Є місця, які мають особливе значення для кожного народу. Такими точками на карті з найдавніших часів є для греків святі гори Олімп і Афон, для британців — Стоунхендж, для японців — Фудзіяма, для індусів і тибетців — Кайлаш. А в межиріччі річки Дніпро і річки Рось на багато десятків кілометрів розкинулися священні кручі і гори одного з найбільших природних храмових комплексів на Землі. Згідно з висновками академіка РАН Бориса Рибакова — одного з найавторитетніших фахівців в області давньослов'янської і давньоруської культури, який займався безпосереднім дослідженням придніпровських круч Трахтемирова Луки (і, зокрема, Бабиної гори), саме тут розташовувалося древнє святилище Великої Богині Матері наддніпрянського племінного союзу слов'ян. Крім того, це місце слугувало священним центром для багатьох племен і народів попередніх часів. Цієї осені ПАТ «Укргідроенерго» збирається почати будівництво Канівської гідроакумуляційної електростанції, проект будівництва якої є застарілим (прийнятим ще за часів Радянського Союзу в 1984 р. на XXVII з'їзді КПРС. Проект критикують фахівці екологи, археологи та економісти. Це виглядає дико в XXI столітті, коли існує безліч альтернатив. І головний натиск в усьому цивілізованому світі робиться на відновлювальні, маневрові джерела енергії.
Український національний екологічний центр вважає, що спонсор проекту порушує статті таких законів України, як «Про інформацію», «Про звернення громадян», а також Орхуську конвенцію Європейської Економічної Комісії при ООН «Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища».
Автори проекту порушили майже всі рекомендації Всесвітньої комісії по дамбах, зокрема і в пунктах отримання необхідної згоди місцевих громад на основі консультацій з громадськістю, а також всебічного аналізу різних варіантів розвитку подій, пов'язаних з розвитком енергетичного сектора України.
Територія будівництва Канівської ГАЕС фактично збігається з південною частиною державного історико‐культурного заповідника «Трахтемирів», створеного Кабінетом Міністрів України ще в 1994 році. Навколо села Бучак, на прибережній смузі довжиною 6 і шириною 2,5 км, що потрапляє в майбутню зону забудови ГАЕС, стоять 14 археологічних поселень, 5 городищ і 2 могильники. Вони представляють практично всі археологічні культури, відомі в Середній Наддніпрянщині від Трипільської культури (4 тис. років до н.е.) до козацької доби (15‐18 ст.ст.).
Кручі Трахтемирових луків є найбільшою святинею для православних християн, адже вони зберігають сліди початків християнського чернечого подвижництва Старої Русі. Саме тут виник Зарубський Пречистенський Печерний монастир — один з перших печерних християнських монастирів на Русі, ровесник Києво‐Печерської лаври. Роль священного серця Руської Землі цей край грав і в перші століття початку християнської релігії. Відомо, що в X‐XI століттях митрополія перебувала навіть не в Києві, а в Переяславі Руському (нині Переяслав‐Хмельницький), який розміщений тут же, на протилежному лівому березі Дніпра. І один з перших митрополитів був місцевого розливу, русином з Переяслава, а не греком. Відомо, що до приходу монголів в XIII ст. Переяславль планувався саме як храмовий церковний град, місто академічної духовної культури. І одне з пояснень імені Переяславль це "переяв славу", тобто переяв славу храмового комплексу з протилежного, правого, Зарубського берега. Археологами досліджено, що в урочищі Церковщина, на правому березі проти Переяслава, під літописним Зарубом, в ранньому середньовічні стояли десятки християнських храмів.
Унікальність Бучацького археологічного комплексу полягає не тільки в його культурно‐хронологічній повноті. Такий комплекс практично не має аналогів в Україні. Причому більша частина пам'яток досі не досліджена. Загалом, в районі ймовірного будівництва розташовані 27 пам'ятників археології, культури та природи.
