“ І повіяв огонь з Холодного Яру”

У Чигирині та Холодному Яру з великим успіхом пройшли у ювілейні, 20-ті вшанування борців за волю України. Відбулися вони 25 – 26 квітня 2015 р. за участю Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета та легендарних героїв українсько-російської війни 2014 – 2015 рр.
Історичний клуб “Холодний Яр”, полк “Азов”, ДУК “Правий сектор”, “Легіон Свободи”, Українська православна церква Київського патріархату, Черкаська обласна державна адміністрація, ВО “Свобода”, ВО “Батьківщина”, Чигиринська РДА, Національний заповідник “Чигирин”, музейно-етнографічний комплекс “Дикий хутір”, а також вояки “Айдару”, “Донбасу”, батальйонів “Миротворець”, “Золоті ворота”, “Чернігів”, “Полтава”, “ОУН”, батальйону ім. генерала Кульчицького, роти “Східного корпусу”, Національної гвардії та прикордонники з Черкащини гідно вшанували полеглих у Визвольній боротьбі за Українську державність у 1917 – 1920-х та 2014 – 2015 роках.
Участь у вшануваннях узяли Вінницький козацький полк ім. Івана Богуна, Чорні запорожці з Перемишля, Пласт, “Український легіон”, та велика кількість козацьких і молодіжних організацій.
Свято героїв почалося 25 квітня в Чигирині на Богдановій горі, в бастіоні Дорошенка. Вшанування відкрив голова оргкомітету Роман Коваль. “Шановні козаки, дорогі козачки! – звернувся він. – 20 років тому Всеукраїнське політичне об’єднання “Державна самостійність України” встановило перший пам’ятний знак на честь Холодноярських героїв. Освятив його Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. За 20 років ДСУ, Історичний клуб “Холодний Яр” та наші однодумці спорудили багато пам’ятників у Холодному Яру, відродили могили наших героїв, перейменували вулиці на їхню честь. Цього року виповнюється 20 літ відродження слави Холодного Яру. Сьогодні особливий день, бо вклонитися героям Холодного Яру приїхали вояки легендарних вояцьких формацій. Упевнений, що про цих людей історики та письменники напишуть книги, а режисери й оператори створять фільми. Ці люди йдуть у бій під прапорами Холодного Яру та своїх бойових частині, продовжуючи холодноярську традицію лицарського служіння Батьківщини. Слава полеглим, перемога – живим! Сава Україні!”
Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет провів молебень за Україну, благословив вояків на боротьбу за Україну та освятив їхні бойові прапори.
Далі промовляли голова оргкомітету голова Черкаської ОДА Юрій Ткаченко, голова Черкаської обласної ради Валентина Коваленко, командир ДУК “Правий сектор” Андрій Стемпіцький, командир “Легіону Свободи” Олег Куцин, командир 2-ї штурмової роти “Айдару”, народний депутат України Сергій Лапін (“Зола”), народний депутат України, представник полку “Азов” Олег Петренко, заступник командира батальйону “Миротворець” Андрій Бахтов, командир добровольчого батальйону “Чернігів” Віталій Костюченко та заступник командира 1-ї роти батальйону ім. генерала Кульчицького Володимир Пастушок.
Пісню про переможні походи Богдана Хмельницького “Ой Богдане, батьку Хмелю, славний наш гетьмане!” виконав кобзар Тарас Силенко, а козацтво добровольчих частин прийняло присягу на вірність Україні, яку зачитав Володимир Караташ, член ОУН з 1942 р., вояк УПА, учасник Кенгірського повстання. Ось її текст: “Присягаюсь до останньої краплі крові, до останнього подиху вірою і правдою служити українському народові. Якщо ж я порушу цю присягу, нехай впаде на мене кара мого народу і нашого Бога”.
Голова Черкаської ОДА Юрій Ткаченко нагородив командирів батальйонів і полків, які взяли участь у вшануваннях, а також багатолітнього організатора вшанувань Романа Коваля відзнакою “Холодний Яр”.
Після брифінгу Патріарха Філарета Святійший разом з головою Черкаської обласної ради Валентиною Коваленко, головою Черкаської ОДА Юрієм Ткаченком та владикою Черкаським і Чигиринським Іоанном поклали квіти до пам’ятника Богданові Хмельницькому.
У цей час на вулицях міст та на стадіоні відбувся парад учасників АТО.
Другий етап вшанувань відкрив голова Чигиринської РДА Володимир Клименко.
