13 вересня в селі Степанівка Драбівського району Черкаської області відбудеться вшанування світлої пам’яті українського поета, уродженця села Олексія Андрійовича Софієнка.
Заходи включатимуть:
1. Відкриття вулиці, названої іменем поета, та інформаційного стенда
10.00 – 10.20
2. Відкриття меморіальної дошки на будівлі загальноосвітньої школи
10.30-11.00
3. Проведення ,”Софієнківських читань”.
11.15-13.00
Довідково:
Народився талановитий письменник Олексій Софієнко у селі Степанівці Драбівського району Черкаської області 12 вересня 1952 року. Закінчив факультет кібернетики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Довгий час працював учителем математики у школах Канева.
Автор поетичних збірок „Материк світла”, „Задзеркалля”, „Голодне коріння”, „Terra incognita”, „Воскресіння”, „Перехрестя”, друкувався в альманахах, антологіях, часописах тощо.
Характеризуючи доробок Олексія Андрійовича Софієнка, професор філології Володимир Поліщук визначив головну рису його поезії в узагальненому сприйнятті – „це епос, героїчний і трагічний український сучасний епос”.
Перша збірка поета „ Материк світла” – це книга світла, як білий світ. Але чи знали б ми що таке світло, не відаючи про „найпітьмовішу пітьму?” Прочитавши цю збірку, читач відкриє для себе новий материк – материк світла, який ще можна назвати материком Олексія Софієнка.
Збірка „Задзеркалля” говорить сама за себе. Авторові вдалося зазирнути у світ задзеркалля і угледіти ту єдину реальність і розповісти про неї, яку зась вичислити у надто реально існуючому світі. Поет – мандрівник, для нього не існує неможливого, тим більше кордонів чи меж.
У передмові до збірки „Голодне коріння” П. Перебийніс ще в 1994 році сказав: „Так, це поет. Ще не досить упевнений на важкій царині народнопісенного вірша, але вже озброєний кращими зразками верлібра, задерикувато-пустотливий в освоєнні нових форм (мурабба , паліндром), рвійний, суперечливий. Одним словом – Поет… Дихає поет болем України, її відродженням. І розпинає себе „на хресті променя”, і вперто пробивається крізь неправду, „доки з горла уярмленої пісні не витече у світ зоря мандрівнича”. Знайомтесь читачу: Олексій Софієнко. Нащадок Шевченкового слова. Поет глибинний, органічний”.
Назва збірки „Terra incognita” – явно не проста. В ній поет прагне розкрити „Землю невідому”. Він піднімає глибинні пласти проблем людини, світу і Всесвіту, розіп’ятих на перехрестях Часу і Простору, так доконечно незбагненних, не вирішуваних, вічних, а відтак – завжди привабливих.
В збірці вміщена глибока метафоричною образністю, розмаїта формами, багата експериментами лірика.
З перших віршів, з першої збірки поет переважно писав про Україну, її історію і сучасність. Добірка „Вітчизняна історія”, де поет прагне талановитим і влучним словом, образом своєрідно „реанімувати” ті болі української історії, аби вразити теперішню збайдужілу і зомбовану українську людність, апелює до ключових подій і постатей нашого минулого, порівнює, асоціює чи й волає…
Софієнкову поезію необхідно читати, вчитуватися, вживатися в неї, якщо хочемо з уроків історії винести правильні висновки. В його „Вітчизняній історії”, окрім зримо й незримо присутнього Шевченка, ще й Іван Мазепа, у сльозі якого „ще й досі рида Україна-Мати”, і „вільна воля козаків витає над Холодним Яром”, і „дух Кармелюка Устима”, і сама Україна…
Збірки його поезії були помітним явищем у літературі не лише рідного краю, а й на загальноукраїнському небосхилі.
Ще в 1989 році Софієнко став Лауреатом обласного конкурсу, присвяченого 175-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка; 1991 рік – переможець республіканського літературного конкурсу журналу „Донбас”; 1992 рік – лауреат міжнародного конкурсу „Гранослов – 92”; збірка „Воскресіння” у 2008 році удостоєна літературної премії „Благовіст”.
Олексій Софієнко – Лауреат міжнародної літературної премії ім. Богдана Нестора Лепкого, премії фонду Лариси та Ульяни Целевич-Стецюк (США), імені М. Масла. Член Національної Спілки письменників України.
Помер поет 7 червня 2011 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар