субота, 9 березня 2013 р.

У селі Хацьки Черкаського району вшанували Великого Кобзаря


У той час, коли "небайдужий" до Шевченка  гарант знехтував вшануванням Великого Кобзаря, коли на Батьківщині Шевченка, у Моринцях заборонили і дітям, і дорослим читати полум'яні рядки з "Кобзаря",  у селі Хацьки Черкаського району відбулась гарна й цікава подія - дитячий конкурс на кращого читця поезій Тараса Григоровича Шевченка, присвячений 199-й річниці від дня його народження. Сюди сільським головою Ігорем Чекаленком було запрошено й мене, як представника від ГО "Воля ХХІ" та відомого на Черкащині борця за українську мову, її чистоту, поета й журналіста Валерія Маснюка.
   Захід відбувся у сільській бібліотеці. Відразу скажу, що у приміщенні не вистачило усім місця. Не очікували організатори на таку кількість учасників і глядачів. У заході взяли участь і гості з сусіднього села Степанки, учні Степанківської школи.
    На початку завідувачка бібліотеки Любов Кулик виступила з невеликим екскурсом по шевченковій  біографії, познайомила присутніх з ліричними сторінками його життя, часам його закоханості, стосункам з жінками. Було видно, що пані Люба знаходилась під великим враженням від нещодавно прочитаної книги про ці відрізки кобзаревого життя.
   Власне поетична частина вечора розпочалась дуже зворушливо: шевченкові рядки читали найменші хацьківчаночки.

І лише після цього до творчих змагань підійшли головні учасники - школярі.


Син сільського голови Артем Чекаленко
Призами  кращим читцям І.Чекаленко приготував примірники "Чорного ворона" В.Шкляра - народного Шевченківського лауреата.

Бажання прочитати Шевченка виявили і дорослі

Усе дійство відбувалося в супроводі знаменитого на всю Черкащину (та й поза її межами) народного хору села Хацьки. Час від часу у його виконанні звучали й "Думи мої...", й "Реве та стогне..."



























На завершення вечора, коли вже було роздаровано усі подарунки й призи (від ГО "Воля ХХІ" я подарував бібліотекам сіл Хацьки та Степанки по диску з документальним фільмом "Між Гітлером і Сталіним", а пан Валерій - бібліотекам, дитячому садочку та окремим учасникам конкурсу - примірники своєї книжки "Вузлики на пам'ять" - дуже цікавий зразок, як можна боротись за чистоту нашої мови!), усі на пам'ять сфотграфувались




На таких, я б сказав, мажорних, нотах вечір дійшов свого завершення. По очах було видно, що й учасники, і глядачі залишились з гарним настроєм. Кожен залишив у своєму серці вдячну згадку про ініціаторів заходу, кожен відчував, що, як зміг, вшанував ім'я Кобзаря. Байдужих не залишилось. Хоча і без "перцю" не обійшлось: учасники заходу жваво висловлювали своє розуміння творчості Кобзаря, пов'язували його полум'яні поезії з нашим сьогоденням. Давали зрозуміти, що люди в українському селі не є байдужими до дісності, до тих подій, які відбуваються в Україні, що осторонь вони не збираються відсидіти. Вони чудово розуміють, що шевченкові заклики годяться й посьогодні і діям цієї, з дозволу сказати, влади обв'язково українці покладуть край.
     Холодний Яр поруч...







3 коментарі:

  1. 10 березня в 11:00 в храмі Архистратига Божого Михаїла УАПЦ с. Хацьки була проведена заупокійна служба по спочилому р.б. Тарасу, але ніхто із присутніх на цих фото не побажав прийняти участь в молитві. От і виходить що в Черкасах дбають спочатку про душу а потім згадують твори Кобзаря про те душа його в с. Хацьках нікому не потрібна. Практично це наша любов до України, але в кожного зі своїми хитрощами. О. В.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Шановний, молитва кожної людини в її душі, незалежно від того де ця людина знаходиться: чи вдома чи то в церкві.А у церкви, як відомо, свої хитрощі!!!

      Видалити
    2. Якби поглянути хочаб на одну людину яка вдома молилась за Шевченка. Про таких теж написано в Кобзарі та про їх "великі слова". Краще б щось для людей зробили і тоді згадали що про це написав Тарас. А то тільки 9 - 10 березня так влада різних рівнів і згадує твори Шевченка та так що іноді забуває як себе звати. Піар.

      Видалити