Звертаючись до учасників вшанувань, лідер ВО “Свобода” Олег Тягнибок наголосив: “Українці приїздять у Холодний Яр, бо саме тут живе дух холодноярців, які разом з українськими козаками, січовими стрільцями, бійцями Карпатської Січі, повстанцями, бандерівцями – усіма, хто поклав свою голову за незалежну Україну, – були сподвижниками князя Святослава”.
Олег Тягнибок заявив, що вшанування героїв Холодного Яру має стати державним святом. Зі сцени промовляли також інструктор “Українського легіону” Олександр Голубчик, підполковник прикордонної служби Ігор Іващенко, член Проводу військового-політичного руху “Правий сектор” Андрій Бондаренко, боєць полку “Азов” Дмитро Кухарчук та провідник ДУК “Правий сектор” Дмитро Ярош.
Показову тренувальну евакуацію поранених здійснила ОДЧ “Карпатська Січ” (Юрій Чорнота).
Показовий виступ продемонструвала Волинська молодіжна ГО “Школа козацького гарту” (отаман Олександр Середюк), а “Український легіон” провів військовий і медичний вишкіл для дітей і дорослих, а спеціально для маленьких захисників Вітчизни – ще й стрільбу з пневматичної зброї.
Чигиринські красуні охоче фотографувалися з вояками АТО.
Відбулися книжковий фестиваль “Чигирин-2015”, ярмарок виробів народних майстрів, благодійна виставка-продаж фотокартин Володимира Захарука “Холодний Яр: вшанування героїв. 1995 – 2014”, конкурс дитячих малюнків та інших виробів – подарунків воякам. 1-ше місце посіла Ольга Заїченко (робота “Козацький дух”), 2-ге – Олена Шпичак (“Нескорена нація”), 3-тє – Марія Капуста (“Козак Мамай”).
О 16.00 було урочисто відправлено півсотню добровольців полку “Азов” на фронт. Перед вояками виступив організатор полку, народний депутат України Андрій Білецький. “Ця війна іде не з 2014 року, – сказав він. – Це війна двох цивілізацій. Війна Євразії проти України, яка стоїть на сторожі Європи. Це війна, яка почалася більше тисячі років тому”, – сказав Андрій Білецький під час проводів новобранців полку “Азов” із Чигирина. А його заступник Олег Однороженко дещо пізніше, у Суботові, сказав: “Щоб мати права, потрібно не забувати про обов’язки. Зараз ті, хто пам’ятає про свої обов’язки, виконують їх на Сході України. Адже наразі там іде війна проти одвічного ворога – Московії”.
О 16.30 в Чигирині розпочався Мистецький фестиваль козацької слави “Холодний Яр-2015”. Участь у ньому взяли цимбаліст Василь Палагнюк (Гуцульщина), бандурист і вояк батальйону “Донбас” Данило Мельник, кобзар Михайло Коваль (Черкащина), Олекса Бик (Київ, ДУК “Правий сектор”), Неля Франчук (Київ), Тарас Житинський (Івано-Франківськ), Тарас Силенко (Київ), гурти “Передзвін” (Калуш), “Друже Музико” (Одеса), “Вертеп” (Дніпропетровськ), “Широкий лан” (Калуш), “Рутенія” (Київ), “Тінь Сонця” (Київ), “Кому вниз” (Київ) та Арсеній Білодуб (Київ, ДУК “Правий сектор”), а Роман Коваль провів конкурс знавців Холодного Яру. Перемогла команда “Холодний Яр” на чолі з Олександром Лущаном. Переможці дістали в подарунок від оргкомітету книжки про Визвольну боротьбу.
26 квітня, в неділю, в Мельниках, центр, біля Меморіалу героям Холодного Яру меморіальний мітинг відкрили Роман Коваль та представник полку “Азов”, народний депутат України Олег Петренко, який наголосив: “Холодний Яр готує вояків не тільки тут, на Чигиринщині, а й в усій Україні”.
За ним виступили Юрій Ткаченко, Валентина Коваленко та заступник голови ВО “Свобода” Юрій Сиротюк, який, зокрема, сказав: “Холодний Яр завжди був місцем безкомпромісної боротьби українців за свою, українську за суттю, державу. Україну соціально і національно справедливу. Тому головне завдання воїнів, які в ці дні зібралися в Холодному Яру, – знищити одвічного ворога, Москву. Помститись за низку голодоморів, утиски української мови та знищення мільйонів українців”. На мітингу виступили також вояки полку “Айдар” Євген Городничук (Харківщина) та Сергій Мороз (“Горець-молодший”), сотник Чорних запорожців з Перемишля Роман Боровик, народний депутат України, організатор полку “Айдар” Сергія Мельничук, лідер молоді ВО “Свобода” Юрій Ботнар, барди Тарас Житинський з Івано-Франківська та Микола Більшевич з Ковеля, дочка Юрія Горліса-Горського Леся Янг, народний депутат України Юрій Левченко, а кобзар Тарас Силенко проспівав історичну пісню “Про перемогу козаків Івана Виговського над москалями 1659 р. під Конотопом”.
