Влада...

Спершу ти приходиш до влади.
Потім ти прибирати до рук все ЗМІ і починаєш з людей робити (втім, не без їх згоди) зграю, яка буде активно голосувати за тебе.

За допомогою ЗМІ ти роздувається в них вогонь фанатичної віри в тебе і в зграю. І в те, що інші - тільки їжа для них.

Після цього зграя вимагає крові і ти даєш її їм. Спершу ти згодовувати їм неугодних. Потім Грузію. Крим. Донбас. Сирію. У перервах - залишки своїх опонентів. Твій авторитет зростає на крові як на допінгу.

Але лють зграї зростає ще швидше. І скоро вже вимагає більше крові, ніж у тебе є.

Раптом трапляється неприємність. Ти майже два роки готував сакральну жертву. Готував довго, зі здоровим глуздом і належної сакральністю. Твої жерці весь цей час робили навколо неї чорний обряд, і ось він закінчено і момент настав - ти вже міцно тримаєш її в пащі і готовий кинути з помосту на розтерзання своєї зграї.

Кігті наточени, багаття горять, зграя завиває в передчутті крові і видовища, і ти бачиш як відблиски полум'я відображаються на їх біснуватих мордах.

І тут ті, що живуть навколо тебе, давно обурені тим, що ти годуєш свою зграю шматками, вирваними з кров'ю у сусідів, приходять, силою розтискають тобі пащу і витягують прямо з неї цього одного-єдиного людини. І забирають з собою, а ти судорожно намагаєшся зробити вигляд, що все йде згідно твоєї вищої волі.

Провівши вижила поглядами, повними нерозуміння і хворобливого розчарування, розігріта тобою ж до кипіння зграя раптово повертається оскалом морд до тебе і гарчить. Гарчить вже на тебе. За те, що ти проявив слабкість, а ватажок не може бути слабким, і цього їх навчив теж ти сам. І тоді тобі стає страшно.

Ти розумієш, що зграї, що сходить з розуму від запаху крові, яка їм не дісталася, терміново потрібна жертва. Треба кинути їм шматок м'яса, але навколо, вже впритул, стоять ті, хто не дадуть більше вкрасти ні шматка.

І ти, дивлячись в мільйони пар жовтих лютих очей, боїшся відвести погляд і судорожно шаришь руками на дотик. Щоб кинути їм хоч щось, тільки не себе.

Але ти здогадуєшся, що в цей раз зграя все-таки ще не кинеться на тебе.
Але ти твердо знаєш і те, що в один з наступних раз це трапиться. Обов'язково.

Ти вже чуєш заклики до зміни ватажка на більш молодого і сміливого.

Породжений тобою Голем готовий зжерти свого творця.

І у тебе болісно починає смоктати під ложечкою ...

                 Андрій Скатерной