Блог Назара Обідзінського

Черкаси. Шевченків день.

2012-03-09T22:51:00.003+02:00

Сьогодні Черкаси вшанували пам"ять Т.Г.Шевченка.
В той час, як у Каневі чиновники проводжали гвинтокрил Президента, що здійснив поспішний візит на Чернечу гору, в Черкасах опозиція читала вірші. Так стартувала акція об’єднаних правих сил «В своїй хаті своя правда…».
Об 11-00 на Театральній площі Черкас, біля пам"ятника Кобзареві зібралась спільнота, переконана в своїй любові до України та до її полум"яного Пророка. На початку заходу до підніжжя пам"ятника Т.Шевченкові було покладено квіти й калину, після чого отцями-священниками УАПЦ та УГКЦ було відслужено спільну панахиду по р.б Тарасію та сказано слово про геніального поборника нашої землі та нації.

По закінченню слово мав депутат Черкаської міської ради М.Булатецький, який наголосив на необхідності дослухатись до шевченкових послань і виконати нарешті його заповіти - збороти ненависну владу українофобів-перевертнів та розпочати будівництво справжньої Української держави, де "врага не буде супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі". «Унікальність творчості Тараса Шевченка в тому, що він звертався до українців простою мовою, і актуальність його слова збереглася до сьогодні. Немає кращих закликів до боротьби з антидержавним режимом Віктора Януковича, ніж рядки з поетичних творів «Кобзаря». Ми маємо нагадати їх черкащанам, адже за щоденними проблемами вони їх дещо призабули», - відзначив п. Булатецький.
О 18-30 у Черкаському академічному музично-драматичному театрі відбулась прем"єра другої частини тетралогії Богдана Стельмаха у постановці режисера Сергія Проскурні "Тарас. Слова".

Роль великого українського поета виконав Заслужений артист України, актор театру та кіно Євген Нищук.

Першу частину цього драматичного твору - "Тарас. Слава", як відомо, було поставлено й презентовано черкащанам минулоріч, а до 200-річчя поета, у 2014 році, на сцені Черкаського театру буде відтворено усі 4 частини епосу. Вистава продовжуватиметься 6 годин.
Одним словом, не знаю, як там гарант сьогодні на Чернечій горі себе показав. Чи не сплутав щось із чимось, що почасти з ним буває. Чи встигли докладно йому пояснити, що Тарас Шевченко - це не футболіст Андрій Шевченко, який досі (дай йому Бог здоров"я) живе й здравствує, а зовсім навпаки - український (не як Чехов) поет (як і Анна Ахмєтова), художник і, нарешті, сучасник відомого гарантові композитора - С.Гулака-Артемовського (по-президентськи - Артьомовського).
А Черкаси разом зі своїми мешканцями з гідністю вшанували пам"ять свого земляка.

Янукович випробує вертолітний майданчик в Пекарях

2012-03-09T11:08:00.001+02:00

Сьогодні Янукович випробує вертолітний майданчик у Пекарях, поблизу Чернечої гори, оскільки має намір взяти участь в урочистих заходах з нагоди дня народження Тараса Шевченка.

На разі, дорога від Пекарів до Чернечої гори повністю перекрита правоохоронцями, на площі під горою вирує ярмарок народних майстрів, оточений шеренгами прапороносців. Одначе жодного прапора Партії регіонів поки що не видно.

«Може, до самого приїзду Президента вони і вистрибнуть з окопів, але поки що не бачимо», — жартують представники опозиційних партій, які також підтягнулись до могили Кобзаря.

Всього на Віктора Януковича очікує близько тисячі людей, централізовано звезених з усієї області, тож на автостоянці повно службового транспорту та шкільних автобусів. Подивитись на Президента у вихідний день «виявили бажання» в основному вчителі, лікарі, працівники бюджетної сфери, чиновники та учні шкіл.

В програмі візиту Януковича покладання квітів до могили Шевченка, вручення Шевченківської премії та відвідання комплексу «Авто-ріка». Після цього Президент на гелікоптері повернеться назад до столиці.

Тетяна Воронцова, http://progolovne.ck.ua/archives/3326

І мертвим, і живим...

2012-03-09T00:02:00.000+02:00

Вірш Шевченко, І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм, в Україні і не в Україні моє дружнє посланіє

І смеркає, і світає,
День Божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тільки я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І господа зневажають,—
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають...
А що вродить? Побачите,
Які будуть жнива!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну!
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну!
Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не Шукайте, не питайте
ТОГО, ЩО немає
І на небі, а не тільки
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого.
Волі! волі!
Братерства братнього!
Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли Великих слов велику силу,
Та й більш нічого.
Кричите,
Що бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!..
Якби взять І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тоді оставсь би сиротою З святими горами Дніпро!

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!
Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чули б у бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.
І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.

СХАМЕНІТЬСЯ! будбте люди,
Бо лихо вам буде!
Розкуються незабаром
Заковані люди,
Настане суд, заговорять
І Дніпро і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших... і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь

Своїми синами!
Умийтеся! образ Божий
Багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі
На те тільки, щоб панувать...
Бо невчене око
Загляне їм в саму душу
Глибоко! глибоко!
Дознаються небожата,
Чия на вас шкура,
Та й засудять, і премудрих
Немудрі одурять!

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю.
Немає й бога, тільки я!
Та куций німець узлуватий,
А більш нікого!..» — «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»

«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слов'яни».
«Слов'яни! слов'яни!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
І Коллара читаете
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка ,
І в слов'янофіли
Так і претесь... І всі мови
Слов'янського люду —
Всі знаєте. А своєї
Дасть бі... Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже,—
Отоді ми заходимось!..
Добре заходились
По німецькому показу
І заговорили
Так, що й німець не второпа,
Учитель великий,
А не те, щоб прості люди.
А ґвалту! а крику!
«І гармонія, і сила,
Музика та й годі.
А історія!.. поема
Вольного народа!
Що ті римляни убогі!
Чортзна-що — не Брути!
У нас Брути! і Коклеси!
Славні, незабуті!
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!»
Кров'ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли ,
Ніже тії коми,
Все розберіть... та й спитайте
Тоді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
То й побачите, що ось що
Ваші славні Брути:

Раби, підніжки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучче, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.

Може, чванитесь, що братство
Віру заступило,
Що Сінопом, Трапезонтом
Галушки варило.
Правда!.. правда, наїдались,
А вам тепер вадить.
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
їсте на здоров'я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров'ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить,—
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала,
Та й вас роздавила!

Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву
І вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
Добре, ведіть, показуйте,
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.
Показуйте!.. За науку,
Не турбуйтесь, буде
Материна добра плата:
Розпадеться луда
На очах ваших неситих,
Побачите славу,
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе!
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитайте,
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників: кого, коли,
За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата,—
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотна
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!

Сотник Гарячий: гарячий поборник волі України…

2012-03-04T08:48:00.000+02:00

Павло Гарячий – сотник, командир 1-ої сотні 1-го гайдамацького кінного куреня ім. Яна Кармелюка (Поділля). 1919 рік

Оборонець нашої Батьківщини сотник Армії УНР Павло Гарячий (Горячий) не один раз дивився в очі смерті. І не раз щасливо розминався з нею… Народився він 3 січня 1893 року в селі Буда-Горобіївська Канівського повіту Київської губернії в родині Павла Лазаровича і Явдохи Пилипівни Гарячих (у дівоцтві Гончаренко). 1911 року закінчив чотирикласну Канівську міську школу, потім допомагав батькові по господарству. Як вибухнула Перша світова війна, Павла одразу мобілізували до російської армії. Служив у 1-й мортирній запасній батареї. 1 жовтня 1916 року закінчив 3-ю Київську школу прапорщиків. Лише наприкінці 1917-го канівського козака було вислано на фронт захищати Росію – до Проскурівського кордонного полку.
Павлові поталанило: кров за Росію він не проливав – армійські частини вже не воювали, а мітингували, російська армія розвалювалася на очах. Активно утворювалися українські частини. В одній із них Павло Гарячий служив уже від січня 1918 року – був сотником 1-ї сотні 1-го Гайдамацького кінного партизанського куреня імені отамана Яна Кармелюка, сформованого Юрком Ківерчуком і поручником Миколаєнком у Кам’янці-Подільському та його околицях.
Восени 1919 року сотник був тяжко поранений у бою.
Отямився Павло Гарячий тільки через два тижні в польському військовому шпиталі у Шепетівці.
Після лікування в грудні 1919 року Павла Гарячого було інтерновано. Спершу він перебував у Луцьку, потім – у таборах Щипйорно і Ланцута. Навесні 1920-го він став до лав 6-ї Січової стрілецької дивізії, що формувалася в Ланцуті. З нею сотник пройшов усю кампанію 1920 року. 21 листопада вдруге був інтернований поляками.
У таборах перебував до 30 червня 1924 року.
Ще з табору в Каліші сотник Гарячий написав прохання до Української господарської академії в Подєбрадах зачислити його студентом. Прохання задовольнили. Навчався він на агрономічно-лісовому відділі. Здобув диплом інженера. По закінченні академії працював у Польщі, в Познані.
Останній період свого життя, з грудня 1941 до лютого 1943 року, Павло Гарячий мешкав у волинському місті Кременець (нині це Тернопільська область).
Одним з учнів Павла Гарячого у Білокриницькій лісовій школі, де він викладав, був Микола Чорнобай, член ОУН(б). Він згадував: "Полковник Павло Гарячий викладав у нас "лісництво", а після занять, у лісі навчав нас іншого предмету – "тактики".
Павло Гарячий – досвідчений старшина, учасник Визвольної вій-ни 1917 – 1920-х років у лавах Армії УНР. Його досвід для майбутніх бойовиків УПА – безцінний. Знаменно, що учнями Павла Гарячого були члени обох гілок ОУН. До слова, Кременеччина – чи не єдине місце, де загони мельниківців і бандерівців координували свої дії, здійснюючи спільні акції (до осені 1943 року).
У лютому 1943 року ОУН отримала повідом-лення про підготовку німцями масового розстрілу в’язнів кременецької тюрми. Щоб врятувати їх, загін ОУН(б) під командуванням Крука захопив в’язницю. У відповідь гестапо того ж дня, 23 лютого 1943 року, арештувало та розстріляло відомих і шанованих у місті українців. Дослідник Б. Богуславський у статті "Жахливі картини злочинів" назвав імена розстріляних. Це лікарі Ганна і Петро Рощинські, Юрій Черкавський, Павло Гарячий (лісотехнікум), ксьондз Іваницький та інші – всього 12 осіб.
Випадковим свідком арешту Павла Гарячого став студент Чорнобай. Він оповідав: "Професор Гарячий повертався зі школи до Кременця власною бричкою, ми з товаришем їхали за ним на велосипеді. Назустріч нам з’явився німецький легковик. Це було гестапо. Німці зупинили професора і кілька хвилин про щось із ним розмовляли, потім розвернулися і поїхали назад до міста. Ми з цікавості поїхали за професором… Це ж авто чекало на нього під Чеснохрестською церквою. На цей раз гестапівці посадили його до авта і кудись повезли. На другий день я дізнався, що Павла Гарячого розстріляли"…
Чи добрим учителем був Павло Гарячий? Майже ніхто з його студентів не став лісничим чи агрономом – зате стали вояками. Вже за кілька місяців після загибелі Павла Гарячого вони успішно склали екзамен "з тактики" суворим екзаменаторам-німцям: у складі відділів Хрона і Крука під селом Антонівці вони оточили і знищили німецький батальйон…
Наприкінці зазначимо, що у лісовому технікумі є меморіальна табличка Павлові Гарячому. Гадаємо, що це не остання данина шани визначному українському старшині з села Буда-Горобіївська, що на Канівщині.

Підготував: Роман КОВАЛЬ, Сергій МЕДВЕДЄВ
Джерело: "Прес-Центр"

Друга річниця Президента Януковича

2012-02-25T15:43:00.000+02:00

Олександр Солонець, narodua.com

25 лютого, - друга річниця президентства Віктора Януковича. За даними різних соцопитувань, рейтинг Президента кожного року стабільно падає, зокрема за останній рік - на 15-18 %. І останнім часом, за опитуванням Центру Разумкова, він вже нижчий ніж у тої ж Тимошенко. Якби вибори Президента відбулися сьогодні, то за нього, як твердять соціологи, проголосувало б не більше 11-13 %. А ще два роки тому за Віктора Януковича, як пам'ятаємо, проголосували 48,95 % українців.

Учора різні молодіжні організації, зокрема "Чорний комітет", Братство святого Луки, а також Коаліції учасників помаранчевої революції, продемонстрували не так своє ставлення до підсумків президентства Януковича, як реакцію і обличчя самої влади. Остання не проходить випробування на зрілість та демократичність навіть у таких кумедних ситуаціях, і кілька студентів можуть сьогодні легко спровокувати владу Януковича на чергові всеукраїнські та міжнародні скандали.

Як знаємо, троє молодих людей, зокрема Ярослава Пугачова, Богдан Тицький та Сергій Мельниченко, за роздачу презервативів із написом “Справжній УРКАїнський ПРЕЗ” та літерою "Я" отримали 15 діб арешту. І це при тому, що акція, як стверджують громадські активісти, була заявленою заздалегідь.

"Владу біло-блакитних народ порівнює з поширенням СНІДу. Тому ми вирішили поширити засоби масової гігієни, які б символізували захист суспільства від страшної хвороби, якою для держави є Партія Регіонів і її лідер. Виготовили партію кондомів, придатних тільки для надування - так само, як Партія Регіонів придатна тільки для надування народу», - заявили в КУПРі.

Однак, як виявилося, за веселою молоддю пильно стежили десятки чи навіть сотні працівників МВС, СБУ та чи не всіх можливих силових структур. Очевидно, їх прирівняли за статусом ледь не до терористів .