З благословення і за дорученням Святійшого Патріарха Філарета голова Черкаської обласної ради Валентина Коваленко вручила медаль УПЦ КП “За жертовність і любов до України” Анатолію та Олені Голіковим – батькам загиблого вояка Віктора Голого, нащадка чорноліських повстанців, члена ВО “Свобода”.
– Герої не вмирають! – рознеслося Холодноярщиною...
Для вшанування могили Головного отамана Холодного Яру та братської могили холодноярців Петра Токовенка, Прохора Деркача, Руденка і Гаврилка “Полтавця” на кладовищі с. Мельників було сформовано делегацію на чолі з панотцем Володимиром із Суботова, Олегом Петренком, Юрком Чорнотою та членом Історичного клубу “Холодний Яр” Богданом Легоняком. Вони поклали квіти на могили героїв, священики відслужили літію. Полеглим співав кобзар Михайло Коваль.
Після покладання квітів до пам’ятника поручникові Армії УНР письменникові Юрієві Горлісу-Горському учасники вшанувань вирушили в Холодний Яр. Колони розділилися: перша, на чолі з головою Черкаської ОДА Юрієм Ткаченком та головою Чигиринської РДА Володимиром Клименком, направилася до Мотриного монастиря, де було освячено пам’ятник на могилі холодноярського сотника Івана Компанійця, а друга, на чолі з Романом Ковалем та головою Черкаської обласної ради Валентиною Коваленко, пішла на Гайдамацький став, де владика Іоанн освятив зброю кільком сотням вояків добровольчих батальйонів. Це було величне видовище!
На берегах Гайдамацького ставу промовляли Валентина Коваленко і Роман Коваль, представник ДУК “Правий сектор” друг Беркут, командир ГО “Сокіл” Юрко Чорнота і командир “Легіону Свободи” Олег Куцин, який, зокрема, сказав:
“Сьогодні ми прийшли сюди, щоб віддати пошану героям, які вчили нас нищити ворога. Ми розуміємо, що війна тільки починається. Вона не закінчиться підписанням мирного договору. Завданням нашого покоління є знищити всесвітнє зло – Російську Федерацію”.
Тарас Силенко виконав повстанську пісню, яку співали козаки Степової дивізії Костя Пестушка, “Вже день війни народної”, а Василь Ковтун прочитав вірш про Холодний Яр:
Холодний Яр, славетний краю,
Хрестами встелена земля,
До духу предків припадаю,
До твого сина Василя.
Тут в кожній хаті гайдамака,
Тут пахне порохом туман,
Тут спочиває Чучупака,
Холодноярський отаман.
Тут зріє колос в полі битви,
Политий кров’ю вояків,
Тут тріск набоїв, спів молитви
Ще недозрілих козаків.
Тут прахом дихає повітря,
Тут кулю знає кожен дуб,
Жовто-блакитна ввись палітра
Возносить полум’ям тризуб…
І знову 90-літній вояк УПА Володимир Караташ зачитав присягу. За ним її повторили сотні вояків-добровольців.
Завершилися урочистості на хуторі Буда. Було покладено квіти до пам’ятника Небесній сотні, а протоієрей УПЦ КП Василь Цириль здійснив заупокійну літію за невинно убієнними за волю України в час важких протистоянь.
Виступили господиня “Дикого хутора” Леся Островська, бандурист Данило Мельник, кобзар Михайло Коваль, сопілкар і цимбаліст Василь Паланюк, барди Тарас Житинський і Микола Більшевич, письменник Василь Шкляр, гурти “Черкаські козаки” (Черкаси), “Передзвін” (Калуш) і “Заспів” (Новомосковськ).
Привіталися прочани і з дубом Максима Залізняка – патріархом української природи.
На хуторі Буда через крайню перевтому членів оргкомітету сталася прикра помилка: воякам не було вчасно роздано талони не безкоштовний обід, відтак багато хто не зміг отримати свою порцію. Просимо вибачення!
У вшануваннях у Холодному Яру взяли участь багато достойних людей, серед них – вояки УПА Степан Петраш із Калуша та Теодор Дячун із Білої Церкви, народний депутат України Іван Крулько (“Батьківщина”), народні депутати України від ВО “Свобода” Михайло Головко, Юрій Левченко, Юрій Бублик та Олександр Марченко, політв’язень Василь Овсієнко, командир батальйону “ОУН” Микола Коханівський, колишній міністр екології свободівець Андрій Мохник, журналіст Дмитро Колоша, онучка Федора Петриченка, начальника кулеметної команди отамана Зеленого, Ніна Цвєткова та онук січового стрільця і полтавського отамана Михайла Гаврилка професор Орест Абрагамович зі Львова, сільський голова с. Рунівщини Полтавської області Володимир Сухаренко, який створив Музей Михайла Гаврилка в його рідному селі, та багато інших достойників.
