орієнтованих на різні сусідні держави. Так звана «Новоросія» - на Росію, Галичина - на Польщу, Закарпатті - на Угорщину, Словаччину і ту ж Росію, Буковина і Бессарабія - на Румунію. З «тієї» сторони потрібні політичні сили підгодовані і тільки чекають відмашки з Москви, щоб почати нас рвати.

Незалежна «Новоросія» Кремлю не потрібна. У Москві вже розуміють, що будь-яка відособленість породжує відокремлений самосвідомість, і, створивши нове велике держава, Росія рано чи пізно отримає собі ще одну Україну під боком. Тому в разі розпаду України «Новоросію» по її «прохання» будуть відразу включати до складу Росії в якості нового федерального округу.

Невеликий обрубок країни навколо Києва не матиме для Росії ніякої стратегічної цінності. Більш того, втративши ресурси і території, залишок України також потрапить в сферу впливу Росії і, з часом, примкне до ЄврАзЕС або також увіллється в Росію на правах автономної республіки.
Щоб здійснити такий сценарій потрібно забезпечити збіг декількох факторів.

1. Ослаблення центральної влади. Для цього Кремлю важливо перетворити Україну в парламентську республіку або максимально послабити президентську вертикаль іншими формальними і неформальними способами.

2. Посилення регіональних еліт. Цьому сьогодні сприяє економічна децентралізаціея, яка, фактично, є фундаментом для політичної федералізації. Якщо при цьому підкупити частину регіональних еліт безпосередньо або будь-якими преференціями - ефективність їх використання зросте в рази.

3. Посилення розколу між регіонами по культурним та мовними ознаками. Для цього Кремлю потрібно максимально посилити два крайні полюси - захисників російської мови і фанатичних апологетів українізації і протиставити їх один одному. Якщо до революції було зроблено ставку, перш за все, на російськомовне населення, то сьогодні Кремлю вигідніше йти від зворотного -провоціровать крайніх націоналістів через своїх агентів в їх середовищі і розпалювати ненависть з їх боку по відношенню до російськомовних українців.

4. Зростання регіонального патріотизму і настроїв, пов'язаних з усіма видами автономності. Цьому дуже посприяє впровадження в тіло України ОРДЛО на правах автономії або суб'єкта федерації. Цілком ймовірно, що багато регіонів після повернення Донбасу на умовах Росії будуть робити за своєю ініціативою (або з подачі агентів Кремля) політичні, економічні та гуманітарні кроки по максимальному огорожі себе від новопридбаних співвітчизників і решти України.

5. Дестабілізація органів влади і параліч системи управління державою. Для цього активно просувається ідея дострокових парламентських виборів, що не тільки є саме по собі дестабілізуючим фактором, але і несе ризик приходу в парламент маси засланих агентів, які зірвуть створення будь-якої коаліції, виборів прем'єра і, таким чином, паралізують весь процес реформ в країні.

5. Прихід до влади проросійських або популістських сил і створення сприятливих умов для демонтажу України. Для цього Кремль пачками скуповує окремих політиків і цілі партії, інспірує і підсилює протестні настрої населення, здійснює тотальну дискредитацію влади і всіх державних інститутів України.

Якщо політичний варіант демонтажу України зайде в глухий кут, у Кремля залишається силовий шлях розчленування країни.

Він можливий тільки в разі якщо Кремль, який прагне на міжнародній арені грати роль миротворця і обґрунтовує всі свої кроки нібито «гуманітарними міркуваннями», зможе створити такі умови для вторгнення, проти яких світова спільнота не зможе знайти контраргументів.

Просто взяти і напасти сьогодні неможливо. Агресія повинна бути продиктована самими благими і піднесеними міркуваннями гуманітарного характеру, які проросійські ЗМІ і політики по всьому світу висвітлять таким чином, щоб суспільства розвинених країн встали на сторону Москви.

Силовий варіант має дві складові, які можуть здійснюватися в комплексі або окремо - внутрішню дестабілізацію і зовнішню агресію.