Як розповіла Олена Білозерська, першу партію презервативів "конфіскували люди в цивільному " ще перед роздачею - просто в одній із забігайлівок.

А далі відбулося справжнє шоу із блокуванням підступів до Майдану Незалежності та київського Поштамту для автотранспорту та всіх "підозрілих" людей, штовханиною, арештами, полюванням за презервативами і так далі...

Усе це, зрештою, - рейтинг Віктора Януковича, який вирішив діяти чи то за білоруським, чи за російським сценарієм абсолютної централізації влади й знищення усіх політичних опонентів.

Так, Віктор Янукович зумів сконцентрувати владу - усі її державні гілки - в своїх руках та руках свого оточення. Таким чином він повністю взяв відповідальність на себе за всі процеси, що відбуваються в країні. Для цього він змінив навіть Конституцію. Проте, на жаль, ці процеси не виправдали сподівань прихильників Віктора Федоровича.

Власне, арештами опозиціонерів Тимошенко та Луценка відзначився Віктор Янукович за роки своєї влади, тим самим, можливо, врятувавши останніх від політичного забуття.

Крім цього - проваленими "реформами", різкою інфляцією на продукти харчування та інші товари, зокрема й гречковою кризою, зростанням комунтарифів...

Далі - Харківські угоди, які продовжили фактично безкоштовне перебування ЧФ Росії в Криму, однак не дали Україні жодної користі - ані політичної, ані економічної. Це при тому, що після підписання угод з РФ Віктор Янукович говоорив про сотні мільйонів і мільярди всіляких преференцій для України, здешевлення російського газу і так далі.

Однак що ми отримали насправді?

Лише зростання ціни на газ, чергові газові війни з Росією і переговори щодо щодо поглинання Росією газотранспортної системи України. А ми сьогодні купуємо російський газ за найдорожчими у світі цінами.

Наступний момент - економчна політика і взаємини влади із безнесом. Українські владні олігархи за офіційними даними в ці роки стають багатшими на десятки мільярдів доларів. Тим часом середній та малий бізнес отримує підвищені податки і жорсткий тиск з боку влади.

І це при тому, що Віктор Янукович обіцяв цьому бізнесу дати податкові канікули на п'ять років, а також знизити ПДВ до 17% з 1 січня 2011 року та податок на прибуток до 19% і теж з 1 січня минулого року.

Крім того, пам'ятаємо обіцянки глави держави про перехід на контрактну армію з 1 січня 2011 року, різкі підвищення пенсій, стипендій, зарплат і так далі.

Натомість Україна отримала різке зниження золотовалютних запасів Нацбанку. Як стверджують фахівці, тільки за останні півроку золотовалютні ресурси країни зменшилися на 4 мільярди доларів.

Запам'яталася нам і приватизація розкішних державних земель і власності з так званою державною дачею Януковича. Ще - вертолітні майданчики для Президента і багато чого іншого "для людей".

На жаль, не справдилися і євроінтеграційні заяви Віктора Януковича. Провалилося навіть парафування, тобто попереднє схвалення угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Україна опустилася, за версією Transparency International, на десятки пунктів в списку найкорумпованіших країн і стал однією з найкорумпованіших в Європі.

Світовий бізнес почав масово згортати свої бізнес-справи в Україні і вважає Україну надзвичайно ризикованою для інвестицій.

Це все, звісно, можна і далі перераховувати, але висновок напрошується один. Окрім абсолютної концентрації влади, розправи над опонентами та процвітання сімейного бізнесу та бізнесу "команди", Віктор Янукович мало що встиг зробити "для людей".

Фото: НародUA

Черкаси разом з рухом ЧЕСНО боротимуться за якість української політики

2012-02-24T17:29:00.000+02:00

24 лютого ініціатори руху ЧЕСНО разом із громадськими активістами Черкащини сформували регіональну платформу руху. До координаційної ради ЧЕСНО увійшли представники 10 громадських організацій регіону.

Координатором Черкаського майданчику ЧЕСНО обрано Назара Обідзінського (громадська організація «ВОЛЯ ХХІ»).
Учасники презентації заявили про готовність долучитися до національної «народної люстрації» політиків та приділити особливу увагу депутатам та кандидатам до парламенту від Черкащини. «Сьогодні виборець вирішує все! Своїм свідомим голосуванням на виборах та вимогливим ставленням до депутатів ми можемо змусити політиків бути відповідальними та чесно виконувати свої обов’язки», - підтримав активістів член координаційної ради ЧЕСНО Олег Рибачук.
Черкаси стали шістнадцятим містом всеукраїнського туру ініціаторів ЧЕСНО, в якому активісти продовжили розбудову національної мережі. Мета туру – об’єднати мешканців усіх регіонів України задля очищення майбутнього парламенту від недостойних кандидатів. Всього учасники руху планують утворити 25 регіональних осередки – у всіх областях України, включно з АР Крим.
Регіональні платформи руху вже створено у Полтаві, Сумах, Чернігові, Житомирі, Вінниці, Хмельницьку, Тернополі, Одесі, Луганську, Миколаєві, Херсоні, Харкові, Сімферополі, Севастополіта Кіровограді. Наступна презентація відбудеться 25 лютого у Дніпропетровську. З графіком презентацій можна ознайомитися на сайті: http://chesno.org/calendar/.
Аналогічні кампанії з очищення парламенту відбулися в Румунії, Південній Кореї, Чехії, Албанії та Косово і всюди мали позитивний вплив на результати виборів.
В Україні громадський рух ЧЕСНО започаткували активісти спільно з представниками партнерства «Новий Громадянин» рівно за рік до чергових парламентських виборів.

Чорнобильці Черкащини, об"єднавшись з усіма знедоленими верствами, протестують проти свавілля влади

2012-02-24T08:32:00.001+02:00

23 лютого в Черкасах відбувся мітинг ліквідаторів аварії на ЧАЕС, постраждалих вкладників кредитних спілок та різних опозиційних сил. Чорнобильці заявили, що з початку їх безтрокової акції протесту 11 січня 2012 року з ними не зустрівся ані голова Черкаської ОДА Сергій Тулуб, ані інші чиновники, щоб вирішити проблеми. А всі відписки представників влади лише загострюють соціальні протистояння.

Голова обласної Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86" Олександр Петренко та інвалід-чорнобилець і водночас протоієрей УПЦ Борис Бродовський заявили, що влада досі не виконала жодної вимоги чорнобильців. Більше того - розпочала переслідування як чорнобильських активістів, так і "афганців" та інших громадських організацій, які вимагають від влади забезпечення соціальних гарантій та відмови від пільг для високопосадовців.

Крім того, виступили представники чорнобильців із Жашкова, Золотоноші, Монастирища та інших районів області, які наголошували на соціальній несправедливості та ігноруванні інтересів громадян владою у всіх регіонах.

Чорнобилець Борис Бродовський повідомив, що влада не допустила законного обрання керівництва організації "Союз Чорнобиль України", залишивши на чолі організації "підконтрольного Андрєєва". Так, за його словами, на виборчу конференцію просто не пускали автобуси з делегатами з багатьох регіонів, а деяких навіть арештовували.

Чорнобильці різко розкритикували голову черкаської обласної організації "Союз Чорнобиль України" Володимира Болтенкова за "особисті домовленості з владою" та "ігнорування думки чорнобильців".

Відтак представники різних чорнобильських організацій вимагають провести виборчу конференцію, де переобрати керівництво "Союз Чорнобиль Україна".

"Болтенков і Скляров вирішили, що чорнобильці будуть мерзнути. Так, ми будем стояти до тих пір, поки нас не прийме голова облдержадміністрації. Ми хотіли дати свої пропозиції і так, як це було в інших областях, разом з губернатором написати в Кабмін як вийти з цієї ситуації", - заявив Борис Бродовський.

Чорнобильці заявили, що будуть стояти біля черкаської ОДА поки голова ОДА Сергій Тулуб їх не прийме і не відправить у відставку керівника Головного управління праці і соціального захисту населення ОДА Михайла Склярова.

Мітингуючі повідомили, що їх своїми мітингами підтримали Львів, Вінниця та Чернігів.

У свою чергу представник об'єднаної опозиції Черкащини Леонід Даценко заявив, що чорнобильська організація "Чорнобиль-86" ініціює створення Ради громадських організацій - своєрідну народну опозицію до нинішньої влади.

"Вже більше місяця стоять чорнобильці під "білим домом" на морозі, під снігом, і за цей час до них не вийшов ніхто. За цей час багато попало в лікарню, тому що в них підірване здоров'я Чорнобилем. Але влада не чує і не бачить простих чорнобильців, афганців, пенсіонерів, молодь... Тому ми будемо виходити на цей майдан і стукати до цієї влади. Нехай сьогодні зазвучить від імені народу гімн майдану...", - сказав Леонід Даценко.

І після цього почувся бій трубами по металевій бочці.

Зі свого боку, проблемами чорнобильців з НародUA поділився Олексій Крамний, представник чорнобильців Золотоноші:

- Попри те, що є закон, який надає нам право їздити в міжміському транспорті безкоштовно, на маршруті з Черкас до Золотоноші він не діє. Ми повинні платити за проїзд. Чомусь із Черкас у Смілу можна їхати безкоштовно, а до Золотоноші - ні. Я звертався в різні владні установи. Мене спершу посилали до голови нашої обласної організації "Союз Чорнобиль Україна" Болтенкова, потім - в ОДА. Я звертався в облдержадміністацію. Мене послали до працівників соціального захисту, там сказали, що немає коштів. Як же нема коштів, якщо прем'єр-міністр говорить, що в нас постійно збільшується валовий дохід. Це ж корупція, тут відмиваються гроші, корупційні схеми діють. Закон для смілян працює, а для жителів Золотоноші - ні. ОДА задіяна тут в корупційній схемі.

Подаємо резолюцію мітингу чорнобильців.

м. Черкаси 23.02.2012 р.

Резолюція

обласного мітингу  потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС, евакуйованих із зони  радіаційного забруднення та учасників ліквідації аварії на ЧАЕС

Ми, учасники мітингу,  вкотре звертаємося до голови Черкаської обласної держадміністрації С. Б.  Тулуба та голови Черкаської обласної ради В. П. Черняка та нагадуємо,  що:

- ми жодного разу не  отримали конкретної відповіді на наші звернення та пропозиції (копії  листів-звернень та відповідей на них додаються).

- Учасники мітингу  наголошують на тому, що керівництво обласної спілки інвалідів «Союз  Чорнобиль України» не є представником всієї обласної чорнобильської  спільноти, а є її невеликою частиною. Тому є незрозумілим небажання  обласної влади утворити Громадську раду при голові Черкаської ОДА, де б  були представлені всі громадські організації Чорнобильців та інших  пільгових незахищених категорій.

- Так, як з 11 січня  2012 р. біля Черкаської ОДА ми проводимо безстрокову акцію протесту, в  якій вже взяло участь більш ніж 350 активістів- чорнобильців з усієї  Черкаської області, констатуємо що, незважаючи на розпорядження голови  Черкаської ОДА С. Б. Тулуба, жоден з його підлеглих не вийшов до  протестувальників, що не уможливило швидке урегулювання конфліктної  ситуації.

Тому ми вимагаємо:

- Голові Черкаської ОДА С. Б. Тулубу особисто зустрітися з делегатами від учасників акції до 01.03.2012 року.

- Всі бюджетні кошти,  які ідуть на утримання Черкаської обласної організації інвалідів «Союз  Чорнобиль», направити в міські та районні лікарні на придбання ліків та  медикаментів.

- 3 11 січня 2012 року  ліквідатори і потерпілі від аварії на ЧАЕС стоять на морозі біля стін  Черкаської ОДА, добиваючись зустрічі з представникам влади. За цей час  було написано та направлено два звернення до голови Черкаської ОДА С.Б.  Тулуба з проханнями про зустріч, щоб обговорити дане положення, але  чиновники Головного управління праці і соціального захисту населення  (Скляров М. М.), управління регіональної політики в своїх  листах-відписках навіть не зробили спроби розв'язати проблеми, які  виникли. Навпаки тільки поглибили їх, так як у відповідях на конкретні  питання не було аналізу Конституції і законів України, а тільки  посилання на меморандум, підписаний між Владою і «Союз Чорнобиль  України». Сам меморандум був підписаний без обговорення між  чорнобильцями і потерпілими від аварії на ЧАЕС, таємно, по особистій  ініціативі Болтєнкова В.М.

Підписання меморандуму  стало причиною Чорнобильських протестів. Із письмових відповідей  чиновників видно, що вони не знають Конституції і взагалі не володіють  ситуацією. Крім того проявили і проявляють байдужість і неповагу по  відношенню до протестуючих ліквідаторів і потерпілих, гріючись в своїх  кабінетах, а деякі чорнобильці через переохолодження потрапили до  лікарень.

Виходячи з вище  викладеного, ми, учасники мітингу, вимагаємо відставки таких  спеціалістів. Крім того ми знову звертаємося до голови Черкаської  обласної держадміністрації втрутитися в ситуацію, яка склалася, прийняти  делегатів від протестувальників та виправити положення в рамках  Конституції і Законів України.

