“Здобули” від Франкова у свіжому “Футболі”

Сьогодні вперше за рік вирішив придбати журнал "Футбол". Щось вкусило мене – віддав 9 гривень за це паперове чудо, яке регулярно читав до дірок у дитинстві. Потрібно було скоротати 15 хвилин за філіжанкою кави.

Відкрив журнал – погляд відразу зосередив на "редакціонці" Артема Франкова з промовистою назвою "Смятение". Починаю читати і за лічені хвилини розумію – це щось нефутбольне. Журнал "Футбол" розпочинається із маленької колонки про загадкові рішення Виконкому ФФУ, про які "я вам нє скажу". А далі… далі йдеться про аферу і брехню з будівництвом на "Героїв Дніпра", "Здобули", "страну торжествующего народовластия на марше" і "провину Франкова", який шось там мітингував, але не зміг завадити будівництву.

Думаю – окей. Франков живе на Оболоні – заїло чувака. Читаю далі. А там – чергова зрада. І знову нефутбольна. Мова йде про розтиражовану ініціативу Міносвіти об'єднати в одну дисципліну хімію, фізику, біологію, астрономію, екологію та географію, назвавши її "Людина і природа", а Алгебру і Геометрію в Математику. Скан відповідного звернення, яке отримав профільний комітет ВР з Міносвіти і передав президенту Академії наук України Б.Патону, вже справді активно гуляє в Інтернеті. І, звичайно, особисто я теж не погоджуюся з такою ініціативою, проте – наразі жодних рішень не прийнято. Пропонувати можна все, що завгодно. А от Артем Франков обурений. "Привіт країна дебілів", – читаю я на перших сторінках, нагадую, журналу з назвою "Футбол".

Половина "редакціонки" – політичний шлак сумнівної якості, який був би актуальний, швидше, для конференції Франкова на одному спортивному ресурсі, де говорять про все, що завгодно, чи для персонального "Твіттера". Точно не для футбольного видання… І це при тому, що в тій самій "редакціонці" знаходжу, виділене жирним, "Ассоциация спортивных журналистов (АСЖУ) признала "Футбол" лучшим журналом года".

Дочитую я це щастя і думу гадаю. Аж раптом, пригадую, що на власній конференції Франков раніше відповідав на питання щодо спецвипуску по Лізі чемпіонів. Мовляв, немає спонсорів, тому нічого не буде. Можливо, відомий журналіст вирішив у політологи податися чи експерти? Бо спортивна (футбольна) журналістика сьогодні – це справді рідкісне дно, зі смішними зарплатами і відсутністю спонсорів та реальних грошей як таких. І кожна більш-менш амбіційна людина валить зі сфери чи бодай паралельно працює в іншій із більшим доходом. Є й такі, хто в спортжурналістиці залишається заради розваги.

З Артема Франкова і справді вийшов би чудовий експерт-критикан на якомусь каналі "112". З його військовим досвідом (прапор, чи хто він там) у радянській армії, освітою і просто вмінням говорити – справжня знахідка. Але журнал "Футбол", в якому Артем Франков, член Виконкому ФФУ, є головредом, якось не схожий на майданчик для "політклубу". Правда, головному редактору, мабуть, видніше. І я йому точно не порадник.

Проте, пишу цей блог не як колега журналіст, а швидше як читач. Тому і вирок ставлю в якості читача – більше не збираюся витрачати навіть копійчані 9 гривень на цей журнал. Кому бракує в житті політики – гоу читати "Футбол". А хто хоче дізнатися про футбол – (тут могла бути ваша реклама).
                                                                             Андрій Кові