Або хрестика зніміть, або труси вдягніть

От не хотів знову писати на тему мови - язика.

Тому напишу не про мову і язик, а про те, що всередині сидить.

Ще раз. Для альтернативно обдарованих,які не вміють читати - НЕ ПРО МОВУ І ЯЗИК.

Тому попрошу не спекулювати тут в коментах стосовно русского язика і української мови.

Стаття про ІМПЕРСЬКЕ СОВКОВЕ ПРОПАГАНДИСТСЬКЕ ЛАЙНО В ГОЛОВАХ , ЯКЕ ДО ЦИХ ПІР НЕ ВИТРАВЛЕНЕ ІЗ МІЗКІВ НАВІТЬ ПРИТОМНИХ СУЧАСНИХ ЛЮДЕЙ - ПАТРІОТІВ . ПРО УЯВНУ ВИЩІСТЬ ОДНИХ ПЕРЕД ІНШИМИ ЧЕРЕЗ СПОСІБ ВИДАВАННЯ ЗВУКІВ ІЗ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ, АБО ЧЕРЕЗ МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ.

(Я змушений був дописати вище цей абзац, бо упороті коментатори- субскрибенти такого вже нашкрябали, що моторошно читати. Тепер получилося що всю сіль розказав перед самою думкою. Ну та нічого- може то і на краще, бо бачу,що не всі розуміють про що я тут розказую.)

Для початку старий совковий анекдот (завчасно прошу вибачення - то не я придумав і не хочу нікого образити. Просто анекдот розкриває тему).

Викликають Соломона Абрамовича в КГБ (комитєт госбєзопасності в СССР)

Слідчий КГБ: "Соломон Абрамович, скажіть, чому Ви хочете виїхати із нашої прекрасної країни СССР в Ізраїль? Вам тут погано живеться?"

Соломон Абрамович : "Ні, мені тут непогано."

Слідчий: "Так в чому причина? Що вас спонукає до виїзду?"

Соломон Абрамович: "Та я вже і забув що..."

Слідчий: "Може у Вас квартири немає? Може в цьому причина?"

Соломон Абрамович: "Та ні, є квартира. І у мене і у дітей. А причину я якось забув..."

Слідчий: "То може робота погана? В цьому причина?"

Соломон Абрамович: "Та ні, робота хороша. І у мене, і у дітей. Причину якось вже й не згадаю..."

Слідчий: "То може автомобіля немає? В цьому причина?"

Соломон Абрамович: "Та ні, є автомобіль. І у мене і у дітей. А причину забув..."

Слідчий: "Так що тобі не так ж**овська морда?!"

Соломон Абрамович: "Ось! Згадав причину!!!"

Мої дорогі "російськомовні" українці!

В теперішніх реаліях війни "русского міра" проти України, я дуже ціную і поважаю ваш патріотизм. Реально в захваті від нього. Не очікував, скажу чесно. Щиро вітаю ваше бажання захистити Україну і ваші кроки спрямовані на те щоб ваші діти користувались українською мовою.

Правильний вектор руху заданий - через років десять ваші діти будуть україномовними і нашому народу не загрожуватиме зникнення .

Але коли чуєш чи читаєш від моїх російськомовних знайомих про "вишивату", "шароварників", "салоїдів", "селюків", і решту засмоктаних штампів російського совкового агітпропу, то все одразу змінюється і ми перетворюємося в того самого "Соломона Абрамовича" і "слідчого КГБ".

Коли я це чую від ватника-сепаратиста, то я не здивований.

Це його стандартна пропагандистська "накачка", своєрідний "код ненависті". Щоб легко і радісно пороти животи "бандьорам", легко і із задоволенням відрізати руки із татуюванням тризуба, чи гамселити берцами по голові тупих недолюдків-хахлів-салоїдів. Таке своєрідне "розлюднення" супротивника, позбавлення його людських рис і зведення його до рівня унтерменша і безмозкої і огидної тварини. Щоб рука не здригнулася натиснути гашетку чи заширяти ножем.

А коли це лунає від "російськомовних українців", то відчуття як в кіно - коли живіт твого, щойно приємного і розумного співбесідника, репає і звідти вилазить Чужий із радісним криком: "Тагіл !!!!"

Невже ви всі носите всередині оті личинки "русского міра" із його зневагою до українців і намаганням "опустити"?

Адже не можна розказувати про свій патріотизм, про підтримку українського, і одночасно зверхньо плескати по плечу кумедних тваринок-хахлів-салоїдів -шароварників і зневажливо плюватися з висоти свого "шляхетного російськомовного висококультурного міського" походження.)))

Чим ви тоді відрізняєтеся від тих же сепарів в Донецьку чи Луганську? Місцем проживання і все?

