пʼятниця, 13 червня 2014 р.

АТО? Здається, ні.


Інформація зі Сходу від друзів. Прошу бути ознайомленими.

 






Парадокси Луганської області: Україна сама фінансує терористів. В Луганській області склалася парадоксальна ситуація, адже озброєні загони сепаратистів фінансуються з державного бюджету. Ці збройні терористичні формування займаються грабунком та бандитизмом, а отримують гроші від української держави.Так званим самопроголошеним керівництвом ЛНР був виданий наказ, що підприємства, на яких вони працюють, повинні утримувати їх. Фактично, вони взяли в руки автомати, воюють проти України і продовжують отримувати зарплати на українських державних підприємствах.Чимала кількість прихильників ДНР в загонах - мешканці міста Ровеньки,Брянки та Свердловська,Антрациту, де шахти фактично контролюються першим заступником міністра енергетики та вугільної промисловості Юрієм Зюковим. Юрій Зюков був генеральним директором ДП «Ровенькиантрацит», генеральним директором державного підприємства «Луганська вугільна компанія». З 2008 року по 2010 рік працював генеральним директором ДП «Ровенькиантрацит». Він про все що відбувається знає і не перешкоджає цьому, хоча доцільно було б скласти списки учасників збройних формувань і заморозити їм зарплату. До речі, більшість вибухівки, захопленої НВФ, також взято з підприємств Зюкова. Це або недбалість, або злочин . Раніше Зюков заявляв, що на шахтах існує два види складів: базисні, які розташовуються на поверхні, в яких зберігається в середньому семиденний запас вибухівки, та підземні. «Ми прибрали склади на поверхні, вся вибухівка опущена під землю. Але незважаючи на це, тиждень тому сепаратисти увійшли зі зброєю в кабінет директора, приставили йому автомат до грудей і зажадали видачі вибухівки на поверхню ", - заявив чиновник. Наразі відомо, що сепаратистами захоплено вже близько 2 т. вибухівки. Саме цією вибухівкою підривають мости і залізничні колії, наразі вже є 4 випадки її використання. 11 червня, під час засідання Кабміну прем’єр-міністр Арсеній Яценюк дав розпорядження міністру внутрішніх справ Арсену Аракову забезпечити безпечну доставку грошей у м. Антрацит у розмірі 30 млн гривень. Це соціальні виплати, 27 млн з них – пенсії і зарплати. Аргументовано це було тим, що МВС прозвітувало перед Кабміном про те, що в Антрациті ситуація вже стабілізувалася і контролюється МВС. Виникає питання, чи володіють насправді високі міністерські чини інформацією про те, що відбувається сьогодні на Луганщині? Місто Антрацит наразі не лише непідконтрольне Україні, але є основним містом, через яке російські військові, техніка і зброя для ведення бойових проти українських військ перекидаються з РФ по штабах і загонах сепаратистів (першочергово у Слов’янську та Краматорську). Антрацит фактично сталв центральним штабом незаконних збройних формувань донських козаків під проводом Козіцина (який безпосередньо підпорядкований адміністрації Путіна). Інформація міністра МВС Авакова про стабілізацію ситуації на Сході жодним чином не відповідає дійсності. Навпаки, спостерігається нарощення кількості присутнього в Антрациті контингенту російських військ. Зокрема, на території Рудоремонтного заводу (що знаходиться у 500 метрах від районної державної адміністрації Антрациту) розгорнуто нові казарми – а це жодним чином не може свідчити про стабілізацію.Терористи в Антрациті готуються для посиленої оборони, у будівлі РДА утримуються захоплені українські заручники. Себто йдеться про те, що 30 млн грн можуть попасти в руки сепаратистів і піти на фінансування загонів незаконних формувань. То кого фінансує Україні? На час проведення АТО було б логічно заморозити виплати заробітної плати на цих підприємствах. Це не лише зберегло б гроші державі, але й викликало б певний соціальний вибух у тих, хто не причетний до терористів. Інакше виходить так, що Україна фінансує терористів, які воюють проти нашої армії .

середа, 11 червня 2014 р.

Култур-мултур на Черкащині.

                       - Алло, це пральня?
                            - Фуяльня! Це - міністерство     
                              культури!