Пожертви на організацію вшанувань у Холодному Яру здійснили Історичний клуб “Холодний Яр”, полк “Азов”, ДУК “Правий сектор”, ВО “Свобода”, Черкаська обласна державна адміністрація та ВО “Батьківщина”. Датки також склали Іван Омелянюк (Київ, 10000 грн.), Ігор Гаврищишин (Київ, 7000 грн.), окрема добровольча чота “Карпатська Січ” (Олег Куцин) та Юрій Левченко з Києва (по 200 у. о.), Координаційна Рада громадських організацій і політичних партій міста Калуша (через Ігоря Сметанського, 2000 грн.), поет Владлен Ковтун (1000 грн.), Віктор Кобзар із Дніпропетровщини, ГО “Криворізьке міське правозахисне товариство” (Микола Коробко) та Сергій Руденко (по 500 грн.), Надія Омелян (Львів, 300 грн.) та Олег Голуб (200 грн., Черкащина). А директор ООО “ТРАНСМАРИН” Андрій Хребтов безоплатно надав два автобуси для організаторів і музикантів. Фінансово допомогли Торговельна мережа “МІЛІТАРИСТ” (Олександр Карасьов) і марка молодіжного та спортивного одягу “SVASTONE”. Ці добродії й організації є співорганізаторами свята в Холодному Яру.
Завершилися урочистості вшануванням братської могили козаків Чорного Ворона в с. Розуміївці Олександрівського району Кіровоградської області. Квіти на могилу поклала делегація Історичного клубу “Холодний Яр”. Приєдналася й делегація земляків Чорного Ворона з Криворіжжя на чолі з журналістом Іваном Богуном. Пісню козацтву Чорного Ворона співав Тарас Силенко.
Ось характерні відгуки учасників свята в Холодному Яру.
Валентина Крячко: “Я була там вперше. Це така енергетика, неймовірні відчуття, словами не передати!”
Наталія Салимова: “Вшанування в Холодному Яру – це величезний заряд енергії, це можливість власними руками доторкнутися до живої історії, відчути себе часточкою могутньої української нації, це укорінення почуття гордості за те, що звешся українцем”.
Марина Хаперська, Харківщина: “Яка ідилічна картина – місто, де скрізь ходять “азовці” і “Правий сектор”, де з усіх усюд лунає українська мова, скрізь – добрі, усміхнені люди, ввічливі та виховані, майорять національні та червоно-чорні прапори! Це не мрія, це реальність. Це Холодний Яр-2015”.
Володимир Іваненко: “Там було круто! Я просякнув духом козацтва”.
Валентин Бугрим, академік: “Враження і стан – унікально-патріотичні та надихально-оптимістичні”.
Олександр Бесєдков, юрист, Одеса: “Свято вийшло чудове! Мілітарно-музичний фестиваль – це те, що треба в нинішній ситуації”.
Прес-служба полку “Азов”: “Два дні “азовці” провели на Черкащині. Відвідали місця, де раніше боролися за волю українського народу наші предки, адже зараз саме вони взяли цей обов’язок на себе. Чигирин, Суботів, Мельники стали святими для нас. Історія Холодного Яру і тепер надихає патріотів на боротьбу”.
Василь Кіндрацький, вояк батальйону “ОУН”: “Чигиринщина, Холодний Яр... Неймовірно енергетична земля, впродовж багатьох століть заряджена українською ратною славою… Ми повернулися до Києва піднесені духом”.
Юрій Ткаченко, голова Черкаської ОДА: “Чудові враження від спілкування з людьми під час Холодноярських вшанувань 25 – 26 квітня: з Патріархом всієї Руси-України Філаретом, воїнами і командирами добровольчих підрозділів, що воюють у зоні АТО, письменниками, священиками, істориками… Тисячі людей, сотні прапорів і мільйони позитивних моментів від двох днів у Чигирині й Холодному Яру – з цими враженнями гості Черкащини вирушили в усі куточки держави. Знаменитий вогонь Холодного Яру запалює серця на нові звершення для блага України!”
Олександр Навроцький, член Історичного клубу “Холодний Яр”, Одеса: “Хочу від усіх одеситів, учасників ювілейних вшанувань у Холодному Яру, подякувати Вам за чудово організовані заходи! У мене в групі було 40 осіб, із них тільки 10 вже побували в Холодному Яру, решта поїхали вперше. Всі без винятку, без перебільшення – вражені! Дуже вражена та задоволена моя мама! Ольга та Святослав, мої дітки, не можуть дочекатись наступного року! Взагалі не хотіли повертатися додому!”
Марина Мірзаєва: “Я зарядилася енергією гайдамацької землі. Було шалено! Хочу ще!”
Отже, до зустрічі в Холодному Яру у квітні 2016 року!
Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”