Одразу згадується фраза шанованого російськомовного патріота України про "полосатоє братство".

Або хрестик зніміть, або труси вдягніть.
                                                                              Сашко Лірник.

Актор із Золотоноші «догрався» до звання «народного артіста ЛНР»

16-17 березня у Києві пройдуть гастролі Луганського академічного театру муздрами —  із семи державних театрів, які опинилися на окупованій території, лише цей зумів евакуюватися. На сцені Національного театру імені Франка луганчани, які не скорилися ворогу, не розчинилися в примітивізмі русифікації і залишилися українцями покажуть безсмертну класику авторства великого автора родом з Черкащини – спектакль «За двома зайцями» за твором Михайла Старицького. От тільки не буде на показі іншого уродженця Черкащини, який роками був художнім керівником цих акторів – Михайла Голубович, пише "Козацький край".

«Діяч» родом із Золотоноші залишився у самозванній «Луганской Народной Рєспублікє», за що отримав відштамповану місцевим «урядом» медаль «За заслугі пєрвой стєпєні» і звання «народного артіста ЛНР» – з формулюванням «в ісключітєльном порядкє, за видающійся вклад в развітіє і сохранєніє отєчєствєнной культури» – от тільки якого «Отєчєства»?..

Від України Голубович теж мав безліч відзнак і звання народного артиста – але залишив її… У кіно грав абсолютно різні ролі: від комісара Польового у фільмі «Кортик» – до отамана Коцура у фільмі «Комісари», від командарма Сорокіна у «Ходінні по муках» – до Тараса Бульби в однойменному кіно. Колись відмовився зіграти ватажка бандитів у фільмі «Холодне літо 53-го», а потім шкодував, що хоча б у такій ролі не потрапив разом з Мироновим і Папановим в одну кінострічку…

У 2014 році, вже під час війни на Донбасі, Голубович не відмовився від пропозиції знайомого режисера з Краматорська заробити копійку на зйомках українського кіно – і зіграв роль хана Іслям-Герая у фільмі «Гетьман», присвяченому Богданові Хмельницькому – він вийшов на екрани України 2015 року, а у 2016 році черкащани зможуть побачити колишнього земляка на телеекранах – у чотирьохсерійній версії «Гетьмана».

Свого часу під час президентських виборів  Михайло Голубович очолював виборчий штаб Януковича, потім був депутатом Луганської облради від Партії регіонів, тепер – балотується до Луганської міськради від кишенькової партії лідера «ЛНР» Ігоря Плотницького, яка називається  «Мір Луганщінє»…

Якось Михайло Голубович відкрився журналістам, який анекдот любить понад усе: “Куме, а чого це хлопці гроші взяли, а не танцюють? – Та скільки разів вам казати, куме, не плутайте гопак з гопстопом!”…

Ще у грудні 2011 року Голубович побував у Черкасах і рідній Золотоноші разом з Луганським театром у рамках гастрольного туру, названого «Козацькими шляхами». Сам Луганський театр нині знову – на шляхах козацьких, а той, хто зіграв роль зрадливого хана – лишився на ординських манівцях окупованої ворогом частини української землі. Схоже, роки в Луганську таки стерли у золотонісця здатність розуміти різницю між гопаком і гопстопом . Зате у корінних луганчан, яких у ці дні можемо бачити на сцені в Києві, серця лишилися українськими…

Карпюк написав з Чеченського СІЗО письмо українцям

«Дорогие мои украинцы и украинки, братья мои и сестры. До глубины души тронут всей.поддержкой, солидарностью, которую вы проявляете ко мне. Искренне спасибо и низко кланяюсь Украине. Не переживайте сильно из-за того, что не смогли увидеться. Моя душа, сердце, сознание, все мое с вами. Мы - великая нация! Поэтому победа будет за нами!», - написал Карпюк.

