Росіян в Туреччині чекають сюрпризи

Уявляєте себе на місці рядового россіянчега - нарешті Путін пустив тебе в жадану Туреччину до олінклюзіву і купі хавку.

Ти тремтячими руками витягаєш з-під матраца припасені на цей випадок гроші і Ужик мчиш в турагенство купувати тур. До останнього не ймеш віри, але усміхнений менеджер спритним жестом витягає з тебе готівку, видавши у відповідь пакет документів - квитки, ваучери, страховки та інше. Притискаючи до себе заповітний пакетик ти мчиш додому і починаєш рахувати дні до вильоту.

І ось він, довгоочікуваний і такий забутий дьюті-фрі. Ти тарішься бухлом, потім, подумавши, береш ще пляшечку вискаря - а раптом не вистачить, хай краще залишиться, а потім ще одну - на доріжку. І ось вже сріблястий лайнер злетів у небо, а ти з вискаря в шлунку злітають ще вище.

Через належну кількість годин літак приземляється в аеропорту ще зовсім недавно вороже-фашистської Туреччини і пройшовши митний контроль ти шукаєш свого гіда. А ось і він. Гід посміхається і радісно вітає тебе "Вітаю!". Ти здригаєшся, але гід, подивившись в документи виправляється - "Вибачте, здрастуйте".

Автобус везе тебе в готель, але щось не дає тобі спокою і організм терміново вимагає ще віскі. У готелі на ресепшені молодий турок радісно посміхаючись говорить тобі "Ласкаво просимо, шановні Гості!" і підлога під тобою починає хитатися, втім, подивившись на паспорт, турок кидає вам ключі від номера, браслети і каже "Ласкаво просимо!".

Ти розумієш, що тобі потрібно пиво. Холодне пиво, тому що ти перегрівся і у тебе галюцинації. Ти питаєш, де тут бар. Дружина перший раз в житті не сичить тобі "алкоголік", а просить принести і їй. Ти йдеш до бару і дві радісні бармена наливають тобі холодного пива, але коли ти починаєш його пити, один кричить "Слава України!", А другий відповідає "Героям слава!".

"Вороги! Кругом одні вороги!". Світ навколо починає крутитися і з останніх сил ти біжиш до себе в номер, в номер, де є рятівний телевізор, де Кисельов, Соловйов, Путін, на худий кінець - Шойгу з Лавровим. Тремтячими руками ти натискаєш на кнопки пульта.

Телевізор голосом Порошенко заявляє "Я вам обіцяю, что уже у цьом году українці будут їздіті в Європу без усілякіх віз!". Ти взвизгнув, перемикаєш канал і на тебе дивиться з-під брів Кривавий Пастор. Він щось говорить, але ти розумієш, що дивиться він саме на тебе. Він тебе бачить, прямо в цьому номері в Туреччині. Він знає, де ти. Він знайде тебе. Ти гарячково гортаєш канал за каналом, пульт в руці ходить ходуном. УТ-1, 1 + 1, Інтер ...

Пульт летить в телевізор, ти вискакуєш на балкон і бачиш як готельна аніматорша в вишиванці грає з дітьми в Бандеру і Шухевича, а над усім готелем лунає потужний вокал Вакарчука "Я не здамся без бою!".
                                   Андрій Скатерний

І з усіх сил ти кричиш з балкона "Зраааадааааа !!!".
- Яка "зрада", адже "перемога", ой, немає - "зрада". - Встигаєш подумати ти, і в цей момент у тебе вибухає голова і забризкує фіранки сумішшю білого і червоного гівна.

Ти вже не чуєш, але хтось знизу, хитаючи головою, каже співрозмовнику - "Це вже шостий за сьогодні, а ще ж только десята година ранку" ...

The end.

Я це про що (далі - інформація з кількох перевірених джерел): за час відсутності російських окупантів в Туреччині, ті почекали-погорювали :) і переналаштувалися на Україну. Тепер там по телеку - українські канали, персонал розмовляє і жартує на українському, анімація - українською. Ну в тих готелях, де це все було російською. Де на німецькому - залишилося на німецькому :) Так що росіяни мають ненульовий шанс перепрограмуватися українськими каналами і виїхати додому в вишиванках турецького виробництва, благо, що продають їх там тепер на кожному кроці. Це я жартую, звичайно, але підгоряння пуканье росіянам точно забезпечено :)