Вон сколько бєндєравцев панаєхало!

Не хотів про це згадувати, та трапився допис від Svitlana Skripchinska у фейсбуці.
  Виходить, ми cтояли поряд, бо я також став свідком цього  "діалогу".     Не можу не поділитися. Вже три дні після поїздки до Холодного Яру намагаюсь пояснити собі як так могло статися, що на тій землі де пролилася кров наших земляків , що боронили свою землю від клятого москаля, у Мотринському монастирі , в якому козаки святили зброю на "враги і супостати" земля котрого полита кровю , господарює той самий москаль, тобто церква московського патріархату?! Коли я стояла в церкві невільно стала свідком розмови черниці з священником. Викладаю мовою оригіналу: -"Батюшка, может прикрить церковь? Вон сколько бендеровцев понаєхало! Єщо утащат чево нєбуть. - "Не нужно сестра обострять конфликт , они скоро уєдут."
Ви уявляєте як вони нам раді,а ми ж були лише у вишиванках та говорили рідною мовою! А коли почали відправляти панахиду на чужій для нас мові мій терпець урвався,я швидко покинула територію монастиря з відчуттям огиди і болю.І одне лише питання крутилося в моїй голові:" Ну коли,коли ми будемо господарями на своїй землі?" Це так принизливо,коли країна агрессор має необмежені права та можливості на святих для нас землях, коли ми не можемо почути щиру молитву,на своїй рідній мові, з вуст священника, який так само вболіває як і ти з приводу тої трагедії що сталася! Та винуватити нема кого - самі винні! Кожен,кожен хто був в неділю в Холодному Яру,хто був там до нас! Цього не можна допускати, це треба змінювати, радикально і безповоротно!
Ми боролися проти церкви московського патріархату у с.Велика Севастянівка і згуртована громада перемогла .Тепер прихід повний народу,там особлива атмосфера! А де ж громада тут???
А ще мені дуже цікаво скільки податку за землю платять москалі,адже монастир займає значну територію? В мене передчуття що жодної копієчки, бо ж ми добрі .Хоча це не добро,а зло проти власного народу.  

Моршин, "Говерла". Нові знайомства.

Від 2001 року у Моршині, що на Львівщині, працює санаторій (реабілітаційний центр) для ветеранів ОУН-УПА "Говерла".
   Ідею побудови цього санаторію висловив ще на початку 90-х голова Всеукраїнського братства вояків ОУН-УПА Михайло Зеленчук. Не просто було збудувати такий шикарний санаторій. Ветерани збирали гроші, допомогли українці з діаспори, і на завершення тодішній голова Львівської облдержадміністрації Михайло Гладій зорганізував голів адміністрацій інших шести областей України, які посприяли виділенню ще близько двох мільйонів гривень, щоб завершити будівництво та облаштувати санаторій, який одночасно може приймати до 80 чоловік.
    Згодом зародилася ідея увіковічнити пам'ять про усіх фундаторів будівництва, а їх понад 30 чоловік. Було розроблено  цілу композицію, в центрі якої постав портрет самого організатора спорудження "Говерли" Михайла Зеленчука.

Мені, як братчику братства ОУН-УПА від 2000 року, керівниця Черкаського відділення Братства Віра Борушевська  вже втретє надала можливість відпочити-пролікуватись в "Говерлі". Перші два рази у мене не виходило туди з'їздити. Хоча, у 2011 році ми з побратимами, представниками ГО "Воля ХХІ"там побували, як гості - з подарунками в їхній музей та бібліотеку.
  І, нарешті, цьогоріч, я туди вирушив вже за путівкою.
  Про сервіс та комфортність відпочинку розказувати не буду - він на гідному рівні: і харчування, і лікувальні процедури, умови проживання - все відповідно. Що казати - на три поверхи навіть ліфт, який працює безперешкодно!
  Персонал цього реабілітаційного центру вразив своєю доброзичливістю.
Гостинна регістратор пані Галина.
Лікар пан Олег - справжній послідовник Гіпократа
Господиня фізпроцедур - красуня Мар'янкаНе менш гарнюня - Марійка. Її господарство - ванни та інші гідрозадоволення.
Бібліотекарка та доглядачка місцевої каплиці та клубного приміщення, пані Ганна.

Словом, купа вражень. Загалом лише позитивних, приємних.
  На прощання я подарував в бібліотеку "Говерли" декілька книжок.
  Пізніш опишу про людей старшого покоління, які відпочивали в цьому гостинному закладі.
Вольєри з оленями - через дорогу.
Поряд з "Говерлою" - пам'ятний знак героям УПА......та ось ця капличка...
Почесний громадянин Моршина...

Рецепт Великого Пуріца

Наприкінці минулого тижня полк українських сатириків поповнився багатообіцяючим Антоном. Народний депутат від 200-го округу Яценко дебютував у жанрі політичної сатири. На персональній сторінці на ФБ Антон Володимирович оприлюднив антиалкогольне послання до екс-нардепа Леоніда Даценка.

    Коротко про суть історії:
   У керованій Даценко газеті «Дзвін» з'явився матеріал, який звертає увагу на дари Яценко для виборців 200-го округу. Зіставивши річний дохід нардепа (175 тисяч 874,24 грн.) із сукупним обсягом благодіянь для виборців, газета запитує: «...За рахунок яких коштів «бідний» депутат роздавав «подарунки» виборцям, усіяв округ зупинками, пускав псевдогаз в селі Ладижинка та здійснював інші банальні речі, які можна кваліфікувати як підкуп виборців».
Відповідь Яценко на цю публікацію «маловідомого сайту» (на думку Яценко) – за межею пристойності. Цитата: «... Подейкують також, що у пана Даценко непрості стосунки з «зеленим змієм». На жаль, алкогольна залежність серед творчої богеми – не рідкість. Кидати пити йому потрібно однозначно. І я б щиро порадив колишньому колезі зосередити свою енергію не на злості і заздрості, а на подолання алкоголізму, оскільки це – хвороба. Причому, досить серйозна.