Як відомо, Карпюка російські спецслужби викрали в березні 2014 року. Станіслав Клих, якого судять в РФ разом з Карпюком, був затриманий в серпні 2014 року в російському місті Орел.
В кінці серпня 2015 р Слідчому комітеті РФ заявили про направлення до суду кримінальної справи щодо Карпюка і Кліха за звинуваченням в участі в боях проти російських військових у Чечні на стороні місцевих ополченців в 1990-х роках.
За версією російського слідства, на початку 1990-х років на території України була створена воєнізована політична організація праворадикального толку «УНА-УНСО», яка дотримується націоналістичної ідеології, однієї з цілей і завдань якої була протидія російської влади в будь-якій формі і знищення громадян РФ російської національності ".
Слідчі стверджують, що, «розділяючи зазначені цілі і завдання, в зазначений час на території України в її склад увійшли громадяни України Карпюк, Клих, Олександр Малофєєв, Олександр Музичко і інші особи».
«Так, виконуючи накази керівників банди, Карпюк спільно з Музичко очолили банду під назвою« Вікінг », до якої також увійшли учасники« УНА-УНСО »Дмитро Ярош, Юрій Долженко, Олександр Малофєєв, Станіслав Кліх та інші особи», - заявили російські слідчі .
Вони також стверджували, що в період з грудня 1994 до січня 1995 року Карпюк, Кліх, Малофєєв спільно з іншими учасниками банди неодноразово брали активну участь в бойових зіткненнях з військовослужбовцями ЗС РФ на території президентського палацу, площі «Хвилинка» та залізничного вокзалу міста Грозного, в ході яких вбили не менше 30 військовослужбовців і не менше 13 отримали поранення.
12 жовтня 2015 року в Верховному суді Чеченської Республіки розпочався розгляд кримінальної справи по суті.
Клих і Карпюк були заарештовані більше року тому, і за цей час до них жодного разу не був допущений консул України. 26 жовтня після чергового судового засідання український консул вперше відвідав українців в СІЗО.

У Черкасах визначили місце для пам’ятника борцям за волю України

Топонімічна комісія Черкаської міської ради остаточно узгодила місце для пам’ятника борцям за волю України.
   Як пише у «Фейсбуці» черкаський журналіст Андрій Кравець, якщо все йтиме за планом, алея в Черкасах, яку в часи Януковича-Тулуба хотіли вимостить плиткою у формі й кольорах Георгіївської стрічки, вже в квітні отримає абсолютно український за духом символ.

Нагадаємо, ще влітку минулого року група черкаських архітекторів у складі Василя Дмитренка, Юрія Калашника, Михайла Клименка та київського скульптора Миколи Білика закінчила базову частину роботи над проектом обеліску. Це пам’ятний знак висотою 15-16 метрів, з місцевого граніту, з орнаментною металоковкою та променевим нижнім освітленням. За задумом митців, він має постати на вісі між Площею та Пагорбом Слави, тобто на тій території, яка у Черкасах історично сформувалася як «місце пам’яті» (від Дніпра і до бульвару 5 відповідних об’єктів увічнення подій Другої світової війни, дунайської та афганської кампаній).

У Черкасах проведуть акцію на підтримку Надії Савченко

У середу, 9 березня, о 13-00 на Соборній площі міста Черкаси відбудеться флешмоб на підтримку Надії Савченко. У соцмережах активісти закликають містян приєднуватися до акції. Як відомо, 9 березня на підтримку Савченко планується провести глобальну акцію #FreeSavchenko в різних куточках України. Надія Савченко оголосила сухе голодування 3 березня, після того, як суд не дав їй виступити з останнім словом і переніс засідання на 9 березня. При цьому Савченко заборонила годувати себе силоміць, однак, як пояснювали адвокати, за російським законодавством їй не можуть дозволити померти.

Черкащина відзначатиме Шевченківські роковини

Черкащина, як і вся Україна, відзначатиме роковини Тараса Шевченка. Урочисті заходи з нагоди вшанування пам’яті видатного поета та художника відбудуться 9 і 10 березня в Моринцях, Шевченковому та Каневі, пишуть на сайті Черкаської ОДА.

Так, 9 березня з нагоди 202-ї річниці від дня народження поета керівництво області та почесні гості відвідають його рідне село – Моринці, а також село Шевченкове. Заходи розпочнуться з 11.00 у Моринцях. Тут відбудеться запалювання свічок на території меморіального комплексу Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка», огляд його експозиції. У Шевченковому традиційно покладуть квіти до пам’ятника Тарасу Григоровичу, його батьку та матері. Окрім цього, тут відбудеться відкриття виставки робіт українського художника і графіка Івана Їжакевича з фондів Національного музею Тараса Шевченка, що організовано за сприяння Віце- прем’єр-міністра – Міністра культури України В’ячеслава Кириленка.

У Каневі ж 10 березня з нагоди 155-ї річниці з дня поховання поета о 10.00 розпочнеться поминальна служба пам’яті Тараса Шевченка в Церкві Покрови Пресвятої Богородиці (Тарасовій церкві), літія священнослужителів різних конфесій за упокій душі Великого Кобзаря, покладання квітів до його могили, а також огляд експозиції Будинку-музею Шевченка.

