Карл Густав Маннергейм – не просто національний герой Фінляндії. Він – символ опору проти ненаситної Радянської Росії. Тричі вона намагалася поглинути його маленьку Батьківщину – у 1918, в 1939 та 1944 роках. І тричі Маннергейму вдавалося захистити її, завдавши радянським військам нищівні поразки. Під його керівництвом країні з чотиримільйонним населенням вдавалося успішно воювати з супердержавою, населення якої перевищувало тоді 170 мільйонів чоловік. Дії путінської Росії по відношенню до України на диво схожі на дії СРСР по відношенню до Фінляндії. Не даремно у своїх мемуарах маршал в основному називав Радянський Союз Росією. Тому і рядки з його мемуарів ідеально підходять для нашого часу.
Про війну
Офіційні джерела чимало потрудилися над тим, щоб визвольна війна перетворилася в просту громадянську війну. За подібними вигадками стоїть прагнення звинуватити законні уряд і армію в розв’язуванні війни, але це не приховає того факту, що в 1918 році ми захищали недоторканність і незалежність нашої держави. Якщо б ми не піднялися на боротьбу, Фінляндія в кращому випадку перетворилася б в автономну область Радянського Союзу – без яких би то не було національних свобод, без справжньої державності, і нам би не знайшлося місця серед вільних націй. Ми заплатили за незалежність дуже велику ціну, але жертви і тягарі визвольної війни не будуть забуті.
Про фінську армію
Новий час – нові обов’язки. І все ж, як і раніше, всі основні питання вирішуються залізом і кров’ю. Для захисту свободи армія повинна бути в повній бойовій готовності. Фортеці, гармати й іноземна допомога не допоможуть, якщо кожен чоловік не усвідомлює, що саме він стоїть на сторожі країни. Нехай пам’ятають чоловіки Фінляндії, що без одностайності можна створити сильну армію і що тільки сильний народ може безпечно створювати своє майбутнє.
Про фінських “укропів”
Фінська армія, яку навіть у власній країні багато ненавиділи і на яку обмовляли, врятувала країну від загибелі і створила потужний фундамент для майбутнього Фінляндії як незалежної держави.
Про бюрократію під час війни
І навіть зараз проблеми про виділення коштів на найважливіші потреби оборони розглядаються в такому темпі, немов ми живемо в нормальний час. Тижні і місяці йдуть на обговорення в комітетах і комісіях, а коли нарешті кошти виділяють, то в кращому випадку ціни встигають вирости, але частіше відбувається так, що можливості закупівель вже втрачені.
Про комуністів
Навесні 1920 року уряд дозволив комуністам провести організаційні збори соціалістичної робочої партії Фінляндії. Хоча таємна центральна поліція, спираючись на незаперечні докази, вимагала заборонити цю партію і залучити її керівників до кримінальної відповідальності за изменническую діяльність, уряд ніяк не прореагував. Комуністи отримали можливість абсолютно відкрито продовжувати свою організаційну діяльність, вести пропаганду і брати участь у парламентських виборах 1922 року. В результаті комуністи отримали 22 депутатських місця і змогли відстоювати в парламенті свої інтереси, так само як і інтереси Москви.
Про вибори
Виборча боротьба була важкою: ліві сили вели підривну агітацію. Виборча система, прийнята на попередніх парламентських виборах, анітрохи не змінилася, тому це слід особливо відзначити – та партія, яка лише два роки тому привела країну на край загибелі, мала такі ж конституційні права, як і партії, які боролися за збереження громадського порядку.
Про військову допомогу Заходу у боротьбі проти Росії
Коли під час переговорів у міністерстві закордонних справ Великобританії я намагався довести, які конфлікти можуть виникнути, якщо більшовики вторгнуться в Європу, мене відверто не зрозуміли. Воєначальники мали кілька більш вірне уявлення про стан речей, але в цілому проблема відносин з Росією розглядалася в Лондоні як другорядна. Тому цілком природно, що наша визвольна боротьба, яка не дозволила більшовизму поширитися на Північ, не була оцінена по достоїнству.
Про Лігу націй (організації-попередниці ООН)
Неясно, яку ефективну допомогу здатна надати Ліга націй малому державі в тому разі, якщо на нього нападе велика держава; нападаюча сторона може, наприклад, стверджувати, що вона сама стала об’єктом нападу, і тоді замість надання дієвої допомоги почнеться нескінченне «вивчення питання».
Про підривну діяльність радянської Росії за кордоном
Король Великобританії Едуард VIII під час аудієнції сказав мені, що вважає комунізм небезпекою для всього світу, і в цьому зв’язку розповів: «Позавчора у мене на прийомі був Литвинов і говорив, що світову революцію пропагував Троцький, а сучасні кола, що перебувають при владі в Росії, не схвалюють цих ідей. Вони лише хотіли б в межах своєї країни створити найбільш досконалу, на їхню думку, форму держави, використовуючи кращі ідеї, що стосуються суспільного устрою, а зовнішня пропаганда не входить в їх програму. Саме це він прагнув довірливо повідомити мені, людині, яка має зовсім ясне представлення про їх підривної діяльності в Англії, Франції та Південній Америці»
Про проплачені Росією комуністичі демонстрації у Фінляндії
На початку серпня прибалтійські країни були остаточно приєднані до Радянського Союзу. У ці багаті подіями тижня в Москві йшли переговори про нікелевої концесії, на яких учасники з боку Фінляндії піддавалися сильному натиску. Одночасно в Гельсінкі були за відомим зразком інсценізовано демонстрації комуністів, метою яких було спровокувати кризу. Коли групу хуліганів затримали під час вуличних заворушень, посол СРСР заявив протест прем’єр-міністру Рюті.
