22 серпня 1914 року в Канаді прийнято т.зв. Акт про воєнні заходи (War Measures Act), за яким українців - виходців з Австро-Угорської Імперії - інтерновано в спеціяльних таборах.
На знимці - табір для інтернованих на річці Оттер-Крік, Британська Колумбія.
"Під час Першої світової війни серед канадців проявилося і стало зростати неґативне ставлення до так званих «ворожих іноземців». Британські власті закликали Канаду не вчиняти дій проти всіх підлеглих Австро-Угорської імперії національностей без розбору, адже насправді частина з них ставилися дружньо до Британської імперії. Згідно звіту генерал-майора Вільяма Д. Оттера, який за дорученням Міністерства юстиції Канади керував операціями з інтернування, за проміжок часу з 1914 по 1920 роки було ув'язнено 8579 «ворожих іноземців», в тім жінок та дітей. Більшість інтернованих були молоді люди, затримані при спробі перетнути кордон зі США, щоб шукати роботу; намагання покинути Канаду було незаконним.
Акт 1914-го року примушував «союзників ворожих країн» офіційно зареєструватися: з 70 тис. українців-імміґрантів із Австро-Угорщини, 8579 інтерновано урядом Канади, як також і 5954 австро-угорців, більшість з котрих були етнічними українцями. Переважна частина інтернованих — це бідні, безробітні та безсімейні українці, яких у два табори із власної волі супроводжали 81 жінка та 156 дітей різних національностей.
Інтернованих в основному використано як робочу силу: у таборі Кастл-Монтейн у Банфф, Альберта їх затруднено, наприклад, розбудовувати Національний парк «Банфф», у якому трактування їх властями виявилося винятково жорстоким і негуманним. Інколи подібне інтернування продовжувалося і на два роки після війни, попри те, що більшість українців достроково найнято було на роботу приватними компаніями ще й до 1917 року." (Вікіпедія)
Акт 1914-го року примушував «союзників ворожих країн» офіційно зареєструватися: з 70 тис. українців-імміґрантів із Австро-Угорщини, 8579 інтерновано урядом Канади, як також і 5954 австро-угорців, більшість з котрих були етнічними українцями. Переважна частина інтернованих — це бідні, безробітні та безсімейні українці, яких у два табори із власної волі супроводжали 81 жінка та 156 дітей різних національностей.
Інтернованих в основному використано як робочу силу: у таборі Кастл-Монтейн у Банфф, Альберта їх затруднено, наприклад, розбудовувати Національний парк «Банфф», у якому трактування їх властями виявилося винятково жорстоким і негуманним. Інколи подібне інтернування продовжувалося і на два роки після війни, попри те, що більшість українців достроково найнято було на роботу приватними компаніями ще й до 1917 року." (Вікіпедія)
Історія інтернування українців і кільканадцять світлин - тут:
Lubomyr Luciuk. A Time for Atonement (Час для покаяння). Canada's First National Internment Operations and the Ukrainian Canadians 1914-1920. The Limestone Press, 1988. http://www.infoukes.com/history/internment/booklet01/Леся Порут
Немає коментарів:
Дописати коментар