Перейменування вулиць Черкас

№ з/п	Стара назва	Нова назва	Примітка
РІШЕННЯ МІСЬКОЇ РАДИ ВІД 21 ЛИПНЯ 2015 РОКУ (http://www.rada.cherkassy.ua/ua/newsread.php?view=9740&s=1&s1=17)
1	вулиця Леніна	від початку вулиці до вулиці Ільїна (Надпільної) – вулиця Небесної Сотні, від вул. Ільїна до кінця вулиці – Свято-Макаріївська	За ініціативою громадськості, громади Української православної церкви та депутата обласної ради Любові Майбороди. Святий Макарій – один із найшанованіших православних святих Черкащини, загинув у 1678 році (вбитий турецькими грабіжниками Канівського монастиря)
РІШЕННЯ МІСЬКОЇ РАДИ ВІД 14 СІЧНЯ 2016 РОКУ (http://www.rada.cherkassy.ua/ua/newsread.php?view=10673&s=1&s1=17&s2=0&commpage=2)
2	вулиця Мініна і Пожарського	вулиця Соснівська	Проходить через центр Соснівки.
3	вулиця Піонерська	вулиця Митницька	Історична назва у 1893-1916 рр. У І половині ХІХ ст. ця вулиця вела на Митницю.
4	провулок Герцена	провулок Хижняківський	Історична назва у 1916-1923 рр. Назва, очевидно, походить від прізвища першопоселенця.
5	вулиця Сєдова	вулиця Новопречистенська	Історична назва у 1893-1916 рр. Після того, як була розібрана за ветхістю попередня церква Різдва Пресвятої Богородиці (на розі Шевченка/Пастерівської), саме сюди було перенесено цей храм, котрий у 1920-і рр. був єпископським кафедральним собором УАПЦ.
6	узвіз Клубний	узвіз Остріжний	Веде до колишнього Острогу, затопленої нижньої частини міста, розташованої навколо Черкаського Замку. Єдиний об’єкт, де можна увічнити цей історичний черкаський мікротопонім.
7	вулиця Чкалова	вулиця Татинецька	Татинець – давньоруське літописне місто ХІІ-ХІІІ ст., очевидно, попередник Черкас, загинуло під час навали Батия (навесні 1239р.), розташовувалося десь в районі силікатного заводу.
РОЗПОРЯДЖЕННЯ МІСЬКОГО ГОЛОВИ ВІД 27 СІЧНЯ 2016 РОКУ (http://www.rada.cherkassy.ua/ua/newsread.php?view=10742&s=1&s1=17)
8	вулиця Луначарського	вулиця Генерала Момота	Керівник Навчального ценру Держприкордонслужби в Оршанці Ігор Момот особисто сформував та очолив мотоманеврену групу, яка виконувала завдання з охорони державного кордону на найбільш вразливих ділянках. Підрозділ під командуванням полковника Ігоря Момота неодноразово вступав в бій з незаконними військовими формуваннями. Ігор Момот загинув в зоні АТО в Луганській області під час обстрілу з установки «Град» позицій українських прикордонників 11 липня 2014 року.
9	вулиця Ордожнікідзе	вулиця Сергія Амброса	Сергій Амброс – український громадський активіст, спортсмен, молодший лейтенант Збройних сил України. Учасник Євромайдану, доброволець батальйону «Азов». 18 лютого 2015 року потрапив під мінометний обстріл у місті Широкине, того ж дня помер від поранень в лікарні Маріуполя.
10	вулиця Чекістів	вулиця Привокзальна	Проходить по трасі колишньої залізниці. Від часу утворення в 1923 р. до 1956 р. називалася Привокзальною.
11	вулиця Котовського	вулиця Грушевського	Грушевський Михайло (1966-1934) – український історик і державний діяч, керівник УНР, його рід походить із с.Худоліївка Чигиринського району.
12	парк ім. 50-річчя Радянської влади	парк Сосновий Бір
РОЗПОРЯДЖЕННЯ МІСЬКОГО ГОЛОВИ ВІД 22 ЛЮТОГО 2016 РОКУ (http://www.rada.cherkassy.ua/ua/newsread.php?view=10901&s=1&s1=17)
13	провулок I-й-Комсомольський	провулок Дмитра Гуні	Дмитро Гуня - один з керівників селянсько-козацьких повстань в Україні в 1630-х років проти польсько-шляхетського гніту, козацький гетьман, кошовий отаман 1640 року.
14	провулок ІІ-й-Комсомольський	провулок Павла Бута	Павлюк Павло (Бут) – гетьман запорозьких козаків, керівник козацького повстання 1637р., після битви під Кумейками, під час переговорів під Боровицею на Чигиринщині, потрапив у полон до поляків, страчений у Варшаві.
15	провулок ІІІ-й-Комсомольський	провулок полковника Бурляя	Бурляй Кіндрат – український військовий і державий діяч, посол в Криму, Москві і Швеції, один з найближчих сподвижників Б.Хмельницького, медведівський сотник (1658р.) Чигиринського полку, полковник Гадяцький.
16	провулок ІV-й-Комсомольський	провулок Яцька Остряниці	Острянин Яків – керівник козацького повстання 1638 р. (Жовнинська битва), Гетьман (1638р.), засновник старшинського роду Іскр.
