Човен любові

   
Пливу я по житті човном любові,
Яку у серці глибоко несу,
Втішаюся блаженствам світанковим,
Збиваю в травах ранішню росу.

Вмиваюсь свіжим, шовковим туманом,
Втираюсь першим променем сяйним.
Ніколи я любить не перестану
Втішатись теплим дощиком, рясним.

Радію небу ясно-лазуровім
І зорепаду, що в казковій млі.
І сонечком, у обширі прозорім,
Всміхаюся до рідної землі.

Човном життя пливу на клич любові,
Крильми голубки – лихо відведу.
Щоб голуби у небі веселковім
Несли на крилах мир, а не біду.

Літатиму лелекою у полі,
Чи жайвором в дозрілих пшеницях :
Я виблагати хочу щастя й долі
Усім живим без міри, без кінця.

Щоби пливли усі в човнах любові,
Щоб океан любові – не змілів…
Радіймо щастю, миру, рідній мові,
Цінуймо кожну мить на цій землі…

…Обожнюю блаженства світанкові,
Збивати в травах ранішню росу…
Пливу човном правічної любові,
Яку безмірно в серці пронесу.

Віра Носенко
12.02.2017