Вчора на запрошення заступника голови Черкаської ОДА з гуманітарних питань, як представник Громадського люстраційного комітету, був на засіданні мистеької ради. Розглядалось питання узгодження кандидатури на вакантну посаду начальника Управління культури Черкаської ОДА.
    Як відомо, такі речі вирішуються шляхом проведення конкурсу. Черкаською ОДА цього зроблено не було. На моє зауваження гуманітаний заступник сказав, мовляв у законодавстві не прописано обов'язковість проходження кандидатів крізь конкурсну комісію.
   Отже, на суд зібріння було представлено 3 кандидатури:
 - Олександр Бондаренко, режисер, постановник, виконавець, ведучий багатьох патріотичних заходів за останні 10 років. Навіть у часи правління Януковича та Тулуба в Черкасах, він готував патріотичні, опозиційні заходи, в найтрагічніші часи був присутній на Майдані, де також не просто відсиджувався.  Освіта - Канівське Культурно-освітнє училище.
 - Наталія Осипенко,  працівниця управління культури Черкаської ОДА у часи Януковича-Тулуба. Відповідної освіти не має. Має лише педагогічну освіту.
 - Олексій Власов, киянин, бізнесмен, виконавчий директор міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова", продюсер багатьох проектів, пов'язаних з мистецтвом та культурою. Освіта вища. Має рекомендації від Смілянської народної ради, редакції Київського бюро радіо "Свобода", від засновників конкурсу "Коронація слова", фонду "Мистецька скарбниця", від національної спілки кінематографістів, Національної спілки письменників України, Черкаської організації НСПУ, фонду "Тодось Осьмачка", письменниці, нардепа Марії Матіос.
   І ось про що я хочу сказати. На зібранні багато говорили про необхідність докорінних змін у державі, про реформи, про кадрові питання, які необхідно вирішувати з новим підходом, про те, що новими очільниками департаментів та відомств повинні бути нові представники нової думки, патріоти, а не звичайні функціонери-держслужбовці. Усі одноголосно підтримували такі месіджі, додавали свої полум'яні слова стосовно побудови нової України - некорумпованої, без кумівства та діячів-підлабузників та решти бюрократів.
   Нарешті відбулось таємне голосування. Членам мистецької ради було роздано 20 бюлетнів. Голосування й підрахунок відбулися за участі члена самооборони та моєї, як члена люстраційного комітету. Підрахували. І перемогу, я сподіваюсь, ви здогадаєтесь, хто здобув. Правильно! Наталія Осипенко.
    Тож, привітаймо себе! Не дарма відбулась Революція Гідности. Не задарма полягла у цій революції Небесна сотня. Ми вже докорінно змінюємо систему влади у державі, зокрема, на Черкащині - землі Богдана і Тараса, серці України.

понеділок, 9 червня 2014 р.

УАПЦ. День Святого Духу.

9 червня християни світу святкують День Святого Духу.
   А Храм Святого Духу в с. Червона Слобода Черкаського району святкує у цей день храмове свято. Додам, що цей храм є кафедральним храмом Черкаського і Кіровоградського Єпископату УАПЦ.
   Цього дня і відбулось святкування Храмового свята.  Святкову службу очолив Владива Черкаський і Кіровоградський УАПЦ, Владика Іларіон.
   Нижче - фотозвіт святкової служби.







 



























Це ми з сільським головою Червоної Слободи, багатолітнім українським патріотом Миколою Котком.






субота, 7 червня 2014 р.

Про мрії й реалії.


Нещодавно до мене зателефонували працівники  Черкаської обласної газети "Нова доба". Повідомили, що вони розпочинають цикл до Дня Незалежності і вирішили звернутися до представників громадськості з пропозицією відповісти на певні запитання.
    Я погодився і ось що у мене вийшло. Пропоную вам оцінити мої відповіді та, якщо є бажання, прокоментувати.




1. Про що Ви мріяли ці 23 роки?