17	провулок XX-го Партз’їзду	провулок Анатолія Пашкевича	Пашкевич Анатолій Максимович - Народний артист України. У 2003 році нагороджений пам’ятним знаком II ступеня «За заслуги перед містом» за багаторічну плідну працю по відродженню і пропаганді української народної пісні, вагомий внесок у розвиток культури і вокального мистецтва України і Черкащини, велику благодійну діяльність. Професійну майстерність та всенародне визнання, активну громадянську позицію.
18	провулок Артема	провулок Олексія Баранникова	Баранников Олексій Петрович - уродженець міста Золотоноша, сходознавець-індолог, кандидат філологічних наук, професор, академік. Досліджував індійські мови та літератури, мову, побут, фольклор циган.
19	провулок Боженка	провулок Медичний	Знаходиться між КНП «Перша Черкаська міська поліклініка» Черкаської міської ради та КНП «Перша Черкаська міська лікарня» Черкаської міської ради
20	вулиця Будьонного	вулиця Пластунівська	Пластуни – козацькі розвідники і влучні стрільці, козаки Пластунівського куреня Війська Запорізького.
21	вулиця Ватутіна	вулиця Гетьмана Сагайдачного	Петро Кононович Конашевич-Сагайдачний (1582 — 1622) український полководець та політичний діяч, гетьман реєстрового козацтва, кошовий отаман Запорізької Січі. Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства,Османської імперії та Московського царства.
22	провулок Ватутіна	провулок Водопарковий	Вказана назва – мікротопонім, раніше водопарком називали район поблизу КП «Черкасиводоканал»
23	вулиця Вербовецького	вулиця Кобзарська	За пропозицією учасників громадських слухань 30.07.2015 «Щодо перейменування: вулиць, провулків узвозів та парку в місті Черкаси».
24	провулок Водоп’янова	провулок Андрія Яковліва	Яковлів Андрій (1872-1955) – видатний український історик, громадсько-політичний діяч, уродженець м. Чигирин Черкаської обл.
25	вулиця Володарського	вулиця Мальовнича	За пропозицією жителів Дахнівки
26	провулок Воровського	вулиця Раїси Кириченко	Раїса Опанасівна Кириченко (1943-2005) — знаменита українська співачка. Герой України, Член Комітету Національних премій України ім. Т. Шевченка).1968–1983 — солістка Черкаського народного хору. 1983–1985 — солісткаЧеркаської філармонії.
27	вулиця Ворошилова	вулиця Дахнівська Січ	Одна з перших січей існувала у XVI ст. біля села Дахнівка, а вулиця розташована у його старовинній частині. Унікальна Черкаська назва.
28	вулиця Гайдара	вулиця Героїв Майдану	Особи, які брали участь в національно-патріотичних акціях протесту 2013-2014 рр., передусім, проти корупції, свавілля правоохоронних органів, а також на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України.
29	вулиця Гречухи	вулиця Чумацька	Чумаки – соціальна група, переважно із селян та козаків, котрі протягом XVI – початку ХХ століття займалися перевезенням та торгівлею сіллю, солоною рибою, крамом та різними необхідними для населення України товарами, чумацькі шляхи та стоянки знаходилися і на території сучасної Черкащини, а чималий відсоток її населення є нащадками чумаків
30	провулок Дзержинського	провулок Ольги Павловської	Павловська Ольга Петрівна – (1939-2002) Народна артистка України. У 1999 році нагороджена пам’ятним знаком II ступеня «За заслуги перед містом Черкаси» за  вагомий внесок у національну мистецьку спадщину, розвиток культури і мистецтва рідного краю, благодійну діяльність.
31	узвіз Дзержинського	узвіз Білоцерківський	Старовинна назва відома у Черкасах в 1916-1923 рр.
32	провулок Жовтневий	провулок Братів Яхненків	Яхненки — родина багатих українських промисловців –цукрозаводчиків, походила з заможних селян-кріпаків з міста Сміли. В 1843 році у селі Ташлику, збудували першу в Україні парову цукроварню. У 1848 році поблизу села Млієва вони побудували семиповерхову цукроварню - найбільшу в Європі.
33	вулиця Ільїна	вулиця Надпільна	Вказана вулиця у 1893-1916 роках була - вул. Надпільна. Назва вказує на те, що на початок ХХ ст. вулиця була межею міста, своєрідним підсумком його розвитку в доіндустріальний період. Подібні вулиці-межі, що окреслюють історичне ядро, є в усіх історичних містах, наприклад, у Києві – це вул. Ярославів Вал, а також Верхній Вал і Нижній Вал.
34	вулиця Калініна	вулиця Нижня Горова	Як і Верхня Горова є однією з найдавніших вулиць і вуличних назв міста Черкас.
35	вулиця Кірова	вулиця Святотроїцька	На клопотання Святотроїцької громади УПЦ Київського патріархату, кафедральний Святотроїцький собор якої знаходиться саме на цій вулиці.
36	провулок Кірова	провулок Ручай	По ньому протікав древній струмок. Пропонується зберегти унікальний мікротопонім. Нині поряд розташований ТРЦ «Хрещатик -Сіті».