1. Внутрішня дестабілізація спрямована на те, щоб в Україні зникла легітимна влада, а в країні запанували хаос і кровопролиття.

Цього можна досягти:

- Шляхом державного перевороту в період між виборами;

- Інспірування соціального вибуху в період виборів з неможливістю встановити їх результати, подальшою ескалацією, руйнуванням державних механізмів;

- Створенням на основі окремих політичних і громадських організацій та неформальних структур паралельних центрів сили, непідконтрольних державі і руйнують монополію держави на насильство, проведення внутрішньої і зовнішньої політики.
Для здійснення державного перевороту і демонтажу України ідеальний варіант - проросійський президент з одного боку і підконтрольні через своїх агентів збройні патріотичні формування - з іншого. Якщо отримати свого президента в Україні Кремлю не вдасться - будуть всіма способами топити того, який є.

Громадський вибух під час виборів досягається масовими фальсифікаціями і профанацією виборів, зривом голосування і підрахунку голосів в регіонах і інших подібних технологіях. В такому випадку в роботу також включаються ті збройні формування, які Кремль контролює через своїх агентів.

Створення паралельних центрів сили здійснюється через агентів впливу, які об'єднують навколо себе патріотично налаштованих громадян, ветеранів АТО, волонтерів, добровольців. Вони, по ідеї, повинні підмінити собою держава і почати поступово його руйнувати, діючи самостійно в питаннях внутрішньої і зовнішньої політики, економіки, гуманітарної сфери. Тобто, по суті, мова йде про «повзуче Майдані».

У разі, якщо ці сценарії будуть повністю реалізовані, країна розсиплеться сама, і Росії за допомогою ЛДНР залишиться лише підібрати потрібні їй регіони. Природно, «виключно з метою не допустити гуманітарної катастрофи і запобігти кровопролиттю».

2. Пряме військове зіткнення. Воно можливе лише в разі, якщо Україна сама нападе на Росію або союзні з нею держави. І якщо пряма агресія України проти Росії нереальна, то військовий конфлікт з її союзниками спровокувати цілком можна.

Для цього Кремлю досить визнати незалежність ЛНР і ДНР, підписати договір про союзництво і військової взаємодопомоги і спровокувати ескалацію конфлікту між Україною і новоявленими «республіками». Хоча б розмістивши у лінії розмежування свій «миротворчий контингент» відповідно до договору між РФ і ДНР і зрежисована нібито їх обстріл з боку України.
Те, що світова спільнота не визнає незалежність «республік» - в даному випадку це не матиме ніякого значення, головне - що Росія їх визнає, а тому буде діяти абсолютно в правовому для себе поле. До того ж до визнання республік Росія залучить своїх союзників по всьому світу для максимальної легітимізації «новоутворень». Перший крок у вигляді визнання паспортів ЛДНР вже зроблений.

При цьому у Росії буде два варіанти дій: «лайт-версія» у вигляді підтримки армій ЛДНР авіацією і ракетами по фронту, який буде рухатися від лінії розмежування до Харкова і Одесі, або «хард-версія», коли пряме напад Росії буде здійснено і з її території.

Силові варіанти - останній аргумент, коли всі інші можливості будуть вичерпані і в Кремлі зрозуміють, що вони програли у всіх інших партіях.

В даний час ми бачимо послідовне просування Кремля в обох сценаріях - політичному і силовому, щоб в потрібний момент можна було використовувати найбільш доцільний з них, який гарантує досягнення мети.

Розуміючи це, сьогодні не тільки української влади, а й громадянського суспільства потрібно віддавати собі повний звіт у тому, як ті чи інші наші дії здатні вплинути на хід гібридної війни.

Нам потрібно захищати державу - єдину організовану і системну силу, здатну, в свою чергу, захистити всіх нас і зберегти нашу цілісність.

Є й інший варіант - гратися далі в політику і «активізм» і думати, що це все жарти. Це буде дуже захоплююче і фейерічно, але недовго. А потім нація вмиється кров'ю.

Немає коментарів:

Дописати коментар