Що рік прийдешній нам готує?

2014-й завершується. Цікаво, хто зі мною не погодиться в тому, що цей рік був найважчим, найтрагічнішим за останні майже 70 років?
  Почався він з перемоги - ми відстояли свою  гідність в боротьбі з гнилою владною системою.
  А потім...
  Тисячі смертей... Хіба може бути щось страшніш цього? Та й смерті головним чином при захисті своєї рідної землі. Не в Афгані чи Сомалі.
 Тисячі матерів-батьків, сестер-братів, доньок-синів не дочекалися своїх найрідніших. Дядя Толя Лупиніс чверть століття тому назвав пророче наше сьогодення: "Життя триває, точиться війна".
  Але... Як на мене, то саме цей рік, що відлічує свої останні миті, приклав найбільш зусиль, аби українці перетворились на справжню НАЦІЮ. Саме у цьому році, завдяки москвинському народові на чолі з їхнім ханом Хутіним-пуєм, український народ об'єнався так, як не об'єднувався століттями. Так, саме століттями, бо про об'єднання в часи ІІ світової не хочу зараз говорити - це окрема тема для розмови. Адже нині нас не об'єднували ні "заградотряди", ні загроза штрафбатів-гулагів-розстрілів... Лише патріотизм. І цей рік показав світові, що ми - нація патріотів.
  Тож, будемо прощатися з 2014-м. Прощатися в сподіванні на те, що рік прийдешній розташує зорі так, як треба нам, нашим надіям і мріям. Та й не думаю, що українці вкотре в своїй історії свої надії покладуть  лише на Бога, зорі та збіги обставин. Вже навчені гіркими прикладами, що просто так не згинуть наші воріженьки, не запануємо ми у своїй сторонці без своєї безпосередньої участі.
 Лише згуртувавшись в один міцний кулак ми матимемо змогу стати господарями на своїй, Богом даній, землі.
  Бажаю вам, дорогі українці, увійти в рік прийдешній впевненими в своїй правді, в своїй силі, в своєму стремлінні бути вільними! Хай 2015-й принесе нам якомога більше позитиву в усіх сферах життя!
  З Новим Роком, будьте здорові!