37	вулиця Комунарів	вулиця Змагайлівська	Проходить через рештки колишнього с. Змагайлівка.
38	вулиця Конєва	вулиця Олени Теліги	Олена Іванівна Теліга (1906 – 1942) – українська поетеса, публіцист, літературний критик, діячка ОУН.
39	провулок Корнійчука	провулок Січовий	Пропозиція топонімічної комісії.
40	провулок Котовського	узвіз Грецький	Зазначений узвіз, розташований поблизу Грецької гори, одного з відрогів берега Дніпра.
41	вулиця Красіна	вулиця Казбетська	Для збереження унікального черкаського топоніму – Казбет.
42	провулок Красіна	вулиця Косинська корчма	Це місце вірогідно колишня околиця Косинська. Єдиний об’єкт, де можна увічнити цей історичний черкаський мікротопонім. За однією із версій, Криштоф Косинський – гетьман, організатор козацького повстання 1591-1593 рр. в Україні проти шляхти й Урядової адміністрації Речі Посполитої, загинув у корчмі в місті Черкаси.
43	вулиця Крупської	вулиця Володимира Ложешнікова	Ложешніков Володимир Іванович – капітан міліції у відставці, боєць батальйону Національної гвардії «Донбас», старший оператор протитанкового взводу, народився 23.05.1962. 29 серпня 2014 року отримав друге важке поранення у боях за Іловайськ, разом із бойовими побратимами потрапив у оточення. Помер 31.08.2014 в населеному пункті Кутейниково, вже перебуваючи в полоні. За особисту мужність і героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). В 2015 році Нагороджений пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» І ступеня (посмертно) за проявлені героїзм, мужність, відданість і вірність військовій присязі, безкорисливу любов до Батьківщини та народу України, пожертвування власного життя задля відстоювання територіальної цілісності нашої держави, прав і свобод нинішнього і наступного поколінь українців.
44	провулок Крупської	провулок Михайла Ханенка	Михайло Ханенко - полковник Уманського козацького полку (1656-1658рр.), кошовий Січі Запорізької (1669-1670), Гетьман (1670-1674рр.), родоначальник роду українських козацьких старшин, згодом промисловців і меценатів Ханенків.
45	вулиця Кузнєцова	вулиця Бігуча	За пропозицією жителів Дахнівки
46	провулок Ліхачова	провулок отамана Деркача	Іван Тимофійович Деркач — військовий діяч часів УНР, головний отаман Холодного Яру.
47	вулиця Маршала Жукова	вулиця Ярмаркова	За пропозицією жителів Дахнівки
48	вулиця Маршала Василевського	вулиця Затишна	За пропозицією жителів Дахнівки
49	вулиця Маршала Рокосовського	вулиця Горіхова	За пропозицією жителів Дахнівки
50	вулиця Михайла Ткалича	вулиця Свидівоцька	Назва географічного походження, що локалізує територіальний простір Черкащини.
51	вулиця Нестеренка	вулиця Лісницька	Нейтральна назва, пропозиція топонімічної комісії.
52	вулиця Нижня Комсомольська	вулиця Старшого лейтенанта Подолянчука	Подолянчук Євгеній Петрович – старший лейтенант військової частини А 0680 Збройних Сил України. Героїчно загинув 14.09.2014 в аеропорту м. Донецьк. За особисту мужність і героїзм, проявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). В 2015 році Нагороджений пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» І ступеня (посмертно) за проявлені героїзм, мужність, відданість і вірність військовій присязі, безкорисливу любов до Батьківщини та народу України, пожертвування власного життя задля відстоювання територіальної цілісності нашої держави, прав і свобод нинішнього і наступного поколінь українців.
53	провулок Орджонікідзе	провулок Молодшого сержанта Каравайського	Каравайський Богдан Ігорович – молодший сержант військової частини А 0759 Збройних Сил України. Народився 02. 12. 1990. Загинув 15.07. 2014 в районі КПП Ізварино під час мінометного обстрілу. За особисту мужність і героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. В 2015 році Нагороджений пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» І ступеня (посмертно) за проявлені героїзм, мужність, відданість і вірність військовій присязі, безкорисливу любов до Батьківщини та народу України, пожертвування власного життя задля відстоювання територіальної цілісності нашої держави, прав і свобод нинішнього і наступного поколінь українців.
54	вулиця Островського	узвіз Старособорний	Одна з найдавніших черкаських назв, у 1893-1923рр. Старособорний узвіз. Пов’язана з існуванням тут же, на Дзеленьгорі, між вул. Розкопною і узв.Островського давнього храму, котрий не існував вже у кінці ХІХ ст., тому узвіз вже тоді отримав цю назву.
