ЧОМУ Д. ТАБАЧНИК НЕНАВИДИТЬ М. МАТІОС?

Щойно мій старший побратим, одесит Олекса Різників надіслав для бублікації на блозі та сайті "Воля" наступний матеріал, написаний його товаришем, також одеситом, що нині мешкає в США, знаним мовознавцем, багатолітнім в'язнем совєцьких концтаборів (провів в неволі 31 рік) Святославом Караванським.  Тож, запрошую:
Ця ненависть стосується до Марії Матіос подвійно: як галичанки (буковинки) і як персонально письменниці. Свою нелюбов до галичан Д. Табачник не тільки не приховує, а навпаки афішує при кожній нагоді, розпалюючи в Україні – з мовчазної згоди гаранта Конституції – національну ворожнечу.

            Усе, що діється в Україні, потребує ґрунтовного безстороннього аналізу: чому те чи те явище має місце у ХХІ столітті в молодій державі, яка щойно скинула з себе ярмо колоніялізму? Потребують аналізу і прояви ненависти, і то ненависти  пітекантропів, ненависти вішателів В. Івасюка, серед громадян України, в тому числі й серед вищих ешелонів влади молодої держави.

            Згадаймо історію. 1991 року розпався Соловецький Союз. Усамостійнились колишні колонії в тому числі й наша Україна. Як це сприймали тодішні комуністи?

Не було однорідного ставлення до цієї події, яку весь світ вітав. Ті, що стали комуністами задля хлібної карточки, не дуже потерпали від краху комуністичного раю. Для комуністів же ідейних - це був шок. Не минув цей шок і Табачника. Не по літах правовірному члену партії аж не вірилося, що стався такий акт історичної справедливости. Першим ділом він розчарувався у керівних кадрах КПСС. «Щоб так ганебно розвалити дітище Маркса-Енгельса-Леніна-Сталіна!?». І Табачник вийшов з партії, маючи на думці піти  “иным путём”.

            Табачник не став до лав відвертих борців проти молодої держави, а став шукати легальних шляхів захоплення влади. Партія регіонів - це й було те, що треба.  Партія не виступала проти самостійности України, проти демократії, проти громадянського суспільства, проти відродження української нації, ховаючи ці ідеї у глибині душі й маскуючи їх у зовні пристойній програмі. Не заперечувано Голодомору, не відкидано НАТО, не шельмовано українського патріотизму, одним словом, засвоєно тактику хамелеона. Цей “путь” не був яловим. Партія регіонів перебрала владу.

            І тоді Табачник, як і вся партія, скинув маску. Тепер можна відітхнути від років хамелеонства. Тепер можна заперечувати штучність Голодомору, тобто визнавати факт голоду, який 60 років до незалежности заперечувано. Тепер можна відкинути НАТО, відкинути правду історії, правду про УПА, правду про дикі, нелюдські репресії, терор.

І тут на фронті двобою правди й неправди стався збій.

            Свобода слова отверзла уста німим пророкам України. З’явилися десятки, коли не сотні, публікацій, десятки тисяч статей у пресі, на радіо, на телебаченні. Людям відкрились очі. Те, що ховано, стало явним. Твори таких письменників, як Марія Маріос, досягли стотисячної планки. Мало того, вони перетяли кордони СНД.  Правда про УПА дошкуляла твердим “ленінцям” найбільше.

            У глибині душі вони, в тому й Табачник, а також Москва, розуміли, що боротьба УПА була одним з чинників розвалу СССР. Але Москва не могла цього ні визнати, ні спокійно сприйняти. І вона уповноважила усіх своїх симпатиків у світі,  включно з Україною, дискредитувати український Рух Опору.

            Табачнику додалося роботи, хоч він до цього торгу й пішки, як казали наші предки. І Табачник закачав рукава: розробив план дискредитації нашого Руху Опору. Першим ділом він дискредитує всіх галичан, щоб очорнити й УПА. По-друге він персонально засвідчує свою зневагу до письмеників, які пишуть Правду про події, табуйовані або подавані у кривому дзеркалі в СССР, а також у Путінській Росії.