   Хочу сказати Леоніду Даценку, що життя виборами не закінчується! Треба взяти себе в руки. І щоб наступного разу виграти вибори, потрібно працювати. А поки що - не заважати працювати іншим. Чим Вам діти не догодили? Ну, грають малюки на дитячих майданчиках, Вам  вони заважають? Впевнений, що у Леоніда Миколайовича, як у справжнього поета, добра і чиста душа. І всі ці злі, брудні речі говорить не Даценко, а алкоголь, який він надмірно споживає. Пора зав'язувати!».
    Мабуть, всі помітили, що, пов'язавши поета зеленим змієм, Антон Володимирович ні словом не обмовився по суті заданих йому «маловідомим сайтом» питань.
   А відповідь на них більш ніж цікава. Всім цим штучкам з газопроводами, асфальтуванням доріг та інше спритний Антон Володимирович навчився у екс-нардепа Богдана Г.
    У свій час Г. займався на Черкащині рівно тим же. Отримує районна лікарня нове медичне обладнання. Спритний Богдан тут як тут – стрічку розрізає, урочисту промову виголошує. Створює видимість того, що якщо б не його титанічні зусилля – оперували б у цій лікарні за лекалами воєнлікаря Пирогова...
    Секрет в тому, що ...ніякого відношення до доставки даного обладнання Богдан Г. не мав. Просто був в курсі того, скільки і куди буде доставлено медобладнання в рамках річної програми МОЗ.  Дане устаткування і привезли б до лікарні без Богдана Г. Але в такому разі нардеп не отримав би від цього ніяких електоральних вигод. А так примудрявся пов'язувати з собою будь відремонтований квадратний метр траси.
   Девіз Богдана Г. звучав приблизно так: «Хто володіє ексклюзивною інформацією з міністерств, парламентських комітетів тощо, той за безкоштовно перетворюється у Великого Пуріца в Золотоноші або Каневі».
    Де Богдан Г. виписав рецепт Великого Пуріца» Антону Володимировичу Яценкові – про це не знає ніхто. Тільки от з цієї чарівної бумаженції дебютант-сатирик коником-горбокоником скаче по своєму округу, і, при скромному річному доході в 175 тисяч гривень (14 тисяч 583 гривні у місяць; це сльози якісь), акі Христос 5 хлібами, рік за роком пригощає жителів Монастирищенського, Уманського та Христинівського районів.
    В принципі, нічого не заважало Даценкові застосувати рецепт Великого Пуріца на 197 окрузі. Не виключено, що і сьогодні був би в шоколаді. Криміналу немає. Так, легкий мухлеж і майже непомітна підміна понять.
    Але для того, щоб поети писати пронизливі вірші, життя піддає  жорстоким випробуванням. Між тим пройдисвіти, створивши налагоджену мережу отримання потрібної інформації, примудряються прекрасно відчувати себе при будь-якому режимі.
   А ось сатиричний антиалкогольний дебют Антона Володимировича оцінимо коротко: босяк залишається босий, навіть коли будує із себе багатого Корейка...
                                                 Джерело: сайт "Провінція".

Холодний Яр-2015

На цьогорічних вшануваннях Холодноярських героїв:
  Першого дня я приїхати не зміг. Але про нього читайте тут.
  Про те, що відбувалось другого дня - в Медведівці, Мельниках, на Гайдамацькому (Монастирському) ставі, в Мотронинському монастирі та на хуторі Буда, біля єдиного в Україні Храму Петра Многосраждального (Калнишевського) - прошу переглянути:
  

Це неправда, що герої не вмирають... Із соцмереж

Kseniya Keleberda:
Це Міша Шульц. Друг мого сина. Він хотів йому зателефонувати. Але Мішу вбили. На війні, яка називається АТО. І тепер Мішу везуть додому. У Херсон. В труні. Він там з танка зістрибував, збирався йти в атаку. І його вбили.
Напевно мені не треба зараз писати. Але я не знаю, що робити. П'ю горілку і плачу.
Син лежить і дивиться в стелю. Це Ведмедик в Криму, в поході. Криму у нас немає, і Міші теж більше немає.
І йому вже більше ніхто не подзвонить. Не треба писати. Думки плутаються. Але навіть якщо б я написала найкращий у світі текст, хіба це щось змінило? Ну, я, напевно, хочу, щоб ви подивилися на Мішу, і зрозуміли - у нас ВІЙНА, ВІЙНА, ВІЙНА... І на ній вбивають таких як Міша.
І це неправда, що герої не вмирають. І ви всі і не згадаєте Ведмедика і далі будете жити як жили - радіти сонцю, чекати літа, поїдете до моря. А його немає! Розумієте - немає!
А війна це Молох - і він буде перемелювати все нові жертви. Але я хочу знати за що загинув світлий хлопчик Міша? У мене поки немає відповіді. У мене тільки ненависть є. Люта ненависть...
І ви думаєте тільки ті, хто там був повернуться з цієї війни злими? Ні.
Тут їх будуть чекати такі ж як я, котрі намагатимуться заглушити в собі цю ненависть поминальною горілкою.
  
    Один з коментарів до цього посту:

  Пишу и думаю на русском языке,
И нет страны, роднее Украины,
Но даже нож, в её вонзенный спину,
Не выправил редукции в строке.
Пишу на русском, русских проклиная…

Я говорю на русском языке,
Все сердце Украине отдавая.
Ах, лучше б я вообще была немая,
Без груза памяти, без боли, налегке.

Жила бы тихо в замкнутом мирке,
Своих фантазий записи листая,
И снег усталый за окошком таял…
Но карандаш опять дрожит в руке,
Хоть я давным-давно решила, с кем.

Но, видимо, судьба моя такая
Писать на русском, русских проклиная,
И чувствовать на русском языке.