55	провулок Пархоменка	провулок Зелений	Нейтральна назва, пропозиція топонімічної комісії.
56	вулиця Петровського	вулиця Нарбутівська	Гео́ргій Іва́нович На́рбут — український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок). Один з засновників і ректор Української Академії Мистецтв. Дани́ло Гео́ргійович На́рбут – український художник театру, живописець. Народний художник України, лауреат Шевченківської премії. У 1998 році, посмертно нагороджений пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» І ступеня за неоціненний вклад митця у відродження духовності України, визначний авторитет в сценічно-декоративному мистецтві, вагому культурну спадщину для нащадків багатьох поколінь Черкащини.
57	вулиця Постишева	вулиця Праслов’янська	Проходить поряд з праслов’янським Василицьким городищем зарубинецької культури (ІІ ст. до н.е. – І н.е.)
58	провулок Радгоспний	провулок Слобідський	Розташований у напрямку до села Червона Слобода.
59	вулиця Радянська	вулиця Анатолія Лупиноса	Лупиніс Анатолій Іванович – 1937-2000рр. Патріот, боєць, геополітик. Останній політв"язень СРСР, учасник і один з керівників повстання у радянському концтаборі. Став одним з головних засновників УМА (Української міжпартійної асамблеї), 1990-го, згодом, партії УНА (Української Національної асамблеї) та 1991-го УНСО (Української народної самооборони).
60	провулок Радянський	провулок Михайла Сироти	Миха́йло Дми́трович Сирота́ — український політик, Голова Трудової партії України, народний депутат України 2-го, 3-го та 6-го скликань, один з авторів Конституції України . Кандидат технічних наук, доцент.
61	провулок Рози Люксембург	провулок Миколи Калашника	Калашник Микола Олександрович – боєць військової частини А 2167 Збройних Сил України. Народився 29.04. 1989. Загинув 12.07. 2014 біля села Червона Зоря Шахтарського району Донецької області під час мінометного обстрілу, який вівся озброєними сепаратистами, внаслідок прямого влучання міни в самохідну артилерійську установку 2СЗ та детонації боєкомплекту. За особисту мужність і героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно). В 2015 році Нагороджений пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» І ступеня (посмертно) за проявлені героїзм, мужність, відданість і вірність військовій присязі, безкорисливу любов до Батьківщини та народу України, пожертвування власного життя задля відстоювання територіальної цілісності нашої держави, прав і свобод нинішнього і наступного поколінь українців.
62	вулиця Руднєва	вулиця В’ячеслава Галви	Галва В’ячеслав Анатолійович – полковник Головного управління розвідки міністерства оборони України у відставці. Інструктор та боєць полку «АЗОВ», разом з яким брав участь у бойових діях. У складі розвідувального підрозділу батальйону першим зайшов у Новоазовськ 25 серпня 2014 року. Був убитий наступного дня.
63	вулиця Рябоконя	вулиця Симиренківська	Симиренки — рід промисловців-цукроварників, конструкторів і власників машинобудівних заводів, піонерів пароплавства на Дніпрі, вчених і практиків садівництва, українських меценатів.
64	провулок Семашка	провулок Івана Гука	Гук Іван Тимофійович – Заслужений лікар України, лікар-уролог обласної лікарні. У 1999 році нагороджений пам’ятним знаком III ступеня «За заслуги перед містом Черкаси» за високу професійну майстерність, постійний творчий пошук, чуйність, відданість обраній справі, за тисячі врятованих життів.
65	провулок Тельмана	вулиця Братів Чучупаків	Військові та громадські діячі часів УНР, отамани полку гайдамаків Холодного Яру. Уродженці села Мельники.
66	вулиця Тищенка	вулиця Миколи Негоди	Негода Микола Феодосійович – видатний письменник, лауреат літературно-публіцистичної премії імені В. Симоненка, талановитий митець. У 1998 році нагороджений пам’ятним знаком ІІ ступеня «За заслуги перед містом Черкаси», за значний художньо-публіцистичний доробок, за творчі здобутки поета шевченківської тематики, поета-пісняра, автора пісні-реквієму «Степом, степом…»
67	вулиця Фрунзе	вулиця Верхня Горова	Одна з найдавніших вулиць Черкас. Як відомо, у 1826 році було прийнято план архітектора Вільяма Гесте, згідно з яким Черкаси мали бути переплановані згідно з Гіподамовою (квадратною) системою. Таким чином протягом ХІХ ст. було знищене давнє стихійне планування черкаських вулиць та їх назви. Уціліли лише кілька вулиць та їх фрагментів поблизу дніпровських берегових схилів, де рельєф і порізаність берега не дали у повній мірі застосувати гіподамову систему.