Люди стоять на межі  безвихідності і свавілля чиновників, в разі не вирішення проблем, які  склалися, готові об'явити безстрокове голодування біля стін  облдержадміністрації з 15 березня 2012 року.
    Джерело: http://narodua.com/rezonans/cherkaski-chornobyltsi-vymahajut-vidstavky-kerivnykiv-sojuz-chornobyl-ukrajina.html

У доктора Хауса вдома з'явився портрет нашого земляка

2012-02-24T00:09:00.000+02:00

Фото: http://www.life.pravda.com.ua

20 лютого 2012 року на американському телеканалі Fox вийшла 13 серія "Хазяїн в домі" 8 сезону популярного телесеріалу "Доктор Хаус". Поміж іншого, у цій серії у помешканні Ґреґорі Хауса з'являється портрет Тараса Шевченка. Згідно сюжету, Хаус одружився із українкою Домінікою Петровою, щоб допомогти їй отримати "ґрін карту", а з нею і право на проживання та роботу в США, - повідомляє Zaxid.net із посиланням на myReport.
Домініка походить з Кременчука. В неї є брат і три дядька – Микола, Федір і Володимир. Також у Домініки є шкільні друзі Василь та Оксана, але з Оксаною вона не спілкується, бо та цілувалась з Павлом, який подобався Домініці.
У цій серії виявляється, що Іміграційна служба США буде перевіряти шлюб Хауса та Петрової, тож вони готуються, щоб не завалити перевірку.
Зокрема, Хаус вішає вдома портрет Тараса Шевченка зі словами: "Твоя бабця гаряченька штучка" ("Your grandmother's kind of sexy", – тут і далі український переклад цитується за UAteam). На що Домініка йому відповідає: "That is Taras Shevchenko, the greatest Ukrainian poet" ("Це Тарас Шевченко – великий український поет").
"Той, що написав "Як тебе не любити, мій Креченчук"?", – спитався Хаус в перекладі команди UAteam. В оригіналі ж він питає, чи це бува не автор "There once was a man from Kremenchuk". Фраза "there once was a man" є популярним початком англійських віршів-лімериків.
У подальшому розвитку сюжету доктор Хаус та Домініка Петрова готуються до перевірки, навіть проводять фотосесії зі "спільного відпочинку". Проте перевірку завалюють, але завдяки слізним проханням Домініки подружжю дають ще один шанс й примушують до піврічного спільного життя "день в день".
Цю серію в день прем'єри дивилося понад 7 мільйонів американців.
Джерело: http://pres-centr.ck.ua/

Черкаси, фільтруй раду! - Презентація громадського руху чесно та плану народної люстрації майбутніх парламентарів

2012-02-21T09:33:00.002+02:00

24 лютого об 11:00 у приміщенні ресторану «Тарантела» (м. Черкаси, бул.Шевченка, 218) відбудеться презентація громадського руху ЧЕСНО та мозковий штурм з міськими активістами.

О 14:00 у цьому ж приміщенні розпочнеться прес-конференція та дискусія представників руху з журналістами.

З журналістами спілкуватимуться:

· Олег Рибачук, ініціатор кампанії «Новий громадянин», колишній керівник Секретаріату Президента Віктора Ющенка та віце-прем’єр з євроінтеграції

· Олексій Кляшторний, (Всеукраїнська профспілка «Народна солідарність»)

· Андрій Юсов, («Холодноярські ініціативи»)

Організатори презентації планують утворити регіональну платформу руху ЧЕСНО в Черкасах та спільно з міськими громадськими активістами розробити план детальної перевірки чинних народних депутатів і майбутніх кандидатів на відповідність громадським «критеріям доброчесності».

Під час прес-конференції буде презентовано новостворену платформу ЧЕСНО в Черкасах та детальну методологію громадського аудиту, яка дозволить будь-якому громадянинові долучитися до руху та перевірити будь-якого депутата чинного парламенту на відповідність критеріям.

Адреса презентації: бульвар Шевченка,218.

Пам"яті Ольги Басараб.

2012-02-12T13:57:00.002+02:00

Вночі з 12 на 13 лютого 1924 року кат-комісар польських окупаційних властей Міхал Кайдан убив у львівській тюрмі під час слідства Героїню української національно-визвольної боротьби, славної пам’яті Ольгу Басараб.
Схилімо голови перед світлою пам’яттю Ольги Басараб, що стала взірцем непохитності та нескореності української патріотки.

З В Е Р Н Е Н Н Я громадських організацій Черкащини

2012-02-07T20:36:00.000+02:00

Шановні співвітчизники!

Громадські організації, що увійшли до Ради опозиційних сил Черкащини вважають за необхідне закликати вас підтримати ідею про об’єднання усіх опозиційних політичних партій в єдиний виборчий список. Пропозиція здійснити такий важливий і рішучий крок була озвучена на одному з чергових засідань Ради опозиційних сил Черкащини. А нещодавно лідер ВО «Батьківщина» Ю.Тимошенко, знаходячись за гратами, у своєму зверненні закликала керівників опозиційних партій до створення єдиного списку. Ця ідея вже набула поширення в суспільстві.

Узгоджені дії, спільні публічні акції вже показали, що лише об’єднавшись опозиційні сили можуть ефективно протистояти нинішній владі. Об’єднання опозиції в єдиний список – це перш за все вимога наших громадян, адже на даному етапі в Україні фактично залишились дві партії – регіонали на чолі з Президентом Януковичем, які своєю антинародною політикою об’єднали проти себе іншу партію – усі верстви населення, політичні та громадські рухи.

Ми вважаємо, що реально перемогти цю владу можливо лише об’днавшись в єдиний партійний список на основі нейтральної партії та в єдиний список по висуненню кандидатів на мажоритарних округах. В цьому випадку існує реальна можливість виграти вибори з великою перевагою. У цій складній ситуації опозиційні сили можуть знайти консенсус без дріб’язкової боротьби за пропорції і привілеї у списках та продемонструвати любов до України, а не до себе. Сьогодні необхідно вийти за межі партійних суперечок для відновлення конституційного ладу, та демократії.

Рада громадських організацій при Раді опозиційних сил Черкащини закликає усіх свідомих громадян України підтримати наше звернення! Перемога можлива лише в реальному об’єднанні опозиції проти існуючої влади!

Звернення озвучене на прес-конференції Ради опозиційних сил Черкащини 6 лютого 2012 року.

Вітаємо Митрополита Іоанна!

2012-01-29T15:00:00.000+02:00

23 січня 2012 р. Указом Святійшого Патріарха УПЦ (КП) Філарета єпископ Черкаський і Чигиринський, керуючий Черкаською єпархією Владика Іоанн ( в миру Олег Васильович Яременко) возведений в сан митрополита.
Наші щирі вітання!

Пам"ятаймо про Крути.

2012-01-29T14:39:00.004+02:00

Сьогодні, 29 січня черкащани відзначили 94 річницю подвигу Героїв Крут. Тоді на захист УНР, за іронією долі, стали лише близько 300 чоловік iз Помічного Студентського куреня. Юні бійці зайняли оборону обабіч залізниці поблизу станції Крути між Бахмачем і Ніжином й 5 годин стримували загони петроградських, московських червоногвардійців і матросів Балтійського флоту (близько 6 тисяч чоловік). Майже всі захисники новоствореної УНР прийняли геройську смерть, а 27 студентів і гімназистів було захоплено в полон і страчено.
Об 11-00 біля сотні представників національно-патріотичних сил Черкас, політичних партій ВО "Свобода", ВО "Батьківщина", УНП, НРУ, УНА-УНСО, "Фронт змін", "Наша Україна" та громадських організацій "Воля ХХІ", Всеукраїнського об"єднання ветеранів, ВУТ "Просвіта", Соборного козацтва Черкащини, інших організацій, що входять до об"єднаної опозиції Черкащини, зібралися біля пам"ятника Т.Г.Шевченкові, де поклали квіти до його підніжжя та провели мітинг.

На мітингу виступили керівники місцевих партійних та громадських організацій. Виступаючими було відзначено історичну роль подвигу юнаків, уроки подій тих часів, та аналогію загроз українській державності початку ХХ століття й нашого сьогодення. Було також акцентовано, що саме сьогодні є нагальна потреба говорити про це, саме сьогодні треба давати гідну й принципову відповідь представникам нинішньої антиукраїнської влади. Так, наприклад, відомий українофоб, заступник Голови фракції Партії регіонів в Верховній Раді України Вадим Колесніченко назвав трагедію Крут - "не тим міфом, на якому можна будувати майбутнє країни". Ми ж переконані, що саме на такому прикладі необхідно виховувати патріотизм у сучасної молодої спільноти України. Саме урок Крут показує, до чого призводить роз"єднаність суспільства. А призводить вона не біль і не менш, як до втрати державності. Пам"ятаймо, що не менш небезпечною для України й її майбутнього є "мояхатазкрайщина". Геть від аполітичності!
Після мітингу громада вирушила до Святотроїцького собору УПЦ КП, де митрополит Черкаський і Чигиринський владика Іоан відслужив поминальний молебен по загиблих героях. У своїй проповіді він наголосив, що ті, хто загинув за свою країну, – блаженні перед Богом.
О 16-00 у приміщенні Черкаського обласного краєзнавчого музею молодіжною організацією "Патріотичні ініціативи" було ініційовано громадські збори з вшанування Героїв Крут та продемонстровано кінофільм "Боги призначили інакше" режисера Тетяни Осики.

В музеї:

http://www.youtube.com/watch?v=PVFoNr65rhE

2012-01-25T11:01:00.000+02:00

Це - обличчя справжнього націоналізму, обличчя нації, а не міських навіжених, громадських активістів і професійних патріотів. Коли націоналізм перекинеться з гуманітарних факультетів на спальні райони, з блогів в пивниці і з ток-шоу на базари - тоді і поговоримо про революцію.
(Мороко Влад)

В Черкаси приїхали ветерани вивчати досвід опозиції

2012-01-25T08:47:00.001+02:00

24-25 січня в Черкасах відбувається засідання розширеної ради Всеукраїнського об"єднання ветеранів.

Черкаська об`єднана опозиція надихнула Всеукраїнське об'єднання ветеранів провести чергове засідання своєї розширеної ради саме у Черкасах. Голова об'єднання Володимир Гуменюк пояснив, що хоче використати черкаський досвід та поширити його в інших регіонах.

"Плануємо, що збереться близько 80 делегатів з різних регіонів України. Готуватимемо звернення в усі державні органи, зокрема і до Верховної Ради, щоб не допустити набуття чинності закону про продаж землі. Адже купити землю в Україні зможуть не фермери чи здоровий український бізнес, а та категорія "олігархів-латифундистів", яка "награбувала в народу, а тепер хоче остаточо зробити народ бомбами і рабами, - заявив Володимир Гуменюк.

- А ще плануємо обговорити підготовку до виборів і підготуємо звернення до лідерів всіх опозиційних партій, що вони брали участь єдиним списком"

Тетяна Воронцова, http://www.dzvin.org/

День Злуки в Черкасах

2012-01-23T08:42:00.000+02:00

22 січня, Черкаси, Соборна площа.

Фото: Наталка Писарева, Тетяна Воронцова.

Моя міліція очі владі береже!

2012-01-21T22:59:00.001+02:00

22 січня Україна відзначає День Соборності. Проукраїнськи, патріотично налаштоване суспільство в цей день збирається на центральних майданах міст, містечок та сіл відтворити символічний ланцюг Злуки. Опозиційна рада Черкащини також запрошує своїх земляків долучитися до цього свята.

А от влада вже роками відзначає свята дивним чином: за 2-3 дні раніш святкової дати, причому в робочий час в адміністративному порядку зганяє підлеглий люд чи до драмтеатру, чи в філармонію і в совдепівському режимі "вшановує подію". Слава Богу, що черкаська ще "вшановує". Бо ж оно "нєудопопомінаємий" харківський Добкін взагалі не вважає День Злуки святом. Так і каже, мовляв, краще буду святкувати Дєнь Пабєди...
Та вернімось до наших баранів :))) Голова ОДА (чомусь їх звуть губернаторами...) як завжди, заздалегідь від"їхав з Черкас на чергове лікування, у відрядження чи у відпустку, як він це любить робити перед українськими святами та пам"ятними датами. Залишені для керівництва заступники зібрали свою масовку у п"ятницю з 14-30 на Театральному майдані. Почали розставляти курсантів пожежної академії, якою керує один з риг-і-анальних обласних керівників з риг-і-анальними прапорами біля пам"ятника Т.Шевченкові, а тут, як на зло опозиція виставила намет, з якого роздає листівки-запрошення, свіже число газети об"єднаної опозиції "Дзвін" та інші інформаційні матеріали.

А о 15-00 повинно прийти вище обласне керівництво покладати квіти до люто "любимого" ними Кобзаря. Направили вони стражів порядку, аби ті "посунули" опозиційний намет. Та опозиціонери відмовились кудись посуватись. Показали зареєстровану у міськраді заявку на проведення своїх заходів, де вказаний і Театральний майдан. І прийшлось міліцію використати, як брандмауер: щоб "вогонь протесту" не перекинувся у покірні маси прапоротримачів. Від вищого командування поступив наказ - затулити намет, особливо символіку ГО "Воля" щоб не видно було...

Словом, міліція свою функцію виконала.

Фото: Наталка Писарева

2012-01-19T19:36:00.000+02:00

Зовсім одуріли: Менти в масках лякали автоматами трактористів

2012-01-19T17:46:00.000+02:00

Автор: Тетяна Воронцова.
Матеріал взято з сайту http://www.dzvin.org/

Цього року, окрім звичайних новорічних застільних історій, в Червоній Слободі не сходила з вуст ще одна інтригуюча тема -- про озброєний наліт на сільське комунальне підприємство „Агроекологія”.

Ця абсолютно мирна контора з двома десятками працівників займається вивезенням сміття в селі, обслуговуванням водогону, прибиранням території, ритуальними й іншими побутовими послугами. Як будь-яке КП, „Агроекологія” давно звикла до фінансових перевірок, адже тільки КРУ вивчає комунальну бухгалтерію раз на два роки. Одначе те, що трапилося наприкінці 2011 року більше скидається на захоплення терористами заручників, ніж на перевірку господарської діяльності.

Зранку 28 грудня на підприємство нагрянули автоматники в масках. Махнувши перед ошелешеним директором якимсь документом, нібито рішенням Черкаського апеляційного суду і представившись працівниками УБЕЗу, вони поставили обличчям до стіни всіх трактористів, шоферів, бухгалтерів, які були на роботі, ретельно обшукали їх і замкнули в окремому приміщенні. Їх там тримали мало не до вечора, і навіть в туалет виводили під озброєним конвоєм.

