"...Справжі українці..."

  
Шевченку було 47 як його не стало.
Оглядаючи фотографії останніх літ його життя здається що перед нами старенька людина літ 80. Саме так, Шевченка ,,їла,, внутрішня біль за народ, за Україну.
,…,Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, заплаче серденько!,,

Перебуваючи у 2012 році у місцях де він народився та ріс а саме у с.Моринці, Звенигородський рн, на Черкащині, та доторкнувшись до посмертної маски Шевченка я відчула щось особливе та болюче. Особливе тим, що я мала змогу бути близько до Кобзаря. А болюче те, що Україна і досі була та є залежною від москальні. І я наголошую що не тільки московської банди, а саме москальні українських перевертнів, у яких щоправда крім українського імені нема нічого українського. А за цих 25 років до усіх інших ,,інородних,, додалися наметови, ахметови-++++ ,,справжні українці,, які хитро та нагло і надалі винищують націю.
,,Гомоніла Україна, довго гомоніла, довго-довго кров степами текла-червоніла,,

,,Возвеличу Малих отих рабов німих!
Я на сторожі коло їх Поставлю слово,,,

Заради світлої памяті нашого пророка Українці, єднаймося усюди де б ми не були. Нас Не знищити. Наше коріння міцне!

Здається все що придрікав Тарас збулося. Одне лише чекаємо:

,,І на оновленій землі Врага не буде, супостата,А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі.,,

,,Любітеся, брати мої, Украйну любіте, і за неї, безталанну, Господа моліте,,,,

З Днем Народженням Тарасе!