            Табачник засвідчує свою зоологічну відданість Москві та її нинішньому “нашистському” курсу.

Чи справді він любить Москву й московитів?

            Важко повірити. Якщо він ненавидить українців, то як він може любити росіян? Росіяни – це на 90% обмосковщені новгородці – потомки західніх українців -, як доводить російський мовознавець В. Даль і безсторонні мовознавчі дослідження сучасників.

            Табачник любить росіян, бо ті мають атомну зброю. Він схиляється перед силою, як він схилявся перед українською демократією, коли та мала силу. Він схилявся перед нею, щоб знищити її. Так само він схиляється перед Москвою, щоб свого часу, хай не конче зараз, а в майбутньому помогти своїм московським однодумцям перебрати владу. Тоді події в Росії розвиватимуться за “українським” сценарієм.

            Найближчі десятиліття покажуть, наскільки це реально.
                                                                                                                  Святослав Караванський.

Заради хасидів в Умані порушують конституційні права українців!

 

Сайт "Про головне", посилаючись на УНН  повідомляє про наступне:
З 1 вересня у місцях масового скупчення прочан-хасидів в Умані ввели пропускний режим. У місці паломництва діятимуть перепустки для місцевих жителів, підприємців і гостей.
З 1 вересня у місцях масового скупчення прочан-хасидів в Умані ввели пропускний режим.. У місці паломництва діятимуть перепустки для місцевих жителів, підприємців і гостей.

 З 1 вересня по 11 вересня для забезпечення безпеки дорожнього руху в місті буде обмежено рух по вулицях Визволителів, Шкільній, Садовій, Челюскінців, Пушкіна, Бєлінського, Тургенєва, Софії Перовської, Кулика, провулках Островського, Бєлінського і Толстого. Рух буде обмежено для всіх транспортних засобів, крім автобусів з прочанами, спецтранспорту, який обслуговуватиме територію, і водіїв, які живуть в межах території, що охороняється.

В той же час Конституція України гарантує усім громадянам свободу пересування по території України.

Чи просто дістатися до влади в Черкасах?

 У минулому році на своєму блозі я публікував матеріал про штурм Черкаської міської ради "афганцями". Під час цього штурму кандидат в народні депутати, відомий опозиціонер Микола Булатецький долучився до руйнування незаконно встановлених на вході турнікетів. Уся опозиція тоді обурювалась тими турнікетами, вимагала вільного доступу громадян до місцевої влади.
   Минув рік. Влада (виконком, в.о.міського голови) тепер у місті інша. Колишню міська рада змістила.
  Які ж зміни відбулися у справі вільного дорступу громадян до органів влади?
  Приходжу вчора до "мерії", де нардеп Микола Томенко повинен був дарувати близько тисячі книжок черкаським дітям. Бачу, що турнікет так і стоїть на старому місці та міліціонер сидить в кабінці біля нього. Підходжу ближче до турнікету. Міліціонер: "Ви куди? Де Ваша перепустка? Якщо немає, то йдіть оформлюйте оно навпроти". Дивлюся навпроти - черга з жіночок 25-ти, це працівники дитячих дошкільних та шкільних установ прийшли отримати від Томенка подарунки та оформляють перепустки аби їх (подарунки) отримати. Прийшли зі мною ще деякі журналісти, які, почувши про ці кляті перепустки через турнікети, розвернулися і попрямували   з будівлі мерії. 
      Здавалося б, нічого не вартує зняти з входу до мерії турнікети та прибрати охоронця. Аж ні, новому начальству приглянулися і старі крісла,  й старі порядки. Кого охороняють серед білого дня за наші гроші?
     В Європі охорона мерій міст - явище, яке неможливо уявити. ... Тепер у нас новий міськвиконком. Новий за складом...

