Сергія Луковича Носаня знають , як письменника, поета, не лише в Черкасах, а й в Україні та за її межами. У творчому доробку письменника нині понад 53 виданих книги. Це - головним чином твори, котрі виражають громадянську думку творця, його переконання, відношення не тільки до сьогодення, а й до історичних подій.
Не відразу став він творцем слова - працював матросом, учителем, журналістом, викладачем інституту.
Товаришував із Г. Тютюнником, був знайомий з О.Гончаром, В.Астаф'євим...
Сергій Лукович є автором таких виданих творів, як «Стежка в зеленому житі» (1976), «Час глибокої осені» (1979), «Високі, високі гори» (1984), «Вогонь, що спалює дотла» (1989), «Пір'їна з крила Жар-птиці» (про народного майстра з Кам'янки Макара Муху), «Осіннє золото» (2004); романів: «Метеори» (1986), «Голгофа любові», «Пласти»; нарисів «Геній правда», «Ой, Дніпро, Дніпро»; поетичних драм «Остання мить» (про лицаря української поезії Василя Симоненка), «Судна ніч» (про Богдана Хмельницького), «Богом даний я народу», «Мазепа»; п’єс про Т. Шевченка «Та не однаково мені...», про Софію Потоцьку, чиїм ім’ям названо парк «Софіївку» в Умані — перлину паркової архітектури світового значення «Моя любове, моя Мадонно», трагікомедій «Монолог» та «Ювілей» та ін. Лауреат Черкаської обласної літературної премії «Берег надії» імені Василя Симоненка.
Сьогодні, на запрошення обласного відділення НСПУ я завітав до обласної бабліотеки ім. Т.Г.Шевченка. Тут презентувався щойно виданий двотомник Сергія Лукича "Міражі істини або шлях до едему" - І том "Вигнанці", та ІІ - "Вибір".
На зустріч пришли друзі автора - знані черкаські науковці, письменники, видавці, журналісти, поціновувачі носаневого слова - усіх їх було приємно бачити в залі бібліотеки, привітатись, перекинутись словом. А головне - почути, як відбувалась творча робота над кожним виплеканим автором словом. І ми почули.
Не відразу став він творцем слова - працював матросом, учителем, журналістом, викладачем інституту.
Товаришував із Г. Тютюнником, був знайомий з О.Гончаром, В.Астаф'євим...
Сергій Лукович є автором таких виданих творів, як «Стежка в зеленому житі» (1976), «Час глибокої осені» (1979), «Високі, високі гори» (1984), «Вогонь, що спалює дотла» (1989), «Пір'їна з крила Жар-птиці» (про народного майстра з Кам'янки Макара Муху), «Осіннє золото» (2004); романів: «Метеори» (1986), «Голгофа любові», «Пласти»; нарисів «Геній правда», «Ой, Дніпро, Дніпро»; поетичних драм «Остання мить» (про лицаря української поезії Василя Симоненка), «Судна ніч» (про Богдана Хмельницького), «Богом даний я народу», «Мазепа»; п’єс про Т. Шевченка «Та не однаково мені...», про Софію Потоцьку, чиїм ім’ям названо парк «Софіївку» в Умані — перлину паркової архітектури світового значення «Моя любове, моя Мадонно», трагікомедій «Монолог» та «Ювілей» та ін. Лауреат Черкаської обласної літературної премії «Берег надії» імені Василя Симоненка.
Сьогодні, на запрошення обласного відділення НСПУ я завітав до обласної бабліотеки ім. Т.Г.Шевченка. Тут презентувався щойно виданий двотомник Сергія Лукича "Міражі істини або шлях до едему" - І том "Вигнанці", та ІІ - "Вибір".
На зустріч пришли друзі автора - знані черкаські науковці, письменники, видавці, журналісти, поціновувачі носаневого слова - усіх їх було приємно бачити в залі бібліотеки, привітатись, перекинутись словом. А головне - почути, як відбувалась творча робота над кожним виплеканим автором словом. І ми почули.
Немає коментарів:
Дописати коментар