1951 рік. Як Польща і УРСР востаннє обмінялися територіями

60 років тому Польська Республіка та Радянський Союз зробили останній територіальний обмін. 50 тисяч українців і поляків втратили рідну землю - а на місці їхніх сіл побудували гігантське штучне море.

Необхідність територіальних коректив 1951 р. пояснювали економічною доцільністю. Та чи тільки барелі нафти і тони вугілля були причиною, щоб 50 тисяч українців і поляків позбавити рідної землі?

Формування державного кордону СРСР на українському відтинку завершилося не відразу після Ялтинської конференції у січні 1945 р., коли лінія Керзона була прийнята як польсько-радянський кордон, але цього разу вже з поправками на користь Польщі.

Креслення остаточної нової межі радянського кордону відбувалося шляхом довготривалого переговорного процесу. Уряди СРСР та Польщі починаючи ще з 1944 р. і до 1948 р. укладали міждержавні угоди.

Для людей, котрі мешкали обабіч лінії кордону, це означало чергові катаклізми - вони підпадали під "відселення", "очищення території" шляхом перенесення житлових споруд на кількасот метрів від прикордонної зони.

Так розчерк пера у Москві й Варшаві подарував тисячам людей раптову зміну місця мешкання, втрату господарства, розз'єднання родин.

Сучасний вигляд українсько-польського кордону. Всі фото Наталі Кляшторної

Особливо драматичним було встановлення кордону 1948 року, що заторкнуло переважно населення горішнього Сяну - гірського терену, де села традиційно ланцюгами тягнулися вздовж ріки, яка враз стала прикордонною.

Рішення змішаної комісії СРСР і Польщі з демаркації державного кордону між СРСР і РП від 10 квітня 1948 р. не залишало для людей жодного вибору - понад 9 тисяч осіб було виселено зі своїх садиб. Умови транспортування були далекими від задовільних, а розмір компенсації за втрачене майно викликав у постраждалих обурення.

Якщо в попередні роки господарям нерідко дозволяли розібрати хати і встановити їх на терені свого чи сусіднього села, то 1948 р. поширеною була практика миттєвого очищення території.

Це означало, що люди за лічені дні мали зібрати майно і забратися з терену, наближеного до нової лінії кордону. Будинки і господарські споруди зносилися бульдозером, урожай згнивав на городах, а люди відтак роками в голоді і холоді поневірялися по чужих кутках.  

Офіційна карта обміну територіями

Ще через два роки Польська Республіка стала ініціатором чергових пропозицій щодо зміни кордону. Остаточні територіальні корективи між СРСР та ПР увійшли в історію як "обмін ділянками державних територій", а у Польщі - під криптонімом "Akcja H-T 1951".  

Уряд ПР 1950 р. звернувся до керівництва СРСР із пропозицією "в інтересах народного господарства" двох країн.

Польська Республіка запропонувала поступитися СРСР на засадах взаємного обміну ділянкою державної території гмін Кристинопіль, Белз, Хоробрів та Угнів у Люблінському воєводстві, де були значні поклади кам'яного вугілля і зручне для СРСР залізничне сполучення.