Про любов до України

Сьогодні зранку на блозі виклав вірш Крищенка про наш державний прапор. Пізніш взяв участь у автопробігу, присвяченому Дню нашого прапора - Черкаси-Канів. Зібралося десь два десятка автівок і, прикрашені прапорами, рушили. Стартом і фінішем автопробігу була “історична” площа перед канівським автовокзалом, де восени минулого року під час парламентських виборів розміщувалась окружна комісія канівського виборчого округу і де двадцять днів канівчани відстоювали перемогу Леоніда Даценка, що виграв у олігарха Богдана Губського.У Каневі провели невеличкий мітинг на площі біля комплексу "Авто-ріка", затим об'їхали чи не усі вулиці та вулички Канева.
   Але, за великим рахунком, я хочу дещо про інше тут сказати.
  Моя життєва позиція, громадська діяльність звела мене з однією чудовою, як на мене, людиною. Це - депутат Черкаської обласної ради, полум'яна (без зайвих хвалебних епітетів) опозиціонерка Наталка Старікова. І от, після того, як вона (до речі прихворнувши) взяла участь у цьому автопробігу, виступила перед канічанами, повернулась додому і виклала у Фейсбуці своє зізнання в любові до України. Прочитавши його, я не стримався, зателефонував  їй і попросив дозволу опублікувати його на своєму блозі. Наталія Володимирівна погодилася і я пропоную вам її духовну та громадянську позицію.
   Акцентую - Наталка є корінною росіянкою.

Виступ на мітингу у Каневі.

Автопробіг у русі.

Учасники автопробігу біля Канівської "Авто-ріки".

                                           Україна - моя друга матір.

У День Незалежності хочу зізнатися в любові до України, де живу, працюю, де мешкає моя родина і зростають внуки.
Я народилася і виросла в невеликому російському містечку. Там отримала освіту і вперше закохалася. Після 20 років доля покликала мене на Україну, де жили батьки мого чоловіка. В Черкасах я почала самостійне життя.
Жодного разу не пожалкувала про це. Україна стала для мене другою батьківщиною, без перебільшень – моєї другою матір'ю. Вона навчила мене багатьом речам: самостійності, працелюбству, іти вперед і досягати свої мети, постійно самовдосконалюватися. Саме в Україні я здобула другу й третю освіти, тут я реалізувалася як фахівець, зробила кар'єру. В цьому маю завдячувати людям, чию любов і підтримку я завжди відчувала. Але найголовніше, чому навчилася, – це боротися за справедливість, чесність, робити добро. Допомога людям, які гостро потребують її саме в цей момент, приносить мені радість і задоволення. Тоді я відчуваю, що живу на повну, в служінні людям розкриваюся як політик, депутат і як громадянка цієї країни.
Життя дало мені можливість допомогти Україні. Відчуваю, що в боргу перед нею. І мушу віддавати його – боротися разом зі своїми партнерами, колегами по партії, щоб змінити країну, подолати цей кримінально-олігархічний режим, провести соціально-економічні реформи, що їх потребують українці, зберегти освіту, медицину і культуру. Впевнена, зміни настануть і вікові прагнення України до свободи, незалежності і процвітання отримають достойне продовження.
     Слава Україні!
          
Ми з пані Наталкою на одній з прес-конференцій Черкаської опозиції.

   І тепер подумав і вирішив: той, раніш викладений мною вірш Крищенка про прапор я видалю і залишу ось цей матеріал. Як на мене, він більш відповідає темі Державного прапора.

                                                                            Частина світлин - Тетяна Воронцова (сайт "Дзвін")

Тітушки - пройдений етап?

