Від Богдана до Івана. Історична драма в шести діях або Руїна для чайників

                               

Дія перша.

Богдан Хмельницький: – Хлопці, я тут зібрався помирати! Може ви замість мене мого сина гетьманом оберете?

Козаки: – А чого б і ні? Нехай у нас і далі Хмельницький гетьманом буде! Юрася на гетьманство!

Богдан Хмельницький змахує скупу чоловічу сльозу і помирає.

Козацька старшина: – Юрасю, ти ще зелений пацан! Може нехай поки замість тебе якийсь старший дядя покерує?

Юрась: – Ну я навіть не знаю… Батько ж казали…

Іван Виговський: – Ну якщо ви так просите…

Козацька старшина: – Юрасю, не виламуйся! Тобі ще сесію в Могилянці здавати!

Юрась: – Ну добре!

Іван Виговський: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба!

Козаки: – Е, альо! Ми так не домовлялися!

Козацька старшина: – Та все буде нормально!

Пушкар і Барабаш: – Ніфіга не нормально! (піднімають повстання)

Іван Виговський: – Татари, вашому хану ясир потрібен?

Виговський із татарами придушують повстання.

Пушкар: – Барабаш, я всьо! (гине)

Барабаш: – Лєксєй Міхалич, вводі вайска! (тікає на Московщину)

Виговський: – Москва, тобі отой Барабаш треба?

Москва: – Та на фіга? Своїх хватаєт! (страчує Барабаша).

Дія друга.

Іван Виговський: – Польща, ми хочемо безвіз і євроінтеграцію!

Польща: – Нема питань! (підписує з Виговським Гадяцьку угоду)

Москва: – Продалісь хахли за пєчєнькі! (вводить війська)

Іван Виговський: –Татари, поляки, давайте зі мною на москаля!

Татари, поляки і Виговський перемагають московські війська під Конотопом.

Іван Сірко: – Козаки, Кримнаш!!! (нападає на Крим)

Татари: – Та ну вас! (повертаються додому)

Сомко, Золотаренко, Цюцюра: – Ну шо, синку, помогли тобі твої ляхи? (піднімають повстання проти Виговського)

Виговський: – Ойвсьо! (тікає в Польщу)

Юрась: – Один раз – не гетьман! (знову бере булаву)

Дія третя.

Москва: – Юрась, мишебратья! Одіннорот! Давай договор подпісивать!

Юрась: – Ну я навіть не знаю... Батько казали…

Москва: – От і дагаварілісь! (підсовує Юрасеві Переяславські статті)

Козаки: – Шо за нафіг? Давай всьо взад!

Юрась: – Ну добре! (підписує з Польщею Слободищенський трактат)

Сомко і Золотаренко: – Ну шо, синку, помогли тобі твої ляхи? (обирають Сомка наказним гетьманом)

Юрась: – Татари, давайте зі мною дядька бити!
Татари і Юрась нападають на Сомка.

Сомко: – Лєксєй Міхалич, вваді вайска!

Москва: – Нівапрос! (приходить на допомогу Сомку і змушує Юрася відступити)

Польща: – Правобережжянаш!!!

Юрась: – Ойвсьо! (йде до монастиря)

Правобережні козаки: – Тетеря, давай в гетьмани!

Тетеря: – Та щось не хочеться…

Правобережні козаки: – От і домовилися! (обирають Тетерю гетьманом)

Лівобережні козаки: – Всі на вибори!

Сомко і Золотаренко задоволено потирають руки.

Селяни, міщани і запорожці: – Івашку на гетьманство!!!

Брюховецький: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба!

Сомко і Золотаренко: – Е, альо! Ми так не домовлялися!

Брюховецький: – Ойвсьо! (страчує Сомка і Золотаренка)

Дія четверта.

Москва: – Ваня, мишебратья! Одіннорот! Дідиваєвалі!

Брюховецький: – Нєт базара! (підписує Батуринські статті)

Лівобережні козаки: – Што ето било?

Тетеря починає АТО на Лівобережжі.

Москва: – Ваня, мишебратья! Одіннорот! Дідиваєвалі!

Брюховецький: – Шо, апять?

Москва: – Нє апять, а снова! (дає Брюховецькому боярський титул)

Брюховецький: – Ну нехай! (підписує Московські статті)

Лівобережні козаки починають щось підозрювати.

Правобережні козаки до Тетері: – Ну що, синку, допомогли тобі твої ляхи?!! (піднімають повстання і обирають гетьманом Опару)

Тетеря: – Ойвсьо! (тікає до Польщі)

Татари: – Ку-ку! (беруть Опару в полон)

Правобережні козаки: – Тепер нам треба нового гетьмана…

Дорошенко: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба! (бере булаву) – Туреччина, татари, а давайте разом зі мною на москалів і ляхів!

Туреччина: – Сонечко ти наше!