Про збитий Росією цивільний літак з іноземними громадянами
Найбільше громадська думка схвилювала напад на фінський пасажирський літак «Калева», який 14 червня 1939 року був збитий під час регулярного рейсу з Таллінна до Хельсінкі. Було доведено, що «Калева» збили два російських винищувача і що російський підводний човен, курсувавший в цьому районі, оволодів всіма вантажами, які перебували в літаку. Крім фінського льотчика і екіпажу лайнера загинули і пасажири; вони були іноземними громадянами, в їх числі летів французький дипкур’єр, мішок з поштою якого став також трофеєм. Це підтвердив через пару років один з офіцерів підводного човна, який опинився в полоні; за його словами, мішок з диппоштою у відкритому морі був переданий на борт судна, яке тут же було вислано з Кронштадта.
Про віроломство Росії
27 листопада 1939 року Молотов інформував нашого посла, що радянський уряд більше не вважає себе зв’язаним договором про ненапад. На фінську пропозицію про спільне вивчення інциденту з пострілами невідомого походження в селі Майніла жодної уваги не звернули і, перекручуючи факти, стали стверджувати, що уряд Фінляндії попросив відвести російські війська на 25 кілометрів від кордону. У ноті від 29 листопада Молотов кинув звинувачення в тому, що фінські збройні сили, «як відомо», продовжують вести військові дії не тільки на Карельському перешийку, але і на інших ділянках. На наші виправдання відповіли вогнем.
«ФНР»
1 грудня, на другий день війни, Інформбюро повідомило, що в «місті» Терійокі, а насправді в дачному селищі, розташованому поблизу кордону, сформовано «Народний уряд демократичної республіки Фінляндія». Головою уряду був обраний фінський комуніст, член секретаріату Комінтерну О. В. Куусинен…
На наступний день в інформаційному повідомленні радянський уряд заявив, що звернення про надання допомоги, зроблене від імені народного уряду, схвалене і що Фінляндія і Радянський Союз такий договір уклали. Одночасно повідомили, що народ радянської Карелії тепер возз’єднується зі своїми фінськими побратимами по племені для створення єдиної національної держави…
Природньо, що ніхто серйозно не сприйняв заяви «народного уряду», і ті листівки, які разом з бомбами розкидалися над столицею і обіцяли «відчуваючому голод народу Фінляндії хліб», не могли викликати нічого іншого, крім сміху. По суті, ця пропаганда тільки зміцнювала наш внутрішній фронт.
Про радянських шпигунів
Радянська преса і радіо вели жорстку антифінляндську пропаганду, яка особливо була націлена на нібито пануюче в нас заворушення. При цьому робилися посилання на блискучі умови в Естонії. «Фінсько-радянське суспільство за мир і дружбу» робило все можливе для обробки грунту в Фінляндії і його ефективно підтримувало посольство СРСР у Гельсінкі. Сильно зросло число співробітників посольства і консульства, багато з них володіли фінською мовою і активно роз’їжджали по країні, виявляючи особливий інтерес до заборонених зон.
Про російську армію
Та обставина, що оточені радянські підрозділи не здавалися, незважаючи на холод і голод, теж в основному результат роботи політруків, які втовкмачували солдатам в голову, що їх рідних чекає помста, а самі вони помруть від тортур, якщо потраплять в руки ворога. У багатьох випадках, як офіцери, так і рядові вирішували краще застрелитися, ніж здатися в полон. Політруки втручалися у розробку всіх тактичних наказів, віддаються на основі перших невдач, що призводило до вражаючого змішання тактики і пропаганди.
* * *
Начальницький склад російської армії представляли люди хоробрі, що володіють міцними нервами, їх не дуже турбували втрати. Для верхніх «поверхів» командування були характерні нерозторопність і безпорадність. Це знаходило відображення в шаблонності і обмеженість оперативного мислення керівництва. Командування не заохочувало самостійне маневрування військових підрозділів, воно вперто, хоч трісни, трималося за початкові плани. Росіяни будували своє військове мистецтво на використанні техніки, і управління військами було негнучким, безцеремонним і марнотратним. Відсутність уяви особливо виявлялося в тих випадках, коли зміна обстановки вимагало прийняття швидких рішень.
Про витрати на оборону
Після важких уроків війни парламент зараз теж зрозумів, що військові витрати не слід зважувати на «аптекарських вагах», і суми, необхідні на приведення оборонного відомства в порядок, виділяли не ропща. Скільки могла б заощадити країна, якби таке, лише тепер досягнуте розуміння існувало серед членів парламенту раніше!»
Карл Густав фон Маннергейм, “Мемуари”. Москва, Видавництво “Вагриус”, 1999 рік.
Маршал закінчив роботу над “Мемуарами” у 1951 році, за кілька місяців до смерті.
Немає коментарів:
Дописати коментар