  Сьогодні натрапив на такий сайт:  http://fgv.org.ua/  Якщо хтось не в курсі справи, то розшифрую: ФЕДЕРАЛЬНАЯ ГРУППА ВОЙСК. Объединение страйкбольных команд, моделирующих силовые структуры Российской Федерации. Але це ще не все. Далі це виглядає так: На нашем сайте всё о русском страйкболе в Украине.
Мы являемся крупнейшим объединением украинских команд страйкбола, которые выбрали своим направлением интересное и сложное направление моделирования - мы играем за одну из самых сильных и прогрессивных армий мира.
  Ну, і чим  для вас є якісь там тітушки?  Брати наші закляті готові страйкбольно (в дужках - без п'яти хвилин вогнепально) доводити вам, що саме вони є захисниками прав неукраїнців в Україні. 
Наводжу один з прикладів гри (мова ініціатора):  На прошлых выходных в Пензенской области (Россия) 150 человек играли в страйкбол (военно-спортивная игра с использованием пневматического оружия) по мотивам ... книги луганского писателя-афганца Глеба Боброва «Эпоха мертворожденных».
По сюжету книги и игры, которая называется «Вторжение», в Украине, расколотой на две части - пророссийскую и прозападную - началась гражданская война, и россияне в качестве добровольцев участвуют в военных действиях, убивая украинцев.
    «Победила в итоге восточная Украина (пророссийская часть - Авт.). Мы планируем делать серийные игры по этой же книге. Я считаю, что описанные события вполне могут произойти на самом деле», - рассказал « Сегодня » Сергей Нечай, организатор и участник игры.
  Народний депутат від ВО "Свобода" Андрій Мохник коментує цю подію так : " «Дурень думкою багатіє - ось, що я можу про це сказати. Це ще одне підтверждення того, що росіяни нам ниякі не брати. Жодних  кроків у відповідь ми робити не будемо. Патріотизм треба виховувати  любов'ю до  своєї Батьківщини, а не ненавистю до іншої».   У когось заперечення є? У мене є...

У Києві відбудеться презентація фотоальбому, присвяченого вшануванням холодноярських героїв

Газета та інтернет-ресурс “Козацький край” повідомляє, що 21 серпня 2013 р. о 19.00 у Києві, в Національному музеї Тараса Шевченка (бул. Тараса Шевченка, 12) буде презентоване позацензурне видання “Історії України-Русі” Миколи Аркаса. Цього ж вечора буде представлено фотоальбом “Свято, що кличе до бою” (редактор-упорядник та автор передмови Роман Коваль). Це видання розповість про вшанування холодноярських героїв, яке перетворилося на свято українського духу та соборності. Відбулося воно 20 – 21 квітня 2013 р. на Чигиринщині – батьківщині Богдана Хмельницького, Максима Залізняка та Василя Чучупака. У фотоальбомі вміщено 325 світлин, які зафіксували найяскравіші моменти вшанувань. Співтворцями прекрасного альбому стали фотомитці Володимир Калюжний, Григорій Юрик, Володимир Захарук, Андрій Кравець, Вікторія Пришутова, Настя Сніжна, Роман Чорномаз та інші фотографи, які зберегли щасливу мить у бутті українського народу.

На переконання народного депутата Юрка Сиротюка, вшанування в Холодному Яру стало головною культурною подією року в Україні.

Параметри видання такі: “Свято, що кличе до бою”. – Київ – Кам’янець-Подільський: “Медобори”, 2013. – 128 с., ширина 240 мм, висота 170 мм, папір крейдований, 115 гр., друк кольоровий усіх сторінок, палітурка тверда, повнокольорова, глянцева. Наклад 1000 пр.

“Холодний Яр, який оспівали Тарас Шевченко та Юрій Горліс-Горський, наснажує нас і духовно підтримує. – так завершує передмову до видання Роман Коваль. – І кожна добра справа, яку робимо для відродження його слави, ошляхетнює насамперед нас. На світлинах, які після Холодноярського свята 2013 року надсилали мені друзі й приятелі, я побачив стільки посмішок, стільки сонячних ликів, що вирішив зафіксувати цю радісну мить буття українського народу у фотоальбомі, який ви тримаєте у своїх руках. Обнімаю кожного, хто був щасливий у Холодному Яру! До зустрічі на холодноярських стежках!”

На презентації звучатимуть бандури Михайла Коваля і Тараса Силенка та гітари Григорія Лук’яненка й Володимира Самайди.

 Історичний клуб “Холодний Яр”

У Красенівці на Черкащині на честь Піддубного боролись українські богатирі