Польща і Москва: – Пся крев! Ударвспіну! (підписують Андрусівське перемир'я)

Брюховецький: – Ми так нє дагаварвалісь! Я єщьо живой і лєгітімний! (пробує підняти повстання)
Лівобережні козаки: – Поздно, батенька! (вбивають Брюховецького)

Дорошенко: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба! (стає гетьманом усієї України)

Дія п'ята.

Дорошенко: – Ну все, тепер заживемо! (підписує з Туреччиною Корсунську угоду)

Татари: – Воно нам треба? (допомагають Суховієнку стати гетьманом Правобережжя)

Дорошенко: – Ударвспіну! Сірко, а давай зі мною татар бити!

Сірко: – Кримнаш, козаки!!! (допомагає Дорошенку перемогти Суховієнка)

Дорошенко: – Ну все, тепер заживемо!

Польща: – Пся крев! Які ми оптимісти! (допомагає Ханенку стати гетьманом Правобережжя)

Дорошенко: – Знов ударвспіну… Многогрішний, ти тут замість мене трохи покеруй, а я на ляхів! Проведу АТО і за два тижні повернуся!

Многогрішний: – Які ми оптимісти! (при підтримці Москви стає гетьманом Лівобережжя і підписує Глухівські статті)

Дорошенко: – Бідна моя спина…

Многогрішний: – Та не переживай ти так, добазаримося!

Москва: – Ай, какіє ми аптімісти! (засилає Многогрішного до Сибіру і допомагає Самойловичу стати гетьманом Лівобережжя)

Самойлович: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба! (підписує Конотопські статті)

Туреччина: – Польща, ку-ку! (захоплює Кам'янець і Львів)

Польща: – Пся крев… Та нам те Поділля з Правобережжям і не потрібні були особливо… (підписує з Туреччиною Бучацьку угоду)

Шляхта: – Нє позвалям! Львувнаш! (відмовляється ратифікувати угоду)

Туреччина: – Ну ви самі напросилися! (продовжує війну)

Москва: – Нє патрібні? Харашо! (вводить війська на Правобережжя)

Дорошенко: – Бідна моя спина!.. (зрікається булави на користь Самойловича)

Польща: – Ойвсьо! (підписує з Туреччиною Журавненську угоду)

Самойлович: – Ну все, тепер заживемо!

Сірко: – Які ми оптимісти! (пише листа турецькому султану)

Туреччина: – Ах ти ж шайтан! (призначає гетьманом Юрася і починає Чигиринські походи)

Юрась: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба!

Самойлович: – Так нє даставайся ти нікому! (починяє зганяти правобережних мешканців на Лівобережжя)

Сірко: – Кримнаш!!! (нападає на татар і турків)

Туреччина: – Я устал, я ухажу! (підписує з Москвою Бахчисарайський мир)

Юрась: – А як же я? Я живой і лєгітімний!..

Туреччина: – Ойвсьо! (убиває Юрася)

Дія шоста.

Туреччина: – Європанаш!!! (нападає на Австрію)

Австрія: – Польща, тут мене турецькі нелегали дістають!

Польща: – Зараз ми їм призупинимо візовий режим, пся крев! (разом з австрійцями розбиває турків)

Туреччина: – Ударвспіну…

Москва: – Польща стронг! Давай миритися!

Польща: – Ну давай! (підписує з Москвою Вічний мир)

Москва: – Кримнаш!!! (починає Перший Кримський похід)

Татари: – Ой, які ми оптимісти! (підпалюють степ)

Голіцин: – Ударвспіну! Софочка міня убйот!..

Мазепа: – Пссс! На ось тобі 10 тисяч золотих і послухай, що я скажу! (шепоче на вухо)

Голіцин: – Так оні називалі мєня жолтой рибой?

Мазепа: – І єщьо чєрвяком! Земляним чєрвяком!

Голіцин: – Так… Самойлович, іді сюда!

Самойлович: – Ну?

Голіцин: – Баранкі гну! Марш в Сібірь! Там єщьо нє вєсь снєг убран, а зіма блізко!

Самойлович: – А ми уйдьом на сєвєр! А ми уйдьом на сєвєр!

Козаки: – А як же ми тепер без гетьмана?..

Мазепа: – Зуба даю – я цього не хотів, але комусь же треба! (підписує з Москвою Коломацькі статті)

Москва: – Одін раз – нє Кримнаш! (починає Другий Кримський похід, а тоді Азовські походи)

Туреччина: – Польща, ну його все к іблісу! Давай миритися!

Польща: – Давай! (підписуює з Туреччиною Карловицьку угоду)

Москва: – А чєм я хуже? (підписує з Туреччиною Константинопольську угоду)

Мазепа: – Ну тепер точно заживем! (потирає руки)

Москва: – Ой-ой-ой! Какіє ми оптимісти!

Завіса.
                                                  Олександр Деркач