В цей час в бухгалтерії частина правоохоронців пакувала документи. Спочатку вони записували назви документів в протокол, а потім втомились, згромадили всі папки і системні блоки комп’єютерів в мішки і відбули в невідомому напрямку, не залишивши ошелешеним комунальникам навіть копії того документа, на підставі якого вони все це вчудили.

Цікаво, що Червонослобідську сільську раду, яка є засновником підприємства „Агроекологія”, до сьогодні так ніхто й не повідомив, що, власне, намагалась знайти міліція.

„Це комунальне підприємство не фасує наркотики і не складує зброю, тому потреби лякати комунальників автоматами не було жодної, одначе комусь, напевне, було дуже принциповим продемонструвати силу”, - обурюється сільський голова Червоної Слободи Микола Котко.

Він підозрює, що весь цей „цирк на дроті” був розіграний саме для нього, бо має в районі славу „непокірного” сільського голови. Котко не приховує своєї опозиційної партійності і публічно наполягає, що „служить громаді, а не районній владі”. А це в нинішніх політичних умовах справжній виклик районному і обласному керівництву.

Тетяна Воронцова

Презентація нових книг Романа Коваля

2012-01-18T17:16:00.002+02:00

“Тиха війна Рената Польового”
Нова книга Романа Коваля
     Її презентація відбудеться у середу 27 СІЧНЯ 2012 Р. о 18.00 в Українському центрі народної культури “Музей Івана Гончара” (Київ, вул. Лаврська, 19) відбудеться презентація книжки “Тиха війна Рената Польового”.
До слова запрошені Петро Гончар, Левко Лук’яненко, Василь Триліс, Тетяна Марченко-Пошивайло, Олександр Фисун, Ніна Денисова, Микола Малишко, Станіслав Бондаренко, Вадим Мицик, Віктор Радіонов, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Степан Ґанжа. Заплановано виступи кобзаря Тараса Силенка, бандуристки Тетяни Лободи та народного хору “Гомін”.
     Про героя книги: Ренат Польовий – колимський в’язень, видатний інженер-винахідник, меценат, краєзнавець, учасник хору “Гомін”, чоловічого хору “Чумаки” та ансамблю “Радосинь”, член Українського культурологічного клубу, Української гельсінкської спілки, Української республіканської партії, Всеукраїнського політичного об’єднання “Державна самостійність України”, Історичного клубу “Холодний Яр”, автор книг “Кубанська Україна”, “Кобзарі в моєму житті” та “Моя боротьба (спомини)”.
Ренат Польовий знав багатьох визначних особистостей, спогади про яких залишив нам у спадок, зокрема про членів ОУН Степана Сярого та Марію Омелян, кобзарів Семена Власка, Олександра Корнієвського, Михайла Башловку, Олексія Чуприну, Георгія Ткаченка, Євгена Адамцевича, Миколу Будника, Віктора Лісовола, Ігоря Рачка, братів Василя та Миколу Литвинів, а також про Івана Гончара, Феодосія Сахна, Сергія Набоку, Леоніду Світличну, Леопольда Ященка та інших.
Водночас і про Рената Польового написали свої спогади письменники Леонід Череватенко, Роман Коваль, Данило Кулиняк, Наталя Околітенко та Ольга Страшенко, кобзарі Ігор Рачок, Тарас Силенко та Валерій Левандовський, скульптор Микола Малишко, художниця Ніна Денисова, визначні діячі культури Василь Триліс, Леопольд Ященко, Петро Гончар, Тетяна Марченко, Вадим Мицик, Олександр Фисун, Богдан Жеплинський, Володимир Данилейко, Герой України Левко Лук’яненко, консул України в Німеччині Євген Сярий, режисер Сергій Марченко, журналісти Віктор Радіонов та Станіслав Бондаренко, учасники хору “Гомін”. Опубліковано також спомини дружини Віри, дочки Люби, сестер Нелі та Людмили, брата Василя.
У книжці вміщено “Колимські оповідання” та “Новели неволі” Рената Польового, його півстолітні дослідження історії Кубані та спогади про УКК, УГС, ДСУ, хор “Гомін”. Книга альбомного формату, в ній 1040 сторінок, вона багато ілюстрована (близько 700 фотографій та картин). Обкладинка тверда, повнокольорова, форзаци повнокольорові.
Вестимуть вечір Тетяна Марченко-Пошивайло і Роман Коваль.
Вхід вільний.

    2 лютого о 17.00 у м. Стрий Львівської області у будинку “Просвіти” (вул. Народна, буд. 8) відбудеться презентація книг дослідника Визвольної боротьби українського народу за свою незалежність Романа Коваля.
Коротко про книги:
“Михайло Гаврилко: І стеком, і шаблею” (Київ – Вінниця: ДП “Державна картографічна фабрика”, 2011; 472 с., іл., тверда повноколірна палітурка, формат – альбомний, папір – крейдований, друк – кольоровий). У дослідженні йдеться про Михайла Гаврилка – скульптора, художника, поета, творця і чотаря УСС, повстанського отамана. У цій книзі вміщено понад 600 листівок і фотографій, більшість з яких оприлюднюється вперше. В додатках до книги – близько сотні документів, більшість з яких також вперше вводиться в науковий обіг.
“Отаман Зелений” (Київ – Кам’янець-Подільський: Історичний клуб “Холодний Яр”, “Медобори”, 2011, 2-ге, розширене, видання; 464 с., іл., тверда повноколірна палітурка). У книзі йдеться про отамана Дніпровської повстанської дивізії Зеленого (Данила Терпила), його драматичні стосунки із Симоном Петлюрою, боротьбу проти Красної армії та денікінців у 1919 – 1921 роках. Події відбуваються в Києві та на території сучасних Київської, Чернігівської, Черкаської, Вінницької, Хмельницької та Львівської областей, а також у Росії.
“Тиха війна Рената Польового” (Київ – Вінниця: ДП “Державна картографічна фабрика”, 2011; 1040 с., іл., тверда повноколірна палітурка, формат – альбомний). У дослідженні йдеться про Рената Польового – нащадка запорозького козака, багатолітнього колимського в’язня, видатного інженера-винахідника, мецената, краєзнавця, учасника хору “Гомін”, чоловічого хору “Чумаки” та ансамблю “Радосинь”, члена Українського культурологічного клубу, Української гельсінкської спілки, Української республіканської партії, Всеукраїнського політичного об’єднання “Державна самостійність України”, Історичного клубу “Холодний Яр”, автора книг “Кубанська Україна”, “Кобзарі в моєму житті” та “Моя боротьба (спомини)”.
Презентація цих же книг відбудеться 3 лютого о 17.00. у м. Миколаїв Львівської області у Міському будинку культури (пл. Незалежності).
Вхід вільний.

Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”
Koval_r@ukr.net

Об'єднана опозиція Черкащини. Січень 2012.

2012-01-17T23:20:00.001+02:00

   17 січня відбулось перше в цьому році засідання Ради опозиційних сил Черкащини. На початку засідання було відзначено, що робота ради особливо й не припинялась: наприкінці минулого тижня було віддруковано свіже число газети об"єднаної опозиції "Дзвін"; у понеділок вже відбулась перша цьогорічна прес-конференція для ЗМІ, куди було запрошено представників чорнобильців, які вимагають від влади виконання своїх законних вимог; сьогодні зранку представники опозиційної ради взяли участь у мітингу проти закриття міської дитячої поліклініки №2. На сьогоднішнє засідання були запрошені представники ініціативної групи ошуканих кредитними спілками вкладників. Вони проінформували присутніх про свої проблеми, вимоги, кроки, вже зроблені на шляху досягнення ними очікуваного результату. Представники опозиції у зверненні до запрошених гостей підкреслили, що їхня відособлена від українського загалу боротьба - так само, як і боротьба окремо афганців, окремо медпрацівників, окремо освітян, тощо - не має перспектив на позитивний результат. Тільки консолідовані, спільні дії зможуть задовольнити право усіх українців на гідне життя. А якщо ця влада не в змозі реалізувати такі потреби (до речі, саме це все і декларували сьогоднішні владці, йдучи до влади), то нехай негайно йде геть.
   Одним з питань, винесених на розгляд ради, були підготовчі кроки до узгодження кандидатів на наступні вибори до Верховної ради України. Хоча, це питання розглядалось в основному тезово, але, як сказав один з членів опозиційної ради Микола Булатецький: "Те, що ми тут не на підвищених тонах, "не матюкаючись один на одного" розглядаємо таке важливе питання - це вже позитивний крок".
   Також було сплановано роботу на найближчий період. Зокрема, на 21 січня - в день самоспалення на Чернечій горі в знак протесту проти русифікації України Олекси Гірника - заплановано поїздку до Канева та окреслено план проведення заходів на День Злуки 22 січня. Крім цього, представник Всеукраїнського об"єднання ветеранів у опозиційній раді Петро Кривдик, проінформував, що 24-25 січня в Черкасах відбудуться загальноукраїнські збори цієї організації. І з цього приводу було прийняте рішення на найближчій прес-конференції надати слово керівництву ВОВ та представникам опозиційної ради взяти участь у зборах, де привітати українських ветеранів-патріотів та проінформувати їх про дії опозиції на Черкащині.

Блаженніший Святослав (Шевчук) в Черкасах: "Будьте справжніми!"

2012-01-16T00:33:00.005+02:00

Минулого року в Черкасах стартував спільний проект черкаської мерії та парафії Покрови Пресвятої Богородиці Української Греко-Католицької Церкви - фестиваль "Різдвяна коляда". За словами головного організатора - настоятеля парафії Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ в Черкасах о. Юліана Шеремети, ідея фестивалю запозичена зі Львова, де подібний захід проводять вже 15 років. В Черкасах такий фестиваль відбувається вдруге.
Цьогоріч на фестиваль приїхав Предстоятель УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук).

Нагадаю, що менше місяця тому, а саме 18-го грудня у рамках V Суспільних Днів УГКЦ Черкаси відвідував Блаженніший Любомир (Гузар). (http://nazarbo.blogspot.com/2011/12/blog-post_19.html)

Візит Блаженнішого Святослава розпочався з Божественної Літургії в парафії Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ, яка тимчасово знаходиться у приміщенні місцевої вечірньої школи №23. Пізніш Глава УГКЦ відвідав місце, на якому заплановано будівництво греко-католицького храму.

Звідти - до музично-драматичного театру на прес-конференцію для працівників місцевих ЗМІ, а після прес-конференції розпочався сам
фестиваль "Різдвяна коляда". Тобто, візит був зі
щільним графіком, але Блаженніший - людина молода і втоми ні на його обличчі, ні в його рухах, виступах, поведінці на спостерігалось.

   На початку прес-конференції Блаженніший Святослав засвідчив свою повагу до черкащан.

Відзначив, що Коляда - це наш, український спосіб разом святкувати Різдво. Слова колядки - найкраща проповідь. Варто вслухатись та вдуматись у тексти колядок... Особливо відзначив Блаженніший, що головне завдання цього фестивалю - повернення коляди до рідної сторони. Адже започатковувалась вона, як і вертепи, не у Львові, а на київських кручах,
на Подніпров"ї - в Києво-Могилянській академії ще у середині ХVІІ століття. На запитання про перспективи будівництва греко-католицького храму в Черкасах Предстоятель УГКЦ відповів, що зараз Церква тільки просить про виділення земельної ділянки під будівництво. А потреба в такому будівництві є, адже зараз в Черкасах вже є понад 150 прихожан, а реально - набагато більше.
   Було поставлене питання про можливість зміни церковного календаря, на що Блаженніший відповів: "Якщо міняти, то ліпше міняти разом". Звичайно, що розрізнено займатися цим питанням значить вносити дисонансні нотки в життя Церкви. До речі, очільник УГКЦ сказав, що коли працював в Аргентині, то там частина вірян жила за Юліанським календарем, а частина - за Григоріанським.
   Однозначно відповів Святослав на запитання про Церкву і її місце в сучасній українській політиці: "Не бути використаними жодною партією!" Як приклад рівновіддаленості УГКЦ від політичних партій, є довгобуд у Києві - досі не добудований головний Храм УГКЦ - Патріарший собор Воскресіння Христового. І навів біблійну історію на Суді Пилата. Трактується вона таким чином: Пилат - представник окупаційної адміністрації, Варавва - бунтар, що повстав проти цієї окупації, а Ісус - поза політикою.
На останок Владика сказав: "Моє побажання як до черкаських священників, так і до усіх людей - Будьте справжніми! ...Наша Церква має за мету долучитися до побудови в Україні громадянського суспільства. І з кривдою в душі такої мети не досягнеш".
*   *   *
   У залі Черкаського музично-драматичного театру, де відбувалось дійство фестивалю "Різдвяна коляда", яблуку впасти не було куди. Директор театру розпорядився принести й розставити в проходах усі стільці, що були в наявності. Але усім місць все одно не вистачило. Тоді на дворі виставили екран і розпочали транслювати виступи прямо з театральної сцени. А дивитись було що: тільки зі Львова прибув автобус з сорока учасниками - хор, театр вертепу, колядники...

По закінченню концертної програми, всі учасники вийшли на Театральний майдан, де театралізоване дійство продовжилось.

Гадаю, черкащанам надовго запам"ятається свято, щиро подароване його організаторами.

Фото: Олександр Костирко.

Будуємо маразматичну Черкащину?

2012-01-11T23:18:00.000+02:00

Червоненко: Влада Черкащини пудрить мізки людям

28 грудня 2011 року всім сільським радам Черкаської області, і, скоріше за все, всієї України розіслали дуже дивний документ – розпорядження державної адміністрації посилено готуватися до святкування 70-ї річниці …підпільної організації «Молода гвардія». У нормальної людини, яка бере до рук цей папірець, одразу виникає єдине логічне запитання –який стосунок міфічна видумка радянської пропаганди має до Черкаської області? Адже, якщо підпільна комсомольська антифашистська організація й існувала, то в місті Краснодон Луганської області. То чому ж усі органи влади Черкащини, як і всієї України, мають кинути всі справи, посилено перечитувати витвір пропагандиста Олександра Фадєєва «Молода гвардія» і пудрити цим всім мізки людям на «ввірених територіях»? Совок повертається…
За помпезне святкуванням чергово радянського свята ми маємо сказати велике «дякую» рідній парламентській більшості. Зграйка маразматиків пішла на забаганку комуністів, яким захотілося напередодні парламентських виборів 27 жовтня 2012 року попіаритись на ностальгії «гомосовєтікусів» за радянським минулим разом з його міфами (а святкування ювілею «Молодої гвардії якраз припало на 28 вересня 2012-го, акурат в розпал виборчої кампанії»). Тож і проголосувала коаліція 1 листопада 2011 року за відповідну постанову. Проте, як говорить народна мудрість: «Змусь дурня Богу молитися, він і лоба розіб’є».

Насправді, в постанові Верховної Ради про відзначення 70-ї річниці «Молодої гвардії» жодного слова не сказано про те, що вся країна мусить тільки те і робити, що готуватися до «великої дати». Так, якщо на Донбасі так люблять цей міф, то вперед, і в рішенні парламенту так і сказано, що основний полігон святкування – Луганська область. Ну, ще в обласних центрах треба тематичні заходи провести і все. Але ж навіть комуністи не додумались записати в постанову ВР, що КОЖНЕ село України має провести заходів до річниці «Молодої гвардії», яке ледь вміщаються на двох друкованих аркушах. На одних тільки розпорядженнях, розісланих в кожне село, бюджет витратив шалену суму коштів. Ці ж заходи ще треба провести!

З іншого боку, треба знати психологію і звички наших чиновників. Слава Богу, чиновницька лінь і хитрість дозволить їм без проблем проігнорувати геніальну ініціативу центру, пославши в район і область такий же абсурдний звіт про виконані заходи, як і відповідне розпорядження звідти. Але раптом якомусь занадто старанному сатрапу в області чи районі прийде в голову перевірити виконання, і тоді бідним селянам доведеться чіпляти меморіальні таблички подвигу молодогвардійців, організовувати тематичні виставки літератури й інші безглузді речі. Можливо, було б доречно ще й публічні дискусії влаштувати на тему, чи існувала насправді «Молода гвардія» й чи була це настільки героїчна організація?

У цей час Віктор Янукович збирає комітет економічних реформ та все дивується, чому реформи в країні не йдуть? А куди ж їм іти, якщо вся влада тільки тим і занята, що охороняє сотні білборлів Президента у всій країні та думає, як правильно організувати 70-ту річницю вигаданої радянською пропагандою «Молодої гвардії».

Віталій Червоненко, журналіст

*передрук, авторська колонка на сайті «Главком».

На блог взято з http://procherk.info/

Вечір Василя Симоненка в Черкасах

2012-01-11T22:10:00.006+02:00

Сьогодні, 11 січня, в приміщенні Черкаського обласного музично-драматичного театру відбувся вечір, присвячений 77-й річниці від дня народження Василя Симоненка. Скажу вам відверто (і це - не тільки моя думка - так казали багаторічні працівники театру), що такого вечора в цьому залі не було останніх років 15-18. Чесно! У партері й трьох ярусах балконів яблуку не було де впасти. Люди стояли й в проходах, і на балконах.

Відкрили вечір голова Черкаської обласної організації Національної спілки письменників України Валентина Коваленко та очільник журі з присвоєння літературної премії імені Василя Симоненка, професор Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького Володимир Поліщук.
   На початку заходу було презентовано книгу "Зажинок" з добіркою творів Василя Симоненка, укладачем якої є професор Володимир Пахаренко, а видавцем – Олександр Третяков.
Художню частину вечора розпочав студентський літературний театр ЧНУ. Вірші Василя Симоненка у виконанні молодих читців та його прозовий твір "Весілля Опанаса Крокви" у виконанні керівниці колективу засл. арт. України Тамари Власенко не залишили байдужими глядачів. Дуже гарно зал приймав твори на вірші Симоненка у виконанні вокального тріо "Барви", тріо бандуристок "Мальви".
І нарешті настав час вручення премії ім. Василя Симоненка за 2011 рік. Оголосити рішення журі вийшов його очільник проф. В. Поліщук. У своєму слові він повідомив, що рішення це приймалось в умовах справжньої конкуренції. І лише у другому турі терези опустилися на боці поета Леоніда Даценка.

Його поетична збірка "І янгол з автоматом на плечі" - це не тільки зразок майстерної поезії. Це справжній заклик до українців. Заклик до спротиву в наш сьогоднішній нелегкий час. Час, коли нами править окупаційна влада реваншистів, влада, яка нехтує будь-чим, що має українське наповнення, український сенс. Недарма чи не вперше за історію Симоненківських вечорів, з"явитись для нагородження цією премією чергового лауреата місцева обласна влада (втім, як і міська) не порахувала за потрібне. Для привітання вийшов на сцену один з заступників начальника обласного управління культури. Хоча сам начальник цього управління був присутній в залі, але вийти скоріш за все побоявся. А раптом виженуть з роботи!.. А саму нагороду вручав голова журі Володимир Поліщук.
Та ці дрібнички геть не зіпсували чудового настрою усіх учасників зібрання. А коли для привітання побратима по перу вийшли гості з Києва прозаїк, критик, літературознавець, публіцист, громадський діяч Михайло Слабошпицький та письменник, політичний діяч Володимир Шовкошитний, реакції залу не було меж. Обидва висловили у своїх привітаннях усе те, що й ми думаємо про цю владу.
Наступним подарунком новому лауреату та глядачам був виступ актора Черкаського драматичного театру, справжнього українського барда (чи й кобзаря, дарма, що під гітару!), а за сумісництвом - щирого друга Леоніда Даценка, Юрка Прокопчука. Співак виконав декілька пісень на слова В.Симоненка та Л.Даценка. А найцікавішою родзинкою була відео-музична композиція, яка починалась з пісні на слова В.Симоненка "Український лев" і закінчувалась піснею на слова Л.Даценка "Український лев". Два цих поетичних твори мають спільну лише назву: перший - посвята місту Лева, Львову, а другий присвячений постаті казкового героя-велета, символічного Українського Лева. Але в одному музичному номері обидві поетичні форми набули природнього синтезу.
   Щиро вітали лауреата друзі, соратники, представники громадськості. Та найполум"янішим стало привітання колеги-побратима по опозиційній боротьбі, депутата Черкаської міської ради Миколи Булатецького.
     У своєму слові Леонід щиро подякував як журі, так і усій громаді, що зібралась у залі театру, розкритикував владу і пообіцяв незабаром змінити її.

І янгол з автоматом на плечі

                                                  Серед зневіри, розпачу, плачів
                                                  залишиться хоча б єдиний воїн, -
                                                той янгол з автоматом на плечі,
                                                  що встане і піде до бою.
                                                  Він скаже: Хто за Україну –
                                                  всі мусять бути тут!
                                                 Нам треба зупинить лавину –
                                                 і ми здолаєм цю орду.
                                               Приходить день, приходить час,
                                                 коли Вітчизна - вище Бога…
                                                  Нам є за що піднять меча,
                                                   нам є боротися за кого!
                                                  Забудь зневіру, кинь плачі!
          Життя – одвічне поле бою…
                                                І янгол з автоматом на плечі –
подай йому набої!

Першоджерела виявились плагіатом

2012-01-10T22:02:00.003+02:00

Декілька місяців тому я повідомляв, як за доносом редактора газети черкаських комуністів "Черкаська правда" ( до речі, вам не дивно, що на її логотипі православний храм, збудований у часи Незалежності замість знищеної комуністами?) мене та мого молодого побратима Ігоря Сичова було викликано до СБУ, де було взято пояснення, що ми - не ~~верблюди~~ (ой!) нацисти, не расисти, не антисеміти, не зоофіли, не геронтофіли, не підривники державних засад і прочая, і прочая, і прочая... (http://nazarbo.blogspot.com/2011/07/blog-post_28.html)
Ні до нас особисто, ні до діяльності заснованої нами ГО "Воля ХХІ", ні до роботи сайту "Воля" (volya.ck.ua) цей потужний силовий інститут претензій не висловив, про що пізніш письмово повідомив. І допомогло нам у цьому зокрема те, що, викладаючи прецезійніі матеріали на своєму сайті, ми завжди розміщували і авторство цих матеріалів, і посилання на сайт, звідки вони до нас потрапили. До власних же матеріалів та статей претензій у донощиків не було...

А сьогодні увечері я натрапив за деякими тегами на сайт тієї самої газети, яка зводила на нас наклепи. І що ж я там побачив? Ні, закликів до насильницького повалення державного устрою в Україні там не було. Та й звідки б їм там узятись, якщо їхня керівна сила - КПУ є частиною сьогоднішньої влади, адже вона знаходиться у складі провладної більшості. Тож, якщо якісь мудрі реформаторські кроки цієї комуністично-регіональної влади і суперечать діючому законодавству України та Конституції, то вони негайно, легко й "законно" міняють це законодавство чи пункт Конституції на інше, їм вигідне.
А була в "Черкаській правді" маса усіляких матеріалів, узятих з різних джерел. Тільки підписана ця маса була ось так: pravda. Матеріали мені впали в око тому, що я у цей же день вже прочитав їх у місцевих інтернет-виданнях "Прочерк", "Провінція", інших.

Це фото - з "Черкаської правди"

А це - з "Прочерка"

Заголовок і авторство - "Черкаська правда":

На площадях Черкасс установили три исторических доски

Автор: pravda, 10 Янв 2012 • 16:49

А це - "Прочерк":

На площах Черкас встановили три історичні дошки

10 січня 2012, 16:45 Стрічка новин

Знаєте, навіщо я це все тут виклав? Ні, що стосується питань відповідальності за плагіат та порушення авторських прав, то нехай цим займаються автори, у яких були вкрадені статті та фото. Я про совість... Про мораль... Хоча, у кого? У "строітєлєй комунізма"?..

P.S. На десерт: http://www.youtube.com/watch?v=Tx9Wafs9UPg

Подякуємо...

2012-01-09T00:33:00.002+02:00

11 січня світ відзначає Міжнародний день "Дякую". Гарне свято, потрібне. Навіть - необхідне. І українці тут попереду планети аж на 5 місяців:
http://www.youtube.com/watch?v=mYDEPADnH2o

А є серед представників квазіеліти України і такі невдячні, нечемні особи, пріоритетом для яких вихованість і культура бути не може. Пріоритет для них - хамство, нахрапливість, прихильність до терору та поліцейщини. Так, народжений в Умані колишній робітник уманського стадіону та агроном, 1-й секретар Володимир-Волинського комітету комсомолу, а тепер голова ради російських співвітчизників Вадім Колєснічєнко вимагає арештовувати людей за їхню вдячність:
http://news.tochka.net/ua/103858-v-partii-regionov-khotyat-arestov-za-spasibo-zhitelyam-donbassa/
Ось воно як...

Черкаська опозиція відзначила 77 річницю з дня народження Василя Симоненка.

2012-01-09T00:06:00.004+02:00

8 січня виповнилось 77 років від дня народження Василя Симоненка, поета-патріота, шестидесятника, за О.Гончаром - "витязя української поезії".

У цей день представники Опозиційної ради Черкащини відвідали могилу поета та пам"ятник, що встановлений Симоненкові в одному з центральних скверів Черкас. Було покладено квіти, китиці калини, прочитано вірші В.Симоненка та цьогорічного лавреата Симоненківської премії, поета, координатора Ради опозиційних сил Черкащини Леоніда Даценка. Також майже кожний з присутніх сказав своє тепле, від серця, слово про поета-мученика.

Фото Тетяни Воронцової.

З Новим роком!

2011-12-30T22:15:00.000+02:00

   Дорогі співвітчизники!
Щиро вітаю усіх вас з Новим 2012 роком та Різдвом Христовим! Хай цей рік принесе нам надію на краще! Нехай в цьому році відбудуться зміни, на які ми всі так очікуємо! Наблизьмо й своїми зусиллями час Великої Суверенної України, у якій ми, українці, будемо справжніми господарями на своїй землі! Наблизьмо своїми зусиллями час погибелі наших воріженьків!
                                     Слава Україні!

Помер Григорій Білоус

2011-12-28T18:02:00.002+02:00

ГО «Воля ХХІ» та адміністрація сайту «Воля» з глибоким сумом сповіщає про смерть відомого письменника, літературознавця, есеїста, автора кількох літературних нарисів про колег-письменників, перекладача, багаторічного очільника Черкаської обласної організації НСПУ – Григорія Павловича Білоуса. Григорій Білоус був головою черкаської організації НСПУ з 1999 по 2010 рік. Також він був головним редактором літературного журналу Черкащини «Холодний Яр». Його книгу поезії «Терноцвіт» відзначено премією «Берег надії» імені В. Симоненка. За поему «Вогонь у камені» він був удостоєний Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди. За поему «Засвіти свою зорю», присвячену 280-річчю від дня народження Г. Сковороди, він був удостоєний регіональної премії імені М. Старицького.

Висловлюємо наші щирі співчуття рідним і близьким покійного.
volya.ck.ua

В Черкасах відзначили 74-ту річницю від дня народження В.М.Чорновола

2011-12-25T09:26:00.006+02:00

24 грудня 2011 року в приміщенні Черкаського обласного краєзнавчого музею відбувся урочистий захід, приурочений до 74 річниці від дня народження В"ячеслава Чорновола. Присутнім було запропоновано переглянути фільм про цього визначного громадсько-політичного та державного діяча.