"Говерла" прийняла АТОшників

 
У Моршині, в санаторії "Говерла" поряд з ветеранами-повстанцями тепер підліковуються й відпочивають наші герої-атошники. Про одного з них я вже  тут вже розповідав. Тепер розповім ще про тих, з ким подружився в "Говерлі".
 

Олег Николайчук зі Снятина, служив у 95-ій високомобільній десантно-штурмовій бригаді. За 6 місяців пройшов Савур-Могилу, Краматорськ, Дебальцеве, Лисичанськ, вщент розбиту сепаратистами Степанівку...
   Хлопця демобілізовано у зв'язку з хворобою. Під час знаходження в оточенні під Степанівкою у нього відкрилась виразка шлунку.
  Олег розповів, як важко було протягом минулого року: до липня воякам ні вдягнути гідного обмундирування, ні повноцінно попоїсти не було можливості. І лише пізніш, завдяки нашим волонтерам і обмундирувались достатньо гідно, і харчування стало повноцінним. Деякі бійці відгукувались, що навіть вдома так не харчувались. Тепер, каже Олег, навіть на 8-9 вояків є окрема мультиварка!
   А у зв'язку з тим, що у Олега відкрилась виразка, старшина його підрозділу (Олег йому дуже вдячний, але не став повідомляти його імені) поступив, як справжній "солдатський тато". Вивезти хворого не було жодної можливости. Старшина відкрив зачинений магазин і годував хворого кашками "Бистров". Після пробиття оточення, 3 дні Олег пробув у Слов'янську. Потім - госпіталь. Тепер ось путівку до "Говерли" отримав. Тут знаходитись ще зо 2 тижні. Але жде-недіждеться зустрічі з дружиною та півторарічною донечкою. Каже, їхав - ще повзала, а зараз вже бігає.

Василь  Герула - з Тисмениці. Боєць 25-ї аеромобільної бригади. Каже, що відвоював зовсім мало часу.  Будучи під Шахтарськом Василь під час ворожого обстрілу піднявся на дах одного з будинків, щоб більш точно визначити, звідки ведеться вогонь. За півтори хвилини отримав поранення з ворожого  підствольного гранатомета. Ліва сторона обличчя досі в стані оніміння, травмована ліва сторона шиї та плече. Контузія.
   Не любить розказувати про бойові дії. Дуже скупо розповів про себе. А на моє запитання, що найбільш запам'яталось, згадав, як до них у підрозділ призвалися двоє рідних братів і в перший же день одного з них було вбито. "Важко про це згадувати", - каже Василь, - "Давайте, друже, про щось інше: мирне, щасливе поговоримо..."
   І наші розмови точились про мирне й щасливе...

Про одного з наших героїв

Сьогодні минає тиждень відколи я знаходжусь в Моршині,в санаторії "Говерла". Цей санаторій є реабілітаційним центром для ветеранів ОУН-УПА. А цьогоріч,окрім ветеранів-повстанців, тут знаходяться і наші вояки, учасники АТО.
  Хочу розповісти про свого сусіда. Це - Сергій Бойко. Старший лейтенант, командир мінометної батареї 51-ї окремої моторизованої бригади. Сергій в зоні АТО знаходився з квітня 2014 року. Зараз він виконує обов'язки воєнного комісара одного з районних військоматів Івано-Франківщини.
  Сергій Бойко.
  Був у полоні. Чотири рази його збирались розстріляти. Те, що все ж не розстріляли, радше назвати не везінням, а, як каже сам Сергій, "так Бог дав". Проте, головним чином - це данинадухові, сміливому спілкуванню з російсько-терористичними представниками. Навіть були пропозиції перейти на сторону ворога. Спілкувались з Сергієм і сумнозвісний Захарченко, щетри генерали.
  Під час бойових дій Сергійпройшов Кремінне, Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ. Доходив у складі штурмової групи під командуванням підполковника Сулімова до самого Луганська. Далі - зачистка Мар'янки, Старобешова, перехід північними околицями Донецька. І - Іловайськ...
   Не буду переповідати про всю важкість і жорстокість подій,уяких брав участь Сергій.  Бо й самому (як вважаю) було некоректно розпитувати занадто докладно про ті криваві подробиці...
  Звичайно, розмови між нами відбувались неодноразові й не короткі.  І ще будуть. Адже нам ще понад два тижні тут бути разом. Втім, гадаю, що розповім вам ще про тих, з ким довелось і ще доведеться поспілкуватися в "Говерлі".