ДОЛУД Андрій Данилович (15.10.1893, с. Плетений Ташлик Єлисаветградського пов., нині Кіровоградської обл. – 6.09.1976, м. Куритиба, штат Парана, Бразилія). Військовий і громадсько-політичний діяч, пасічник; командир козацького загону ім. Івана Ґонти (50 козаків, листопад 1918 – 1919), 2-ї (Янівської) бригади 1-го Галицького корпусу УГА (з кін. 1918), 1-го пішого полку ім. Симона Петлюри Волинської групи Армії УНР (серпень 1919), начальник штабу Армії УНР Першого зимового походу, командир кінної бригади (04.1920), командир 5-ї Херсонської стрілецької дивізії Армії УНР (із травня 1920), командир Запорозького загону УВК (Ost-Nachschub-bataillon 651), Генеральний суддя Українського вільного козацтва (1957), голова Генерального управління УАПЦ у Бразилії і Парагваї (1968); військові звання – штабс-капітан російської армії (1917), підполковник УГА, генерал-хорунжий піхоти Армії УНР (з 31.05.1923; наказ Війську УНР ч. 6, 1.01.1961).
Народився в родині свідомих українців Данила і Марії Долудів. В українському житті брав участь з юних років, зокрема в підготовці і проведенні нелегальних вшанувань Тараса Шевченка. З успіхом закінчив гімназію та Одеське піхотне юнкерське училище (1913). Учасник Першої світової війни на боці Росії. Член керівництва УСДП. Делегат Всеукраїнського військового з’їзду. Під час Листопадового зриву виявив “безприкладне геройство і відвагу”, здобувши “прихильність і любов не тільки серед вояків, а й усього [українського] населення”. Впродовж українсько-польської війни (1918 – 1919) брав участь у боях під містами Львовом та Жовквою, неодноразово відзначався у наказах командування та особистою хоробрістю, викликаючи паніку серед польського населення.
Герой бою за Вознесенськ (16.04.1920).
Лицар Залізного хреста. Під його командуванням 5-та Херсонська дивізія билася проти частин 1-ї Кінної армії, відзначилася в оборонних боях на річках Збруч, Стрипа та Дністер, у контрнаступі восени 1920 р. на ст. Вапнярку.
У листопаді 1920 р., не бажаючи йти у польські табори, на чолі кінного відділу “подався на партизанку, прорвавшись через лінію большевицького фронту”.
Інтернований у таборах Каліша і Ланцута.
Наприкінці 1940-х років виїхав із дружиною до Бразилії, де брав активну участь у житті української громади.
Народився в родині свідомих українців Данила і Марії Долудів. В українському житті брав участь з юних років, зокрема в підготовці і проведенні нелегальних вшанувань Тараса Шевченка. З успіхом закінчив гімназію та Одеське піхотне юнкерське училище (1913). Учасник Першої світової війни на боці Росії. Член керівництва УСДП. Делегат Всеукраїнського військового з’їзду. Під час Листопадового зриву виявив “безприкладне геройство і відвагу”, здобувши “прихильність і любов не тільки серед вояків, а й усього [українського] населення”. Впродовж українсько-польської війни (1918 – 1919) брав участь у боях під містами Львовом та Жовквою, неодноразово відзначався у наказах командування та особистою хоробрістю, викликаючи паніку серед польського населення.
Герой бою за Вознесенськ (16.04.1920).
Лицар Залізного хреста. Під його командуванням 5-та Херсонська дивізія билася проти частин 1-ї Кінної армії, відзначилася в оборонних боях на річках Збруч, Стрипа та Дністер, у контрнаступі восени 1920 р. на ст. Вапнярку.
У листопаді 1920 р., не бажаючи йти у польські табори, на чолі кінного відділу “подався на партизанку, прорвавшись через лінію большевицького фронту”.
Інтернований у таборах Каліша і Ланцута.
Наприкінці 1940-х років виїхав із дружиною до Бразилії, де брав активну участь у житті української громади.
Роман КОВАЛЬ, “Незборима нація”
Немає коментарів:
Дописати коментар