Також спогадами про В. Чорновола поділились Голова Черкаської обласної організації НРУ, депутат Черкаської облради Юрій Громовський, багаторічний політв"язень, дисидент, депутат Уманської міськради від ВО "Свобода", професор Уманського національного університету Богдан Чорномаз, відома черкаська опозиціонерка, історик, професор Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького Віталій Масненко, депутат облради Любов Майборода, координатор ради опозиційних сил Черкащини, голова обласної організації УНП, лауреат літературної премії ім. Василя Симоненка Леонід Даценко, голова обласного відділення Фонду національної пам"яті України Анатолій Волошин.

Під час урочистостей відбулась ще одна знакова подія: Юрій Громовський вручив вищу відзнаку НРУ - Почесний хрест В.Чорновола Богданові Чорномазу та професорові Віталію Масненку.

Присутніми на зборах було одноголосно підтримано створення громадського комітету з відзначення 75-річного ювілею Героя та намічено перші кроки діяльності комітету: вимагати від влади проголосити 2012 рік на Черкащині роком В"ячеслава Чорновола, не чекати на обіцянки влади "в невизначеному майбутньому" перейменувати, а самим поміняти таблички з вулиці Енгельса на ім"я Чорновола, адже вже 12 років є рішення топонімічної комісії з цього приводу та проведені відповідні громадські слухання. Також комітетом поставлено мету - домогтися
спорудження в Черкасах пам"ятника В.Чорноволу. У підготовці та проведенні урочистостей взяла участь ГО "Воля ХХІ".

Оргкомітет заходу

Про 125-річчя отамана Зеленого

2011-12-24T17:02:00.000+02:00

Сюжети від журналіста 5 каналу

Андрія Ковальова

про вшанування отамана Зеленого:

http://www.youtube.com/watch?v=5ouC0JUNyS4&feature=player_embedded
http://www.youtube.com/watch?v=ZieWm8xq6B8&feature=player_embedded

Незручний письменник... У Даценка хочуть відібрати Симоненківську премію?

2011-12-21T21:04:00.000+02:00

Тетяна Воронцова, http://www.dzvin.org/2011/12/blog-post_21.html

Цьогорічну Симоненківську премію присудили поету Леоніду Даценку за його останню збірку „І янгол з автоматом на плечі”, яка побачила світ влітку. Вручити її мають на вечорі пам’яті Василя Симоненка в січні.

Однак пікантність ситуації полягає в тому, що за традицією тиснути руку переможцю має або голова ОДА Сергій Тулуб, або голова облради Валерій Черняк, а Леонід Даценко – не лише революційний поет, а ще й лідер черкаської об’єднаної опозиції. Тож і не дивно, що владі вибір конкурсної комісії не сподобався. Кажуть, за лаштунками облради почались серйозні розборки, чому обрали саме цього претендента. Нібито навіть були намагання „відмотати” рішення назад.

Зайвим підтвердженням загального невдоволення була і реакція Сергія Тулуба на запитання журналістів. Губернатор різко розкритикував Даценка і як письменника, і як опозиційного діяча, додавши, що поки що не підписував відповідного розпорядження.

Певне, губернатор сподівався, що після його слів Даценко стане в ображену позу і відмовиться від премії, як свого часу відмовився від премії Шевченка Василь Шкляр. Однак опозиційний лідер вже заявив, що зробить краще: достойним пам’яті Василя Симоненка буде покласти ці гроші на боротьбу з режимом Януковича. А якщо влада помножить на нуль беззаперечну перемогу Даценка в конкурсі, то відомі в Черкасах політичні і громадські діячі, як-то Микола Булатецький, вже готові, як і в історії з Шкляром, зібрати народну премію.

У Києві, Трипіллі та Обухові вшановано отамана Зеленого – з нагоди 125-ліття від дня народження. Новини від історичного клубу "Холодний Яр"

2011-12-19T21:12:00.001+02:00

17 грудня 2011 р. у Києво-Могилянській академії відбувся вечір пам’яті отамана Зеленого. Вечір був наповнений сердечним теплом і вдячністю до борців за волю України. Настрій створили ведучі вечора Роман Коваль, Тарас Силенко, Сергій Василюк та учасники цього “високодуховного дійства” (вислів панотця Петра Бойка).

У рамках вечора пам’яті відбулася презентація 2-го видання книги Романа Коваля “Отаман Зелений” (Кам’янець-Подільський: Медобори, 2011; 464 с., іл.).

Її автор розповів про братовбивчий бій між січовими стрільцями і зеленівцями під Обуховом наприкінці січня 1919 р., про Гощівський партизанський загін та перебування у ньому галичанина Осипа Думіна і буковинця Володимира Григоровича. “Деякі сторінки споминів Осипа Думіна навіть сильніші за “Холодний Яр” Юрія Горліса-Горського, – сказав Роман Коваль. – Саме завдяки Осипові Думіну відчуваєш жах перебування у партизанському загоні взимку. Холодний Яр був далеко від губерніальних і повітових центрів, від залізниці, а Гощів – під самим Києвом, а відтак лють ЧК тут була повна сили. Спомин Осипа Думіна “За хлібом” показує які прекрасні були люди трипільці, таценківці, обухівці! Саме оцих добрих людей, готових ризикнути власним життям і життям родини, недобросовісні українські історики називали збільшовиченими анархістами. Ось погляд на трипільців галичанина Осипа Думіна”.

На сцену вийшов заслужений артист України Петро Бойко і зачитав фрагмент спомину Осипа Думіна “За хлібом” – про випробування холодом і голодом козаків Гощівського партизанського загону у грудні 1921 року: “Поволі відділ зблизився до Таценків. Здалеку серед ночі заблимали, наче очі хижаків, світла з хутірських хат. Я глядів на їх з невимовною, розпираючою груди тугою. Скільки принади, скільки сімейного тепла, радощів і усміхів скуплялося біля отих мерехтячих у далечині світел... Як розкішно було б тепер, поки надворі вітер завіває піснею голодних вовків і тисне тріскучий мороз, у найбіднішій з отих хат! Чи розуміють, чи вміють оцінити це блаженство люди, що живуть у них?! Я рішучо уважав у цій хвилині всякого, хто може нагрітися в теплій хаті, найбільш щасливою людиною. Моїм одиноким тепер бажанням було бодай одну ніч переспати в нагрітій чистій світлиці. Скільки б я дав був за те, щоб мої бажання сповнилися? Здається, що такі самі бажання, такі самі думки нуртували і в кожного з товаришів-партизанів…”

“Деякі історики, – продовжив Роман Коваль, – зображували Данила Терпила (таке справжнє прізвище отамана Зеленого) політично незрілим і малосвідомим, мовляв, через це і проблеми з ним виникли у Петлюри. І це говорять про учасника 1-ї Російської революції, про політичного засланця, який три роки спокутував свої неіснуючі гріхи в Архангельському краю. Завдяки жандармському уряднику, який склав список вилучених у Данила Терпила книг, маємо уявлення що читав у засніженій Усть-Цильмі Данило Терпило. У списку вилучених видань значилися твори Бориса Грінченка, Володимира Винниченка, Наталії Кобринської, Михайла Грушевського, Івана Франка, Василя Доманицького, Пантелеймона Куліша, Марії Загірної, Олександра Русова, Софії Русової, Антона Чехова, Льва Толстого та твори Гі де Мопассана. Двадцять третій у списку – Шевченків “Кобзар”. Усього було вилучено 58 видань, із них понад сорок українських. Я хочу надати слово досліднику фіно-угорських народів, у тому числі й народу комі, серед якого три роки прожив Данило Терпило. Прошу привітати Ростислава Мартинюка”.

Ростислав Мартинюк розповів про народ комі, про історію його поневолення росіянами. Далі Роман Коваль представив наступного промовця: “Запеклий дух зеленівців не зник, він нуртує у серцях таких, як Михайло Горловий. Горловий – видатний скульптор, поет, нащадок зеленівців, автор погруддя отаманові Зеленому. “Огонь запеклих не пече”, – писав Тарас Шевченко. Це сказано про отаких як Михайло Горловий. Він – духовний нащадок отамана Зеленого і Тараса Шевченка”.

Михайло Горловий розповів про свою епопею з побудовою пам’ятника отамана Зеленого, про підпал його майстерні, де в полум’ї ще раз загинув отаман. Про книжку “Отаман Зелений” він висловився так: “Терпло серце, коли я її читав…. Це золоті сторінки нашої історії… Це фантастична робота”.

Вітав зібрання й Андрій Іллєнко, голова Київської міської організації ВО “Свобода”, син видатного українського кінорежисера Юрія Іллєнка. Андрій Іллєнко, зокрема, сказав: “Книга “Отаман Зелений” має бути у кожній українській школі, адже саме на прикладі таких отаманів мають виховуватися герої України”.

Виступив і Мирослав Мошак, директор видавництва “Медобори”. Він висловив радість, що приїхав на презентацію, адже тут він набрався духу, який допоможе в боротьбі за Українську Україну.

Привітав автора з виходом книги письменник з Обухова Михайло Карасьов. Зачитав він і віршоване привітання:

Хай тобі у Новім році

Люлька й шабелька при боці

Додадуть козацьку силу

Бить врагів, кохати милу,

Буде хай твоє перо

Україні на добро!

Будь здоров, Коваль Роман,

Наш незмінний отаман!

Тарас Силенко, Ярослав Чорногуз та Сергій Василюк винятково гарно проспівали низку пісень про отамана Зеленого та повстанців Холодного Яру. Їхні пісні продемонстрували, що народ продовжує любити своїх оборонців і складати про них пісні. Прикрасили вечір і спів гурту при Звичаєвому козацтві та пісня Володимира Гонського на слова Василя Симоненка. Прочитав вірш “1922 рік” поет з Миронівки Олексій Гандзенко. Щиро вітали учасники вечора посланців Холодного Яру – Олега Островського з товариством. Коли на сцену внесли прапор полку гайдамаків Холодного Яру, зал в одному пориві піднявся і зустрів холодноярців овацією.

На презентації були присутні нащадки отамана Зеленого та його козаків: Оксана Цедик, онучка Грицька Терпила, старшого брата отамана, та її син В’ячеслав; Ніна Цвєткова, онучка Федора Петриченка, начальника кулеметної команди Дніпровської повстанської дивізії; Михайло Горловий, онук зеленівця Петра Стрільця; Ольга Булавин, онучка рідної сестри Данила Терпила Софії Мартиненко; Святослав Маслюк, онук Івана Маслюка, перевізника через Дніпро, який не раз перевозив повстанців з одного берега Дніпра на інший; Віктор Замійшайло, онук Петра Замійшайла, козака отамана Зеленого, а також Тамара Здоровецька, дочка козака 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР Олексія Здоровецького.

Наприкінці вечора пам’яті було показано фільм Романа Коваля та Олександра Домбровського “Отаман Зелений”. У залі було багато визначних особистостей. Вшанували отамана Зеленого художній керівник хору “Гомін” Леопольд Ященко, кінорежисери Михайло Іллєнко та Сергій Марченко, скульптор Дмитро Бур’ян, бандуристка Тетяна Лобода, композитор Валерій Тетерятник, дружина поета Бориса Списаренка Світлана та інші українські достойники.
Наступного дня опівдні у с. Трипілля, де народився отаман Зелений, у підніжжя його пам’ятника було урочисто відкрито меморіальну плиту. Втілив ідею Історичного клубу “Холодний Яр” Андрій Жованик – власним коштом і власними руками.На дошці написано:

Данило Ількович ТЕРПИЛО (ЗЕЛЕНИЙ)

(16.12.1886, м-ко Трипілля – 13.10.1919, с. Стрітівка).

Отаман Дніпровської повстанської дивізії (1918 – 1919).

Воював за Самостійну Україну.

15 липня 1919 р. у Переяславі скасував угоду 1654 року про “возз’єднання” з Росією.

Вічна пам’ять!

Освятив меморіальну дошку протоієрей УПЦ КП Петро Бойко. Заспівав пісню “Отут, з Трипілля, наш пречистий виток” кобзар Василь Литвин (слова Михайла Іванченка, музика Василя Литвина). Оксана Цедик, двоюрідна онучка отамана Зеленого (на фото), щиро дякувала учасникам за вшанування своїх рідних та їхніх товаришів. Піднесено промовляли скульптори Михайло Горловий, Руслан Найда та поетеса Антоніна Литвин. Вільні козаки Холодного Яру на чолі з Олегом Островським та юні козаки Тарас Дунський і Степан Андрущенко привітали отамана сальвами. А заслав привіт піснею кобзар Тарас Силенко.

Вклонилися отаманові Зеленому кінорежисери Михайло Іллєнко та Сергій Марченко, бандуристка Тетяна Лобода, артист Олександр Ігнатуша, депутат Київської обласної ради Анатолій Шафаренко, силами якого було збудовано 2008 року пам’ятник отаманові Зеленому; заступник Обухівського міського голови Валентина Шимоненко, депутат Обухівської міської ради від ВО “Свобода” Олександр Яневич, козацький лікар Валерій Заболотніков, краєзнавець з Ямпільщини Юрій Зозуля, тризубівці Роман Хмара та Олексій Зануда та багато інших достойних людей. Спеціально з Одеси приїхав вшанувати отамана Олександр Бесєдков – член Історичного клубу “Холодний Яр” та Одеської організації ВО “Свобода”.

Невдовзі у Трипільській сільській раді розпочався вечір пам’яті отамана Зеленого. Вів його, як і урочистості біля пам’ятника Зеленому, Роман Коваль. Йому допомагали Петро Бойко, Василь Литвин, Тарас Силенко, Сергій Василюк та обухівський поет Олександр Драндар. Зворушливо промовляли 86-річний Йосип Терпило, син повстанця-зеленівця Андрія Терпила, та Лідія Захарова, онучка зеленівця Петра Середи, нарис про якого вміщено у 2-му виданні книжки “Отаман Зелений”. Був присутній і Анатолій Буремко – онук отамана Зеленого. А ось трипільський сільський голова Анатолій Дігтяр вечір пам’яті отамана демонстративно проігнорував. Покликався, звичайно, на термінові “державні справи”. Проігнорував він і освячення меморіальної дошки отаманові Зеленому. Перевелися трипільські отамани! Змізерніли!

