Олена Білозерська про "перемир'я"

О, клас. Вперше десь днів за п'ять тут на передку прорізався Інет. Зараз швиденько розкажу вам про наше перемир'я.
Ви ж знаєте, що у нас тут перемир'я, правда? Чули по телевізору? Так ось, згідно домовленостей воно почалося вчора о шостій. Останні хвилин сорок перед шостою супротивник, вочевидь, вирішив висипати нам на голови увесь наявний у них БК. (Сподіваючись, вочевидь, що протягом перемир'я з Росії новий підвезуть). А я була страшенно голодна і саме збиралася поїсти. Тільки ставлю на вогонь картоплю - прилітає міна. Я швиденько знімаю її з вогня, щоб не згоріла, і біжу в підвал. А жерти ж хочеться. Виходжу з підвалу, повертаю картоплю на вогонь - прилітає міна. І так разів із чотири.А потім настала шоста, і я спокійно доварила картоплю і поїла. Хвала перемир'ю.
Тривало воно десь аж цілих години дві. Потім все почалося по новій.

Повернулася щойно з чергування на посту. Температура десь мінус 12. В тепловізорі світиться буквально все. І - звуки перемир'я, а також спалахи перемир'я і тремтіння землі перемир'я у всій красі.
Сепари посипають мінами і градами усі наші позиції, до яких можуть дотягнутися. Наша артилерія, звісно, в боргу не залишається.
Ми жартуємо. "О, шматок перемир'я полетів. Послання миру калібром 152 мм". Ситуація ж у цілому зветься у нас "останнє китайське перемир'я".
Бійці займаються своїми військовими справами, як і займалися. Захищають Україну і готуються захищати її краще. На ігри політиків ніхто не звертає уваги.