Згідно з планами будівництва, безпосередньо потрапляють під знищення гори Бабина і Лиска, які є національними і духовними святинями українського народу. Священні гори, що підпадають під забудову, безпосередньо пов'язані з життям і творчістю геніального співака народу України — Тараса Шевченка. Про це він сам і каже в своїй поезії, прямо називаючи ці місця в поемі «Сон», яка
починається словами: «Гори мої високії, не так і високії, як хорошії хорошії, блакітнії здаля…». Це саме про ці гори. Мальовниче село в 60‐90 роках XX століття неодноразово ставало знімальним майданчиком для українських кінематографістів, з ним пов'язано творчість відомих діячів українського поетичного кіно, зокрема А. Довженко, Ю. Іллєнко, С. Параджанова та І. Миколайчука. У тінистих дубових гаях на околицях Бучака сховалася дивовижна Рожена криниця. Священна криниця відома принаймні з IX століття, коли князі київські Ігор, Святослав, Володимир, відправляючись в походи на степовиків, зупинялися тут поповнювати запаси води. І зараз її небесна вода привертає до себе прихожан з усіх навколишніх сіл, Канева, Переяслава та навіть Києва. Хіба це залишиться після того, як фоном для цієї первозданної краси стане монстр Канівської ГАЕС?
Майданчик будівництва лежить на місці однієї з найбільш гарячих ділянок Букринського плацдарму. Тут до сьогодні збереглися тисячі метрів польових укріплень, у навколишніх лісах трапляються залишки бойового спорядження і недосліджені поховання учасників боїв. На горі Козачий шпиль в 70‐х роках встановлено меморіал загиблим при форсуванні Дніпра. Якщо Канівська ГАЕС буде побудована, то вона постане не тільки на руїнах святих гір, але і на кістках 250 тисяч загиблих воїнів.
Незаймані ліси і яри навколо Бучака і в районі Бабиної Гори представляють унікальну екологічну цінність. Дніпровські лесові гори (пісковики, конгломерати і глини, зім'яті в широкі і круті складки) є унікальними у всій Європі. І є номінантами в список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. За радянських часів на території аналогічного хребта в Туркменістані був створений Копетдагський заповідник. Тут збереглися ділянки унікальних екосистем і ландшафтів, в яких мешкає безліч видів флори і фауни, що охороняються Червоною книгою України, а також міжнародними європейськими конвенціями.
А на самому Канівському водосховищі розміщуються унікальні зміїні острови — місця проживання рідкісних видів змій.
Ці території, будуть знищені при будівництві або підлягають затопленню в результаті реалізації проекту.
Проект будівництва несе в собі серйозну екологічну загрозу через збурення донних відкладень Канівського водосховища, які являють собою могильник радіаційного осаду часів аварії на Чорнобильській АЕС. 18 млн тонн води закачуватиметься на висоту близько 100 м над Дніпром через глиняні гори, що схильні до зміщення. Це призведе до радіаційного зараження води Дніпра, який є головною водною артерією України. Руйнуванню підлягає 800‐900 гектарів унікальної заповідної землі.
І все це в 12 кілометрах вище за течією міста Канева з населенням у 27000 чоловік.
Директор Інституту проблем природокористування та екології НАН України, член‐кореспондент НАН України Аркадій Шапар каже: Наша мета — підняти суспільство на боротьбу за відродження Дніпра. У світі ніде, крім СРСР, не будували ГЕС на рівнинних річках. А ось в Америці вже схаменулися: спущено понад 300 гребель, і практика показує — річка і береги дуже швидко відновлюються.
Просимо Президента України Порошенко Петра Олексійовича та уряд України на чолі з прем'єр‐міністром Гройсманом Володимиром Борисовичем заборонити реалізацію екологічно небезпечного та економічно збиткового проекту.
Так само звертаємося до Рад керівних банків Європейського Інвестиційного банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Міжнародного банку реконструкції та розвитку та Світового банку не здійснювати кредитування екологічно шкідливого й економічно невиправданого проекту.
Немає коментарів:
Дописати коментар