68	провулок Фрунзе	провулок Горовий	Назва пов’язана природоохоронною та історично заповідною територією, «Схили Дніпра».
69	провулок Фурманова	провулок Майора Зайцева	Зайцев Микола Володимирович – майор, начальник відділення забезпечення спеціальними засобами Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України. Народився 09.03.1977. Загинув 14. 06. 2014 від кульового поранення в голову, коли на околиці Маріуполя, в районі заводу «Азовсталь», із засідки була обстріляна колона автомобілів Державної прикордонної служби. За особисту мужність і героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу, нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня (посмертно). В 2015 році Нагороджений пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» І ступеня (посмертно) за проявлені героїзм, мужність, відданість і вірність військовій присязі, безкорисливу любов до Батьківщини та народу України, пожертвування власного життя задля відстоювання територіальної цілісності нашої держави, прав і свобод нинішнього і наступного поколінь українців.
70	провулок Чапаєва	провулок Капітана Лифаря	Лифар Сергій Іванович – капітана, заступника начальника мобільної прикордонної застави (на автомобілях) з персоналу Навчального центру підготовки молодших спеціалістів державної прикордонної служби України. Народився 17.02. 1969. Загинув 07.08.2014 під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. За особисту мужність і героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). В 2015 році Нагороджений пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» І ступеня (посмертно) за проявлені героїзм, мужність, відданість і вірність військовій присязі, безкорисливу любов до Батьківщини та народу України, пожертвування власного життя задля відстоювання територіальної цілісності нашої держави, прав і свобод нинішнього і наступного поколінь українців.
71	вулиця Червоноармійська	вулиця Добровольчих батальйонів	Пропонується назвати з метою патріотичного виховання молодого покоління, на прикладах безкорисливої любові до Батьківщини та народу України, готовністю пожертвувати власним життям задля відстоювання територіальної цілісності нашої держави, прав і свобод нинішнього і наступного поколінь українців.
72	вулиця Черепіна	вулиця Мошногірська	Назва географічного походження, що локалізує територіальний простір Черкащини, зокрема збереже назву «Мошногірського кряжу».
73	вулиця Чичеріна	вулиця Ігоря Бойка	Бойко Ігор Дмитрович – розвідник 128-ої гірсько-піхотної бригади Збройних Сил України. Народився 23.08.1972. Загинув 30.01.2015 під час ракетно-артилерійського обстрілу базового табору. За особисту мужність і героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). В 2015 році Нагороджений пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» І ступеня (посмертно) за проявлені героїзм, мужність, відданість і вірність військовій присязі, безкорисливу любов до Батьківщини та народу України, пожертвування власного життя задля відстоювання територіальної цілісності нашої держави, прав і свобод нинішнього і наступного поколінь українців.
74	вулиця Щорса	вулиця Михайла Максимовича	Михайло Максимович (1804-1873) – український історик, вчений-енциклопедист, перший ректор Київського університету (з 1834р.), уродженець с.Богуславець Золотоніського р-ну Черкаської обл., похований на Михайловій Горі у с.Прохорівка на Канівщині.
75	вулиця Ярослава Галана	від початку і до вулиці Михайла Старицького – вулиця Олексія Панченка, від вулиці Михайла Старицького і до закінчення – вулиця Пахарів Хутір	Панченко Олексій Анатолійович – боєць 95-ї аеромобільної бригади Збройних Сил України. Народився 23.09.1974. Загинув 19.01.2015 під час виконання бойового завдання в аеропорту м. Донецьк. В 2015 році Нагороджений пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» І ступеня (посмертно) за проявлені героїзм, мужність, відданість і вірність військовій присязі, безкорисливу любов до Батьківщини та народу України, пожертвування власного життя задля відстоювання територіальної цілісності нашої держави, прав і свобод нинішнього і наступного поколінь українців. Для збереження назви «Пахарів хутір», який існував у зазначених межах.