Богдан Червак: У Лопатичах відкрили меморіальну дошку на честь Олега Штуля - визначного діяча національно-визвольного руху і ОУН

                       

Олег Штуль народився у селі Лопатичі, Овруцького повіту (нині Олевський район) на Житомирщині, Україна) в родині священика Данила. Його батько виступав за українізацію православної церкви на теренах II-ї Речі Посполитої. Зокрема у своїй парафії в Сновидовичах повністю українізував церковні богослужіння, брав активну участь у роботі Почаївського з'їзду, через що зазнавав переслідувань з боку польської влади аж до початку II-ї СВ^[1].

Закінчив Крем'янецьку духовну семінарію, навчався у Варшавському університеті. У студентські роки був активістом Української студентської громади, вступив до ОУН.

Із середини 1930-х підтримував дружні стосунки з Оленою Телігою та Євгеном Маланюком, що спричинилося до вибору дороги в політичному житті. Переїхавши до Праги, починає працювати в культурній референтурі ОУН, яку тоді очолював Олег Ольжич. Одночасно дописує в часопис «Вістник», який редагував Дмитро Донцов.

Під час Другої світової війни був одним з найближчих соратників О. Ольжича. Член похідних груп ОУН. В окупованому нацистами Києві в украй небезпечній атмосфері співпрацював з газетою «Українське слово».

Брав активну участь у створенні партизанських загонів на Волині, представник Голови ОУН А. Мельника при штабі УПА «Поліська Січ». Став співредактором газети «Оборона України». Наприкінці 1943 р. потрапив у полон до гітлерівців, перебував у концтаборі Заксенгаузен.

Після війни знову розпочав активну націоналістичну діяльність: їздив по репатріаційних таборах, допомагаючи українським військовополоненим та втікачам, писав статті, займався організаційною роботою.

За рішенням ПУН через суд домігся повернення законному володарю захоплених комуністичними силами в Парижі приміщення редакції та друкарні «Українського Слова» і від 17 жовтня 1948 року відновив видання тижневика як органу ОУН.

У 1948—1977 рр. (з перервами) — головний редактор газети «Українське Слово» (Париж).

У 1955—1964 рр. — член ПУН.

Після смерті А. Мельника в 1964 р. виконував обов'язки Голови ПУН.

У 1965, 1970 і 1974 рр., відповідно, на VI, VII і VIII ВЗУН був обраний Головою ПУН.

Належав до прихильників консолідації всіх українських національних сил на базі УНРади, став одним зі співзасновників СКВУ.

Помер у Торонто. Похований на кладовищі Саут-Баунд-Брук у США.
   У Лопатичах відкрили меморіальну дошку на честь Олега Штуля - визначного діяча національно-визвольного руху і ОУН.