Щоб корова менше їла і більше давала молока її треба менше годувати і частіше доїти. Такий ось рецепт, автором якого, мені здається, можна вважати колишнього прем'єра Миколи Азарова. Чи не працює ця схема. І потужний старий Нікола Янович встиг в цьому переконатися. І якщо держава Україна хоче бути ефективним сервісом, то воно повинно витрачати наші гроші розумно і за погодженням з платниками податків.
Радянські традиції тут зовсім зайві. Приклад багатого Заходу - не завжди працює. Бідна і воююча країна повинна економити. Чи не на армії або поліції, це зрозуміло. Але відсікати зайве від видаткової частини бюджету просто необхідно. Суспільство платить за ті послуги, яких потребує. Що понад те - за окрему плату на вільному ринку. Це чесно по відношенню до платників податків з одного боку і хороший природний відбір з іншого.
Чоловіки і коти з народження, на генетичному рівні, володіють умінням з моторошно діловим виглядом лежати на дивані. А люди, які звикли з часів СРСР сидіти на бюджетному фінансуванні, можуть з повною впевненістю у власній правоті вдавати, що це нормально. Їм навіть на думку не спадає, що гроші можна (і потрібно) заробляти. Вони далекі від думки, що в обмін на наші податки ми хочемо отримувати конкретні і потрібні послуги. За власним вибором. А не як при непорушному союзі вільних республік - курку купити можна, але в навантаження ось тобі дві банки морської капусти. Державні послуги «в навантаження» за твої гроші - це нечесно. І дорого, чорт забирай. Останній приклад - Міністерство культури.
У бюджеті 2017 року на його роботу передбачено 3,354 млрд грн. Це серйозна надбавка - в 2016 році на Мінкульт виділяли 2,6 млрд. На мій погляд, і в 2016 виділені 2,6 млрд. Фінансування це рівно на 2,6 млрд. Більше, ніж потрібно. Ну а таке підвищення пояснити можна тільки відсталістю мислення і поганою звичкою фінансувати культуру і мистецтво з народної кишені, не запитавши людей. При Союзі за рахунок бюджету фінансували всі - книги, кіно, театри, самодіяльність та інший балет.
Причина на поверхні. Це були не просто артисти, митці, письменники та музиканти. Це були бійці ідеологічного фронту. Пропаганда - зброя прогресивного радянського ладу проти загниваючого Заходу. Так собі, до речі, виявилося зброю. Якщо судити по результату. Голлівуд без всякої бюджетної підтримки переміг радянський кінематограф, як Кличко випадкового хулігана. Союз розпався, Україна отримала незалежність, але звичка утримувати близьку до держави культуру і мистецтво залишилася. Як на мене - звичка ця шкідлива. В першу чергу для культури.
Візьмемо Дніпро. На початку грудня минулого року обласна рада Дніпропетровщини прийняла бюджет на 2017 рік. На театри регіону в ньому було передбачено 100 млн грн, що приблизно на 10% більше, ніж було виділено на культуру в 2016 році. Друзі, я приїжджав нещодавно - у вас доріг немає. За рідкісним винятком немає. У вас стан лікарень таке, що мер Філатов в шоці був. Школи, садочки, лікарні, інфраструктура в області часто викликає тугу і бажання развідеть це назавжди. Ви справді впевнені, що правильно розставили пріоритети?
В юності я щиро поважав людей, які здатні тиждень жити впроголодь, але купити платівку бітлів. Але з роками пріоритети змінилися. Та й бітли заробляли, до речі, концертами і продажу платівок. Бюджет Великобританії вони не чіпали. Тому що держава це сервіс, у якого люди купують найнеобхідніші послуги. Наприклад, безпеку. Інфраструктуру. Але ніяк не музику і пісні. Невже в Дніпрі творчі люди і колективи настільки поступаються ліверпульської четвірки? Так бути того не може. Молоді групи успішно розвиваються, пишуть пісні і трохи заробляють, виступаючи у клубах. Це стало модним. Заробивши ім'я, люди вже збирають концертні зали. І ми ходимо на концерти, голосуючи заробленої гривнею за їх право присвятити весь свій час творчості. Це чесно. А зібрати з нас податки і виділити бюджетне фінансування на розсуд чиновників - нахабство.
З театрами, до речі, та ж історія. І якщо не брати Київ (все-таки столиця), а повернутися в Дніпро, то все теж дуже цікаво. Наприклад, глава первинної профспілкової організації Академічного театру опери та балету Дніпра Тетяна Каплунская нарікає, що зарплата хорошого артиста у них становить близько 400 доларів. Але на гастролях з провідними українськими театрами (а це не тільки столичні - це Одеська та Львівська опери в тому числі) артист заробляє ці гроші в форматі гонорару за один день. Бінго, чорт забирай! Менше великих і жебраків театрів. Як показав досвід Києва - камерні театри нарозхват - квитків не дістати, ціна значення не має. Їх тільки на Подолі чотири - немає квитків за два тижні. Ну і гастролі успішних театрів - просто чудове рішення. Високі гонорари артистам, а глядачам можливість бачити і чути їх в своєму місті. Бюджет не потрібен, творчі люди і їх цінителі відмінно взаємодіють на рівні культури і фінансів.
Державне фінансування пропаганди на війні має право на існування. Хоча, як показує досвід «Мінстеця», від волонтерів, які пов'язані з держструктурою журналістів і різного рада лідерів думок в соцмережах користі набагато більше. І це не коштує бюджету ні копійки. Державне фінансування тієї культури і мистецтва, за які люди при вільному виборі платити не хочуть - несусвітня дурість. І нецільове використання наших податків. Ми платимо податки на армію, на поліцію, на ремонт доріг. Це пріоритет. Поки вмирає в агонії колишня радянська система медицини і освіти, ми платимо і за них - куди діватися. Реформувати ці галузі можна і потрібно, але потрібен час. Поки платимо. Тому що вони нам життєво необхідні. Але оплачувати Мінкульт я не бачу жодної розумної і чесної причини. Аргумент «А куди нам їх дівати, не закривати ж?» Я не вважаю логічним.
Деякі прихильники збереження радянської системи (може, просто вигодонабувачі від неї) наводять як приклад стару Евуропу. Мовляв, в Австрії з бюджету містять Віденську оперу. Не знаю. Чи не бачив бюджету Австрії та кошторису Віденської опери. Але точно знаю, що якщо в Австрії у дитини знаходять рак - не потрібно ставити пости в Фейсбуці, дзвонити знайомим журналістам і бізнесменам, збираючи по копієчки гроші на його право жити далі. Волонтери в Австрії не збирають терміново на тепловізор бійцям, бо щоночі здичавілі повзуть до блок-посту, користуючись темрявою. Пропоную прохачам на «бюджетних грошей культуру» зробити паузу. До яких пір? Я відповім.
До тих пір, поки у нас немає грошей на лікування навіть не хворих, а вмираючих дітей. Поки батьки збирають копієчку до копієчки, дивлячись, як кошеня згасає, але в бюджеті грошей немає. Я знаю про що кажу, бо стільки емоцій. До тих пір, поки захисники України потребують хоч у чомусь. Поки група виходить на перехоплення можливої ДРГ без підтримки БТР, бо їх на ділянці всього два. До тих пір, поки поліцейський, який може отримати в будь-який момент кулю від лиходія, вважає гривні до зарплати. Поки ці проблеми неі вирішені, я не хочу платити за бюджетну культуру, що дісталася нам від СРСР. Вирішимо головні проблеми - обговоримо. А до тих пір - заробляйте самостійно.
Немає коментарів:
Дописати коментар