Не зови мене братом, москалю!

Черкащани допомагають нашій армії, хто і чим може. Вчора волонтерів здивував згорток  паперу, який вони знайшли серед купи рибних консервів та пакунків чаю.  Як з′ясувалось потім — це вірш від черкащанина Івана Нерубайського, у якому він дуже влучно описав історичні взаємини українців з росіянами.

Не зови мене братом, москалю,

І в любові мені не клянись,

Рабства нашого вмілий ковалю

І сьогодні, і вчора, й колись.

Доленосна помилка Богдана —

То страждання мої вікові.

Твоє військо жорстоке і п′яне,

Потопило Батурин в крові.

Твої наглі царі і царята

Волелюбних моїх козаків

Так «по-братски» затисли в лещата,

Що зробили із них кріпаків.

Цар украв у нас назву країни,

Усі цінності наші забрав,

Україну призвів до руїни,

Малоросією обізвав.

Я ніколи не зможу забути,

Як рубали в нерівнім бою

Муравйовці на станції Крути

Молоду Україну мою.

Ти морив мене голодом, кате,

Порозстрілював нації цвіт,

А єхидно зовеш мене братом

І цинічно обманюєш світ.

Я питаю, сусіде, у тебе:

Чом вирішуєш долю мою?

Скільки сотень небесних ще треба,

Щоб наситити пельку твою?

Ти ж до мене прийшов з автоматом

Як убивця, ошкірена рись,

Тож, москалю, не зви мене братом,

І в любові мені не клянись.

                                             Джерело: сайт "Про головне"