Хочеться бачити у владі героїв, пасіонаріїв, людей, які здатні змінити ситуацію в Україні, здатні приймати нестандартні, недоступні для побутової логіки рішення. Ми обираємо все нових і нових на нашу думку пасіонаріїв, але час їх горіння все коротшає. Навіть дивує, що ми навчилися так швидко вирізняти пройдисвітів, а нові політичні сили встигають зашкваритися, ще не почавши активно піаритися. Як же ж ми це робимо? Як вирізняємо зашквар?
Героїчний, пасіонарний вчинок ніколи не піддається побутовій логіці. Коли людина йде на барикади, проголошує Акт Незалежності перед натовпом КДБшників, йде на вірну смерть в бою, то 99% людей крутять пальцем біля скроні і тільки після самого героїчного акту ці відсотки можуть змінити відношення. Незрозумілі мотиви пояснюються геніальністю, вибірковістю людини. «Той, хто це зробив, явно не такий як я, у нього є надзвичайні сили і саме тому він кращий за мене» - думають ті відсотки.
Зовсім протилежну реакцію ми чуємо при так званому зашкварі. «Ти б зробив так само. Ну позичив він гроші, що такого… Ну купив квартиру в центрі Києва, а ти б не купив?» - звучать репліки виправдовувачів. Зашквар завжди вписується в побутову логіку речей. Зашквар – подвійна мораль. Зашквару не повинно бути, але всі знають що він існує і коли його врешті-решт викривають, то він не є якимось новим відкриттям, ми всі з дитинства знали про його існування. Знали на якомусь колективно-підсвідомому рівні і просто не хотіли про нього говорити. В цьому випадку ЗМІ працюють психоаналітиками суспільства, виносячи з підсвідомого рівня ті факти, про які ми знаємо, але не говоримо.
Коли людина йде на героїчний вчинок, то вона водночас відмовляється від багатьох благ. Від роботи, від грошей, від сім'ї. Героїзм без жертовності – банальна симуляція. Не можна бути у провладній фракції і не виходячи з неї об'явити хрестовий похід проти влади. Це зашквар. Це те, що вписується в побутову логіку, те, що зрозуміло більшості. «Я б теж не вийшов би з фракції. Візьмуть ще й мандату депутатського позбавлять, а з Порошенком бути зараз не комільфо… Тарифи, ціни, долар, бензин... Навіщо цей тягар на собі нести?» - чуємо на тролейбусній зупинці.
Задайте собі одне питання: "Чи зробив би я так само для полегшення свого життя?". І якщо відповідь «так», то цей вчинок явно є зашкварним, а людина, яка його вчинила, не заслуговує на звання провідника.
Олексій Мосейко
Олексій Мосейко
Немає коментарів:
Дописати коментар