Почну з того, про що я мр
іяв за багато років до 1991-го. Коли мені було ще років 14, а це був десь 1972 рік, батько якось впевнено сказав: «Побачиш, синку, не так вже й багато років пройде і цей Союз розвалиться. І стане Україна вільною». І навів багатенько аргументів на користь свого «пророцтва».  З того часу і став я вірити в це і бажав якнайскорішого настання цієї події. І майже через 20 років батькове пророцтво здійснилося.
   А усі ці 23 роки мої мрії не особливо відрізнялись від мрій переважної кількості українців. Але ці мрії діаметрально протилежно відрізнялись від мрій тих, хто рвався до влади в нашій державі. Хотілось бачити країну заможною, потужною, а українців – самодостатнім громадянським суспільством, коли кожен українець пишався б країною, громадянином якої є. Хотілось якнайскоріш побачити, як нашу країну поважають у всьому світі.  
      
2. Яка подія була для Вас найважливішою?

Такої щоб аж най-най-найважливішої події мені за ці роки не запам’яталось. Ну, знаковими були політ у Космос першого українця, проведення в Україні Чемпіонату Європи з футболу. Не менш важливою вважаю реакцію України на зазіхання запеклого «друга» нашої держави на Тузлі за часів президентства Л.Кучми.
    Разом з тим сподіваюсь, що саме нині, найближчими часами настане найважливіша подія у нашій державі – держава реально об’єднається, нарешті повернеться до своєї європейської домівки і ми всі дочекаємось побудови по-справжньому суверенної України.

3. Яка подія була для Вас найтрагічнішою?

Саме зараз відбуваються найтрагічніші події за усі часи нашої незалежности. Розписувати не буду – усі ми є хто безпосередніми, хто опосередкованими свідками цих страшних днів спочатку у Криму, тепер на Сході держави. Країна-сусід нарешті показала у всій красі  своє «акуляче-зубасте» відношення до «братів-слов’
ян». До речі, я вже багато років використовую такий вислів: «Знаю і навіть впевнений, що Росія дуже любить Україну. Тільки от хахлов тут черезчур багато…»

4. Про що Ви згадуєте з усмішкою й сміхом?

Нічого смішнішого за усі роки нашої Незалежності, від спічів та месіджів гаранта-втікача Чівокуні, для мене немає.  Чого тільки варте його «проффесор» в автобіографії, трагічне падіння від яйця, його знамените «Умикніть-увікніть-умівкніть…»!
    Недарма кажуть, що смішне й сумне ходять поряд…





вівторок, 3 червня 2014 р.

Початок літа в Черкасах. Політика, громада.

2 червня у Черкаській ОДА відбулось засідання оргкомітету Громадської ради при Черкаській ОДА. Приводом стала спроба узгодження кандидатур на вакантні посади в ОДА. Це - у більшій мірі очільники управлінь та департаментів. З боку Громадської ради головною тезою стало те, що призначення на такі посади повинні відбуватися не прийняттям рішень народної чи громадської ради, а на законних, а саме - конкурсних засадах. Особисто я, як і більшість присутніх, ознайомившись з запропонованими кандидатурами на вакантні посади, знайшов у списку ряд одіозних особистостей, які при минулій, бандитській владі вже очолювали певні департаменти, ніяк не протидіяли корупції в управліннях та департаментах, у яких працювали, займалися фальсифікаціями на виборах, що проходили в ті часи тощо.
   У результаті гарячих дискусій  на 80% кандидати до громадської ради та Громадського люстраційного комітету домоглися свого. Нові призначення в ОДА тепер, сподіваюсь, будуть за конкурсом. Найбільш одіозні кандидатури не пройшли.
        



















                                                       *  *  *
   Увечорі, о 18-00 біля мерії розпочався мітинг-віче з вимогою розслідування фальсифікацій та махінацій, які були застосовані під час виборів міського голови та депутатів міської ради.
     25 травня відбулися вибори міського голови Черкас та депутатів Черкаської міської ради за попередніми даними переміг Сергій Одарич та Партія Вільних демократів. Попри визначений законом 5-денний строк для оголошення результатів виборів міська Територіальна виборча комісія до цього часу не оголосила результати. Наразі продовжується перерахунок голосів на окремих дільницях (всього 30 з 128), під час перерахунку встановлено цілий ряд порушень.
Однак діючий закон про вибори не дає можливості визнати вибори недійсними вцілому, а лише по окремим дільницям. Тому очевидно, що рано чи пізно результати мають бути встановлені.
   



ПВД - Партія вільних (від совісті?) демократів, очолювана С.Одаричем.