Текст росіянки опублікований в соцмережі і рекомендований для прочитання, особливо, жителям РФ, передає Сепаратист.нет
«Я літня людина радянської формації, пенсіонерка, корінна москвичка. Я тільки сьогодні приїхала зі Львова. Була в Києві. З 30 квітня по 4 травня. З 4 по 10-е у Львові. Це — НАРОД! Львів’яни запрошують всіх, люди пропонують оплатити проїзд до Львова. Приїжджайте! Подивіться! Це — слова очевидця. По Львову можна гуляти навіть вночі. У Києві по дорозі на Лису гору я підсковзнулась і впала в бруд — люди відразу кинулися з вологими серветками і пакетами в руках піднімати мене, відтирати джинси.
У Львові повно туристів. Бачила італійців. В хостелі жив американець. Турки, поляки, австрійці — це ті, з ким я розмовляла особисто. Приїжджають по роботі, приїжджають як туристи.У книжкових магазинах книги російською мовою. З усіма львів’янами я розмовляла виключно російською мовою. Кожен говорить, якщо питаєш як пройти: «ви бачили де-небудь бандерівців? Розкажіть всім в Росії, нехай приїжджають, подивляться, як ми живемо».
Я закликаю вас усіх: увімкніть мізки, роззуйте очі! Соромно бути дебілами! На дворі вже III тисячоліття, а ви все ще шукаєте ворогів! Вистачить жерти все, що вам втюхують! Люди люблять свою країну, своє місто. Сусід допомагає сусідові. Львову 758 років, і в ньому намагаються зберегти історію до дрібниць, і центр міста недоторканний. А ви подивіться на Москву! На центр Ярославля, Новгорода, Твері, Рязані, Володимира! Особливо Москви — крім Кремля і метро туристам показувати нічого. Ви що, не любите своє місто? Мені соромно за вас. Хочете ще територій? Ви спочатку наведіть порядок у себе, потім чужі території хапайте.
У Києві всі бездомні собаки стерилізовані і чиповані за міжнародною програмою, а в Москві вони просто знищені. У Львові я бачила в пів на другу ночі, як 5-річна дівчинка їде на самокаті, відірвавшись далеко від батьків. 9 травня на головній площі Львова (Ринок) хлопці-львів’яни, здається один з них єврей, грали «Катюшу», радянські військові пісні і російські вальси і марші. І люди танцювали під цю музику. Навіщо ви слухаєте наші канали? Скільки можна жувати одну й ту саму жуйку?
Мене запитували: «Пані! Як же ви приїхали? Як ви не боялися?» А я відповідала: «Я що, дура, чи що?» Там я відчула себе людиною. Міліцію я побачила вперше 9 травня в кількості 4 чоловік, хоча хостел де ми жили, був поруч з ГУВС. Люди самі слідкують за порядком. Люди всі місцеві, вони люблять своє місто, своє місто і свою країну, вони справжні патріоти. Незалежність України — ось національна ідея. А у нас всі шукають національну ідею, не можуть знайти. Носяться з Великою Вітчизняною, як з писаною торбою, наче вона закінчилася вчора. А для наших дітей, тим більше онуків, вона вже як війна 1812 року. У них не воювали навіть діди, тільки прадіди. Мене нудить від вічного пафосу. Після історії з питанням «Дощу» по школам дали патріотичну рознарядку перед 23 лютого написати про дідів, які воювали. І я допомогла своєму синові 7-класснику написати про моїх родичів Кожуханцевих, які пішли в ополчення і загинули під Вязьмою.
За розповідями тих, що вижили там була одна гвинтівка на трьох, і німецькі танки просто застрягали в купах трупів. «Так герої чи жертви?» — я задала питання. Мені 58 років. Скільки можна слухати цю жуйку? Ви хочете війни з Україною? Ви не награлися в дитинстві в козаки-розбійники? Ви не пам’ятаєте 1968 рік? Ви забули про Афганістан? Ви забули дві чеченські війни? Вам давно не надсилали в пакетах голови з геніталіями ваших синів?
Що ж у вас така пам’ять, бляді, коротка? Ніякий Путін своїх синів не пошле, пошлють ваших синів. Вам що, тільки особисте горе вставляє мізки? Подивіться навколо!
Направте всі свої сили проти справжнього ворога — нашої прогнилої, злодійкуватою, изолгавшейся поганою влади! Об’єднуйтеся, як зуміли це зробити українці на Майдані! Вони подали нам приклад. І нарешті, найголовніше: вичавіть з себе по краплі Путіна!»
Немає коментарів:
Дописати коментар