Надвечір 18 грудня відбувся вечір пам’яті отамана Зеленого в Обухівському історично-краєзнавчому музеї. І тут співали Василь Литвин і Тарас Силенко, промовляли Юрій Домотенко, Василь Трубай, Михайло Горловий, Антоніна Литвин, Анатолій Висота і заслужений артист України Петро Бойко.

Події того дня висвітлювала телевізійна група “5-го каналу”.

Щира подяка за допомогу в організації меморіальних заходів Тетяні й Мирославі Наумчук, членам Історичного клубу “Холодний Яр” Петрові Билині, Максимові Селюзкіну, В’ячеславу Карпенку і Тамарі Здоровецькій. Допомогли Історичному клубові “Холодний Яр” в організації меморіальних заходів ВО “Свобода”, Обухівське літературно-мистецьке братство та родина Грицька Терпила – В’ячеслав й Оксана Цедики. Велелюдність заходів свідчить, що пам’ять про отамана Зеленого живе, а значить він продовжує свій похід за Україну.

Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”

Koval_r@ukr.net

На світлинах Сергія Марченка

Книжка Романа Коваля “Отаман Зелений”.

Тарас Силенко, Роман Коваль, Сергій Василюк та Петро Бойко – ведучі вечора пам’яті отамана Зеленого у Києво-Могилянській академії. Київ, 17 грудня 2011 р.

Роман Коваль, ініціатор вшанувань отамана Зеленого. Трипілля, 18 грудня 2011 р.

Оксана Цедик, онучка Грицька Терпила, старшого брата отамана Зеленого. Трипілля, 18 грудня 2011 р.

Блаженніший Любомир Гузар: "Я не умовляю. Я представляю Божу Правду".

2011-12-19T15:24:00.007+02:00

18 грудня у рамках V Суспільних Днів УГКЦ у приміщенні Черкаського обласного музично-драматичного театру відбулась зустріч черкасців з архієпіскопом УГКЦ Блаженнішим Любомиром (Гузаром).
Такі суспільні дні Церква започаткувала ще 100 років тому і набула поширення у багатьох країнах світу, а у 30-х роках минулого століття їх започаткував в Україні митрополит Андрей Шептицький. Та через початок ІІ світової війни вони припинились. Тепер, у роки української незалежності вони відновились. Відвідинами Черкас завершуються суспільні дні в Україні 2011 року. У цій поїздці Блаженнішого Любомира супроводжують о.Ігор Шабан, відповідальний за проведення Суспільних Днів, о.Рафаїл, помічник та особистий секретар Його святості та відомий режисер і продюсер Сергій Проскурня.

На початку гості провели прес-конференцію для місцевих ЗМІ, під час якої о. Ігор проінформував присутніх журналістів, що, позаяк Церква покликана займатися суспільними питаннями, то і проведення таких суспільних днів є невід"ємною частиною діяльності Церкви. Головна тема нинішніх Днів - гідність людини, усе те, з чим пов"язане це поняття.
О.Юліан, настоятель черкаської парафії Пресвятої Богородиці УГКЦ, відзначив, що він розуміє цей візит, як Боже благоловення та велику Божу ласку.
Сам Блаженніший наголосив, що така подія зрушить людей. Що в такі дні Церква звертає увагу суспільства на необхідність надавати шану людській гідності.

По тому журналістам було запропоновано ставити Блаженнішому свої запитання.
Г.Шквар, газета "Черкаський край" запитала, чи відомо Його святості про запрошення мером Львова А.Садовим відвідати Львів Папу Бенедикта XVI, на що Бл.Любомир відповів, що офіційних повідомлень про таке запрошення немає, але ми усі сподіваємось, що такий візит відбудеться.
Представника українського Держтелерадіо, екс-керівника Черкаської ОДТРК М.Калініченка цікавить думка Його святості про здатність сучасної української еліти об"єднатись задля завтрішнього України. На це архієпископ відповів, що в нашому суспільстві багато що створює напруження й труднощі. Та влада будь-яка не здатна сама покращити клімат у суспільстві. Цим небхідно займатись усім разом, включаючи усі прошарки нашого народу. Редакція "Прес-центру" поцікавилась, як УГКЦ залучає до своєї Церкви молодь. Бл.Любомир: "Молодь сьогодні зацікавлена релігійними вартостями. Багато чого Церквою ще не робиться. Але починати треба з батьків. Є такий вислів: "Не посилайте дитину до Церкви - поведіть її туди!" Молодь повинна бачити в Церкві Джерело знання".
Ще були запитання - і про те, як Церква працює над збереженням, поверненням людської гідності у осіб, які зазнали ув"язнення, і про перспективи об"єднання церков, і про те, чи не є такі візити до Центальної та Східної України "силовим впливом", і про те, чи справляється зі своїми головними завданнями Черкаська Єпархія УГКЦ. На всі запитання Владика відповів у повній мірі просто та ясно, як достойний духовний пастир.

Історичне для мене фото.

О 15-00 розпочалась зустріч Бл.Любомира Гузара з черкасцями. У своєму вступному слові Блаженніший сказав: " Мені дуже приємно бути тут і я вдячний за запрошення, Черкащина – це серце України, і якщо серце буде добре битись, то і всій Україні буде добре. Людину зробив гідною сам Господь Бог, дав життя, талант, і тому ми повинні пошановувати в собі те, що Господь Бог дав нам. Якщо я оцінюю дари, то я усвідомлюю, що і всім людям Бог дав дари. Якщо я шаную самого себе, то так само я повинен робити людям. І це перший крок".

Також Блаженніший нагадав, що зустріч проходить напередодні великого свята - дня Святого Миколая: "19 грудня ми відзначаємо День Святого Миколая. Що ми знайдемо під подушкою, чим би ми могли обдарувати людей? Чому Святий Миколай такий популярний в усьому світі? Бо це був святий, який відрізнявся своєю добротою. Ми повинні робити добро кожен день нашого життя, - закликав він присутніх, - а не тільки сьогодні в День Святого Миколая".
Після виступу Блаженнішого присутні мали змогу задати свої питання.

Із залу лунає питання: "Якою має бути спільна церква: католицькою, православною чи протестантською?".

Гузар відповідає одним словом: "Християнською". Зал заходиться оплесками.

Серед інших запитань декілька раз присутні запитували Архієпископа чи знає він про те, що Тарас Шевченко був охрещений греко-католицьким священиком. Любомир пообіцяв більш детально дослідити цю тему, а настоятель Покрови Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви отець Юліан Шеремета повідомив, що у нього є копія документу, яка підтверджує цю тезу (оригінал документу є в Музеї Т. Шевченка у Києві).
Закінчилась зустріч музичним дарунком Блаженішому Любомиру від акторів театру – виконанням уривку з «Циганського барону».
- Жаль, що я не зможу цей подарунок взяти з собою, - пожартував на прощання Любомир.

Фото - Назарій Вівчарик та
http://pro-vincia.com.ua/news-h-10295.html

Новий лавреат Симоненківської премії

2011-12-16T09:09:00.003+02:00

Фото: http://www.dzvin.org

Леоніда Даценка, лідера черкаської опозиції, поета з міста Черкас за збірку віршів "І янгол з автоматом на плечі" визнано лауреатом премії імені Василя Симоненка. Обласну літературну премію імені Василя Симоненка, встановлену Черкаською обласною радою народних депутатів та облдержадміністрацією з метою заохочення професійних і непрофесійних літераторів до нових творчих пошуків у галузі літератури, до створення високохудожніх літературних творів громадського звучання, спрямованих на відродження духовності, на побудову незалежної демократичної Української держави, засновано у середині 80-х років.
     Сергій ДАНИЛОВ – за інформацією голови конкурсної комісії з присудження
                                                                  обласної літературної премії імені Василя Симоненка
                                                                        Джерело: "Прес-Центр"

Під регіональну музику Черкащина не танцює.

2011-12-14T23:28:00.003+02:00

14 грудня представники об'єднаної опозиції Черкащини відзначали три дати – звільнення Черкас від фашистських загарбників, День ліквідатора аварії на ЧАЕС та річницю смерті Василя Симоненка, нашого земляка, поета-патріота.
   Близько 9 ранку представники опозиційних партій зібрались біля Пагорба Слави. Несли у руках квіти і партійні прапори.
   Решта присутніх прийшли на заходи офіційної влади, які мали розпочатися о 10 год.
Опозиціонери підійшли до пам'ятної стели.
"Товариш лейтенант, давайте салют, делегація прийшла", - звернувся до командира військової групи голова міської "Свободи" Михайло Вакуленко.
Під час покладання квітів ті вистрілили три рази.
   Від Холма слави опозиціонери перейшли до приміщення обласної ради, де мала розпочатись сесія. До них приєднались представники чорнобильців. У руках вони тримали гасло "Звільнили Черкаси від фашистів, звільнимо і від окупації регіоналів!".

Активіст ГО "Воля ХХІ" Ігор Сичов одягнув німецьку каску, на якій були наклеєні літери "ПР". У руках тримав бейсбольну биту, чим волівець символізував представників Партії регіонів.

На майдані опозиціонери розіграли сценку. Сичов тримав у руках коробку з курячими яйцями. У мікрофон координатор опозиційної ради Черкащини Леонід Даценко сказав: "У одному із яєць смерть Партії регіонів, як у всіх Кощеїв безсмертних вона ховається у голці, а голка – у яйці".
З другої спроби потрібне яйце знайшли. Володимир Матюша переламав голку на три частини.
У цей час представники Партії регіонів намагались встановити свою апаратуру. Довго возились із підключенням.

"Мурку давай!" - вигукували опозиціонери. Проте мітинг опозиції закінчився раніше, ніж регіонали увімкнули музику. На закінчення опозиціонери проголосили: "На цьому наша акція закінчується. І зараз на прохання присутніх тут тримачів регіональних прапорів прозвучить улюблена пісня нашого гаранта та його "смотящіх" - "Золотиє купола".
Після описаних вище подій група опозиціонерів рушила до цвинтаря, де поховано Василя Симоненка. До місця поховання поета було покладено квіти та калинові китиці і прочитано його полум"яні вірші. І схоже, вони були єдині, хто згадав про Василя, бо „слідів” якихось організованих владою вшанувань не було помітно. Певне, міськвиконком, заклопотаний організацією чергових своїх ялинкових, крижтальних та смакотяних маскультів про вічне, не встигає думати. А облдержадміністрації за її змінами гуманітарних кадрів і підготовкою до виборів, теж ніколи.

Утім, на думку лідера черкаської опозиції Леоніда Даценка, є ще й глибинна причина нелюбові влади до Симоненка: він залишається в опозиції до неї, бо вона чужа йому за духом:

"Стоїть Поет з обламаним крилом...

А хочуть вже поставить на коліна

тебе і нас... І прагне це мурло,

Щоб ниць упала перед ними Україна.

Не стане на коліна наш народ,

В якого є Поет, що й з потойбіччя будить...

Пощезнуть орди яничарів і заброд, -

А Україна й Симоненко вічно будуть!"

Цитуючи свій вірш, Даценко ще раз наголосив, що творчість Симоненка сьогодні актуальна, як ніколи, тому влада намагається зайвий раз не вимовляти його ім’я.

«Погостювавши» у Василя, об’єднана опозиція вшанувала пам’ять і народної артистки України, солістки Черкаського народного хору Ольги Павловської , яка також померла в ці грудневі дні.

У статті використано матеріали з http://www.dzvin.org/2011/12/blog-post_4817.html#more та "Газети по-українськи".

Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/politics-photo/_zvilnili-cherkasi-vid-fashistiv-zvilnimo-i-vid-regionaliv-u-misti-projshov-mitin/414256">Gazeta.ua</a>

На Черкащині будуть стежити за кандидатами у депутати

2011-12-12T16:00:00.001+02:00

Матеріал взято з: http://gazeta.ua/articles/politics/_na-cherkaschini-budut-stezhiti-za-kandidatami-u-deputati/413762

11 грудня у Черкасах відбулися установчі збори обласного громадського Руху "Чесно". Його метою є надати українському виборцю інформацію про ступінь довіри, на який заслуговують кандидати в депутати на виборах 2012 року.
На Черкащині до ініціативи приєдналися громадська організація "Воля ХХІ", "Просвіта", Українська народна молодь, клуб "Сяючий шлях", "Товариство сприяння місцевому самоврядуванню".

Щотижня активісти будуть проводити моніторинг місцевої преси, стежити за агітаційною діяльністю майбутніх кандидатів у депутати.
Учасники Руху розробили для кандидатів громадські критерії доброчесності, серед яких, зокрема, такі: незмінність політичної позиції відповідно до волевиявлення виборців; непричетність до корупційних дій; відповідність задекларованих доходів та майна стилю життя; відсутність фактів порушень прав і свобод людини; особисте голосування в парламенті; відвідання не менше 75% засідань
Верховної Ради України.
Спільно з журналістами та громадськими активістами учасники Руху перевірять нинішніх і майбутніх депутатів, які планують балотуватись на Черкащині, щодо відповідності цим критеріям.
Учасники Руху будуть публічно вимагати у політичних сил визнати громадські критерії та не
допустити до участі у виборах тих кандидатів, які їм не відповідатимуть.
Ініціатива "Чесно" планує співпрацювати із Комітетом виборців України на виборах 2012 року.

Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/politics/_na-cherkaschini-budut-stezhiti-za-kandidatami-u-deputati/413762">Gazeta.ua</a>

ВІД УБОГОДУХОСТІ РАБІВ ДО ДУХОВНОГО ЖИТТЯ

2011-12-10T09:11:00.002+02:00

Ігор Чекаленко - колишній редактор Черкаської газети "Місто". Нині - сільський голова с. Хацьки, Черкаського району. Ці його думки мене зацікавили неабияк...



"Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна". ( М.Грушевський) Ігор Чекаленко Попит на сильну руку В Україні формується стійкий попит на сильну руку. Проявляється така тенденція у побутових розмовах, у висловлюваннях політиків та дискусіях на телешоу... У встановленні пам’ятників Йосипа Сталіна та проведенні маніфестацій під його портретами... Що ж, драматична дійсність підштовхує суспільство до авторитарної влади. Більшість громадян втомилися жити в країні, де зруйновано промисловість і сільське господарство, продовжується «дерибан» землі, залишків державних підприємств і державних коштів, де процвітає корупція і хабарництво, зростає безробіття та інфляція, де туберкульоз набув ознак епідемії і стрімко поширюється наркоманія…, де чисельність населення скоротилася на шість(!) мільйонів, а заробітчани роз’їзджаються по світах. За таких умов країна дійсно потребує порядку. Але чи варто брати приклад з Росії, в якій із Сталіна роблять "ефективного менеджера". Відтворення притаманних таким лідерам методів наведення порядку невідворотно відтворюватиме і негативні наслідки їхньої діяльності. Тому сьогодні доцільно пам'ятати і голодомори, і репресії, і пакт Молотова-Рібентропа, який не лише розв'язав руки для агресії Німеччини, а й для нападу СРСР на Польщу, країни Прибалтики та Фінляндію... У минулому диктатори приходили і утримувалися при владі завдяки боротьбі із ворогами. Намагаються і нинішні вожді використати управлінський хаос та кризу для зміцнення своєї влади і важливою складовою їх політики є пошук ворогів. Пошук ворога Нас продовжують поділяти на десятки партій, конфесій, козацтв та інших громадських організацій. А принцип “розділяй і володарюй” знайшов свою реалізацію в непримиренній гризні на теренах України прихильників комуністів і націоналістів, "помаранчевих" нашоукраїнців і "сердечних" БЮТівців та "біло-голубих" регіоналів. Але політичні шоу, в яких відбувається пошук ворогів, можуть отримати неочікуване і трагічне продовження в країні керованого хаосу із запитом на сильну руку. Найбільш загрозлива тенденція проявляється в ставленні до національного питання. І небезпечними стають не скільки непрості україно-російські відносини, як загострення так званого єврейського питання. У книгарнях та на руках все більше книг Ходаса, Істархова... черкащанина Фомінського про єврейську змову. Одні обурюються, що євреї привели до влади міського голову Києва — Черновецького, Одеси — Гурвіца, очільників Харкова — Добкіна і Кернеса, Вінниці — Гройсмана, Черкас — Одарича... Інші говорять про єврейське оточення Ющенка, Тимошенко (Грігян-Абрамович), чи Януковича. Хтось прогнозує, що коли Президентом оберуть Яценюка, то в Україні буде справжній "євро- союз"... При цьому недовіра і злоба до влади наростає, а коли у громадян образ ворога набуде національних ознак, тоді більшості українських керманичів не допоможе ліквідація графи "національність" у паспорті. А відтак, знову ж таки необхідно пам'ятати уроки минулого. Уроки історії У різні часи євреїв били і виселяли з Іспанії, Англії, Франції, Німеччини... Вітчизняна історія також рясніє подібними фактами часів Київської Русі, Коліївщини, Російської імперії. Звичайно, євреям варто задуматися, що в їхній поведінці призводить до таких трагедій. Проте представникам інших націй також потрібно пам'ятати: політика міжнаціональної ворожнечі та утисків представників цілого народу приносить тільки лихо. Так, тотальна і жорстока боротьба з євреями та комуністами у фашистській Німеччині, у кінцевому результаті, призвела до страждань та багатомільйонних жертв народу у Другій світовій війни. Єврейські погроми, впровадження заборони на поселення та низка подібних катаклізмів внутрішньої політики царської Росії підштовхнули представників єврейства (Леніна, Троцького, Сталіна, Зінов'єва, Каменева, Кагановича...) зіграти вирішальну роль в організації та здійсненні революції. Результатом стала братовбивча громадянська війна та інші біди, які довів до жахливих масштабів Сталін. А потерпали від того представники багатьох національностей, у тому числі євреї (достатньо згадати "справу лікарів"), яких також знищував режим Сталіна-Джугашвілі. Можливо, хтось скаже, що аморальні та злочинні дії того режиму здійснювалися заради зміцнення держави та реалізації ідей соціальної справедливості, а нинішня підлість та злочини творяться заради особистої і кланової наживи. Але де те суспільство справедливості, заради якого пролито ріки крові? Яке суспільство будують нинішні керманичі? Відповіді на ці запитання немає, але очевидно: поводирі та їх ідеї вели і ведуть нас в нікуди. Чому неефективна публічна влада Гармонійний розвиток нації неможливий без своєї держави. На жаль, в нашій країні так і не сформовано української влади. Законодавча, виконавча і судова влада не є ефективною владою з точки зору захисту національних інтересів. Конфлікти та протиріччя всередині цих влад та поміж ними породжують суспільний хаос, і в каламуті життєвих негараздів успішно збагачуються найбільш цинічні та аморальні особи. Втім, три названих гілки влади і не можуть ефективно працювати, якщо в країні немає гідних і адекватних викликам часу вищих щаблів влади. За часів Радянського Союзу найвищою владою був світогляд (концепція) марксизму-ленінізму та його творці й тлумачі. Цю владу обслуговувала когорта ідеологічних працівників, яка й формувала законодавчу, виконавчу та судову владу. А який світогляд, яка ідеологія є домінуючою в Україні? Можновладці про це не говорять, але намагаються пропагувати серед народу церковно-релігійний світогляд та ідеологію християнства. Модними стали походи до церков, зустрічі із священиками, телепроповіді, обговорюється впровадження у школах курсу основ християнської етики. Що ж подобається владі в християнстві для народу? Висловлю припущення, що такі месиджі: "Раб Божий", "Всяка влад від Бога", "А я вам кажу не противитись злому. І коли вдарять тебе у праву щоку твою, — підстав йому й другу" (от Матфея5:39). Вочевидь, подібна ідеологія може сприяти вихованню рабів. А нація рабів і непротивленців злу вигідна і владі, і Злу. Відтак, якщо позбутися ілюзій і догм, то стане очевидним: така ідеологія не здатна вирішити існуючі в Україні проблеми. У пошуках компаса і вітрил Країні потрібен світогляд, що допоможе зрозуміти наше призначення, дасть істинну духовність та силу долати перешкоди і творити краще життя. Потрібна ідеологія, в якій важливе місце займатиме любов до свого народу, що проявляється у дієвому захисті національних інтересів. Таких якостей занадто мало у керівників країни. Доктор економічних наук, академік Академії економічних наук України Михайло Швайка вірно говорив: «Нацбанк з представника держави в банківській системі фактично перетворився в представника банківської мафії в органах влади і захисника її інтересів». І це схоже на жахливу правду. Фактично непідконтрольний навіть Верховній Раді фінансовий інститут здійснює антинародну політику доларизації країни, керує кредитуванням та емісійно-інфляційними процесами в інтересах певних бізнесово-політичних угруповань. Політична псевдоеліта впровадила таку виборчу систему, при якій контроль над лідерами одного відсотку громадян, котрі об’єднані у парламентські партії, дає змогу ляльководам формувати всі публічні гілки влади в Україні. У результаті маємо таку владу, при якій декілька кланів прирощують свої мільярдні прибутки, а переважна більшість населення країни зубожіє. Здається, нічого не змінилося з часів Михайла Грушевського, який колись сказав: "Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна". Продовжується приватизація «Обленерго», розробляються схеми приватизації Одеського припортового заводу, «Укрзалізниці»,"Турбоатому” та інших залишків ще підконтрольних державі прибуткових підприємств. Новітні господарі життя можуть радіти такій нагоді привласнити прибуткові підприємства, що мають стратегічне значення для розвитку України. Нелюбов до свого народу, своєї землі проявляється і в тому, що тисячі гектарів чорноземів по забаганці закордонних ляльководів бездумно засіваються ріпаком... Величезну загрозу містять в собі й плани масштабної приватизації землі та її надр... А здирницька податкова політика послідовно виснажує економіку, не дозволяє розвиватися підприємництву. Навіть у часи підкорення Русі татаро-монголами їм віддавати лише десятину. У Велесевій книзі також говориться: "...Тож дамо десятину Отцям нашим..." (десятина — десята частина від заробленого, яку віддавали старійшинам, Волхвам, які правлять вічем та здійснюють загальні громадські моління...). Але чи домагається хоч одна із підконтрольних олігархічним угрупованням партія суттєво зменшити податковий тягар для народу? Здається, ні... Напевно, і вищевикладених аргументів достатньо, щоб зрозуміти: нинішня політична "еліта" не захищає національні інтереси, а відтак — не любить свій народ. Заміна такої "еліти" нагальна потреба часу... Ще однією важливою складовою ідеології, що здатна вивести країну із прірви хаосу і криз, може стати утвердження принципів соціальної справедливості та соціального захисту... Тому без формування ефективної судової системи через її виборність, без реалізації політики зменшення розриву між рівнем доходів та пенсійного забезпечення громадян, без реальної рівності прав громадян у формуванні органів влади ні про яку соціальну справедливість в Україні не може бути мови... Написав ці рядки і зупинився... Несподіваний висновок Любов до свого народу та захист національних інтересів є основними ознаками ідеології націоналізму, а соціальна справедливість та соціальний захист — ознаки соціалізму. Що ж виходить: саме націонал-соціалізм здатен бути ідеологією подолання хаосу та успішного розвитку української нації, народу та країни. Можу лише уявити реакцію опонентів, якщо і автора цих роздумів дещо шокували такі висновки. Але не варто поспішати з обуренням. Та ж Німеччина після приходу націонал-соціалістів до влади у 1933 році за 5-6 років здійснила різкий прорив у економічному розвиткові. Це вже інше питання, чому керівників країни засліпила злоба до комунізму та єврейства і хто їх підштовхнув до агресивної зовнішньої політики. До речі, захист національних інтересів та прихильність до ідеології соціалізму є запорукою сучасного, набагато успішнішого, ніж у нас, економічного розвитку Китаю. Ознаки націонал-соціалізму проглядаються в політичній практиці багатьох євроропейських країн... Та чи готова Україна до формування влади із прихильників не спотвореної націонал-соціалістичної ідеології? Це вже тема окремого дослідження. Сьогодні ж висловлю припущення: соціально орієнтований націоналізм може принести в наш час Україні благо, якщо формуватиметься не на церковно-релігійному або матеріалістичному світогляді, а на духовному розумінні Бога, як рушійної сили вселенського і земного розвитку, на прагненні зрозуміти напрямок цього розвитку, призначення людини і своєї нації у дієвій, духовній, а не рабській участі в містерії життя.

Вечір пам’яті отамана Зеленого З нагоди 125-ліття від дня народження (З моєї пошти)

2011-12-09T18:33:00.001+02:00

17 грудня 2011 р. о 16.00 у Культурно-мистецькому центрі Києво-Могилянської академії (Київ, вул. Іллінська, 9) розпочнеться вечір пам’яті командира Дніпровської повстанської дивізії отамана Зеленого (Данила Терпила). У рамках вечора відбудеться презентація 2-го видання книги Романа Коваля “Отаман Зелений” (Кам’янець-Подільський: Медобори, 2011; 464 с., іл.). Якщо порівнювати з першим виданням, то у книжці з’явилися нові розділи – “Серед народу комі”, “Зелений і Директорія”, “На думку Думіна”, “Болбочан і Директорія”, “Каральна експедиція Петлюри”, “Братовбивство під Обуховом”, “У Трипіллі”, “Люте время”, “Грушевський і Винниченко пропонують катам співпрацю”, “Визволення Трипілля”, “Нещасливе отаманування Мусія Таценка”, “Побиття “кацапні” та зрадників у Воронькові”.

Книга вражає багатими і надзвичайно цікавими додатками, серед яких є спогади старшин УГА Луки Луціва та Василя Ілащука про організовану отаманом Зеленим втечу з денікінського полону 184 стрільців і старшин Галицької армії, спогади старшини Осадного корпусу Січових стрільців Осипа Думіна (Антона Крезуба) про перебування в 1921 р. у Гощівському партизанському загоні та повстанському загоні ім. отамана Зеленого. В розділі “Останні свідчення” вміщено спомини про отамана Зеленого, начальника його кулеметної команди Федора Петриченка, розповідь Федора Пустового, розвідника отамана Зеленого; історія роду Грицька Терпила, розповіді людей, які, прочитавши книгу “Отаман Зелений”, пригадали, що про Зеленого говорили їхні родичі чи знайомі, нариси про зеленівців зі Стайок, Гребенів, Кийлова та інших сіл. Удвічі збільшився “Неповний список козаків і старшин Дніпровської повстанської дивізії та загону ім. отамана Зеленого”. Чимало біографій подано з фотографіями. Загалом у книзі опубліковано 215 фотографій, картин і листівок, з них 75 вперше вводиться в обіг.

У вечорі пам’яті отамана Зеленого візьмуть участь заслужений артист України кобзар Тарас Силенко, заслужений артист України Петро Бойко, лідер гурту “Тінь Сонця” Сергій Василюк, скульптори Михайло Горловий та Дмитро Бур’ян, нащадки отамана Зеленого та повстанців-зеленівців, письменники, художники, інші діячі культури.

18 грудня о 12.00 у с. Трипілля, де народився Данило Терпило, заплановано урочисте відкриття меморіальної плити у підніжжя його пам’ятника, а о 13.00 у Трипільській сільській раді відбудеться презентація 2-го видання книжки “Отаман Зелений” за участю автора, кобзарів та інших діячів української культури. У цей же день, 18 грудня, о 17.00 в м. Обухів відбудеться презентація книжки “Отаман Зелений”.

Заходи організовано Історичним клубом “Холодний Яр”.

Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”

Koval_r@ukr.net