Використання Сенатом історичних подій з політичною метою учений пояснює боязню того, що Німеччина з часом може поставити питання про перегляд кордонів з Польщею. Визначення "етнічні чистки з ознаками геноциду", вжите у резолюції Сенату Польщі з приводу 70-річчя Волинської трагедії, не відповідає жодним визначенням геноциду, що існують у міжнародній практиці.Про це в інтерв'ю Газета.ua заявив доктор історичних наук, доцент КНУ ім.Шевченка Іван Патриляк. Історик наголошує, що в тексті резолюції немає згадок про українських жертв трагедії - про українські села, спалені польською поліцією на німецькій службі в березні-квітні 1943 року; про вбитих і замордованих українських селян; про масову співпрацю поляків з німцями і радянськими партизанами, метою якої було "придушення руками червоних і німців українського визвольного руху задля збереження земель Волині та Галичини у складі повоєнної Польської держави". "Якщо поляки засудять свої злочини, а українці — свої, то це буде справді засудженням злочинів. Якщо ж поляки будуть засуджувати лише те, що чинили українці, — жодного примирення не буде, - зазначив Патриляк. - Бо виглядає так: наші борці вчинили щось неправильно, але зробили це в ім'я свободи, а ваші — злочинці, а все позитивне, що вони робили, перекреслюється тим, що вони вбивали наших людей. Це не та формула, за якою можна йти на порозуміння". "Має бути взаємне покаяння за військові злочини. І польська сторона має визнати, що злочинні акти мали місце і з її боку. Якщо ж вона це визнає, це відразу відкине версію про геноцид, бо він не може бути з обох боків", — підкреслив історик. Використання Сенатом історичних подій з політичною метою історик пояснює тим, що Польща остерігається, що Німеччина з часом може поставити питання про перегляд кордонів з Польщею. "Очевидно, що поляки, остерігаючись цього, резервують собі місце на Сході, - стверджує Патриляк. - Грубо кажучи, якщо поляки переконають весь світ у тому, що українці вчинили їм геноцид на сучасних західноукраїнських землях, то це означатиме, що ці землі неправомірно належать Україні, бо поляки звідти були насильно витіснені. Мені хотілося б помилятися, але це можуть бути геополітичні розрахунки на багато десятків років вперед". Як відомо, у червні 2013 року Сенат (верхня палата польського парламенту) підтримав резолюцію до 70-річчя Волинської трагедії, де події 1943 року визначаються як "етнічна чистка українськими націоналістами польського населення з ознаками геноциду". Тоді ж комісія Сейму (нижня палата парламенту Польщі) розглянула шість проектів резолюції щодо 70-річчя Волинської трагедії. Тільки в одному проекті - від правлячої партії - в тексті резолюції немає слова "геноцид".
четвер, 8 лютого 2018 р.
Поляки мають визнати, що вбивали українців та співпрацювали з нацистами
Використання Сенатом історичних подій з політичною метою учений пояснює боязню того, що Німеччина з часом може поставити питання про перегляд кордонів з Польщею. Визначення "етнічні чистки з ознаками геноциду", вжите у резолюції Сенату Польщі з приводу 70-річчя Волинської трагедії, не відповідає жодним визначенням геноциду, що існують у міжнародній практиці.Про це в інтерв'ю Газета.ua заявив доктор історичних наук, доцент КНУ ім.Шевченка Іван Патриляк. Історик наголошує, що в тексті резолюції немає згадок про українських жертв трагедії - про українські села, спалені польською поліцією на німецькій службі в березні-квітні 1943 року; про вбитих і замордованих українських селян; про масову співпрацю поляків з німцями і радянськими партизанами, метою якої було "придушення руками червоних і німців українського визвольного руху задля збереження земель Волині та Галичини у складі повоєнної Польської держави". "Якщо поляки засудять свої злочини, а українці — свої, то це буде справді засудженням злочинів. Якщо ж поляки будуть засуджувати лише те, що чинили українці, — жодного примирення не буде, - зазначив Патриляк. - Бо виглядає так: наші борці вчинили щось неправильно, але зробили це в ім'я свободи, а ваші — злочинці, а все позитивне, що вони робили, перекреслюється тим, що вони вбивали наших людей. Це не та формула, за якою можна йти на порозуміння". "Має бути взаємне покаяння за військові злочини. І польська сторона має визнати, що злочинні акти мали місце і з її боку. Якщо ж вона це визнає, це відразу відкине версію про геноцид, бо він не може бути з обох боків", — підкреслив історик. Використання Сенатом історичних подій з політичною метою історик пояснює тим, що Польща остерігається, що Німеччина з часом може поставити питання про перегляд кордонів з Польщею. "Очевидно, що поляки, остерігаючись цього, резервують собі місце на Сході, - стверджує Патриляк. - Грубо кажучи, якщо поляки переконають весь світ у тому, що українці вчинили їм геноцид на сучасних західноукраїнських землях, то це означатиме, що ці землі неправомірно належать Україні, бо поляки звідти були насильно витіснені. Мені хотілося б помилятися, але це можуть бути геополітичні розрахунки на багато десятків років вперед". Як відомо, у червні 2013 року Сенат (верхня палата польського парламенту) підтримав резолюцію до 70-річчя Волинської трагедії, де події 1943 року визначаються як "етнічна чистка українськими націоналістами польського населення з ознаками геноциду". Тоді ж комісія Сейму (нижня палата парламенту Польщі) розглянула шість проектів резолюції щодо 70-річчя Волинської трагедії. Тільки в одному проекті - від правлячої партії - в тексті резолюції немає слова "геноцид".
Немає коментарів:
Дописати коментар