Сергій Іванов: Якщо ми не матимемо гідності, українською столицею стане Торонто

Сергій Іванов, блогер

Даруйте, що трохи зіпсував вечір російсько-української дружби, який вчора намагалися влаштувати російські політичні мігранти і деякі українські політики.

Я не вірю Росії, не вірю росіянам, не вірю у ймовірність відновлення з ними цивілізованих відносин, адже не можна мати цивілізовані стосунки з нецивілізованими формами життя, які не розуміють фундаментальних загальнолюдських правил співіснування.

«Путін – наш спільний ворог», – театрально заламують кисті російські опозиціонери. Маячня. Путін – ворог України, який очолює військову інтервенцію. Для гемофілійної російської опозиції він – політичний конкурент, якого треба прибрати, щоб далі пафосно розмірковувати на теми а-ля «Крым – не бутерброд с колбасой».

Чому ми мусимо допомагати росіянам чубитися, переховувати їх у себе, я не розумію. Чому держава розкидується українськими паспортами, як непотребом? Хто, в біса, вигадав нісенітницю, що ми мусимо забрати в Україну всіх ніби притомних, і, головне, хто оцінює ступінь притомності російських ренегатів?

Виняток – учасники війни, але вони здебільшого не дуже вибагливі і особливих преференцій не вимагають. Хто, як не вони, має право на спрощену процедуру отримання громадянства? Натомість відбувається натуралізація відверто незрозумілих людей, яким відверто плювати на Україну.

Далі.

Мене не припиняє дивувати наша повальна меншовартість. Учора аудиторія буквально викупала росіян в оваціях, я вже не кажу про рівень підтримки. Окей, я розумію: наші політики остогидли, але ж ми самі їх обрали, і не так давно, до речі. По-друге, які б вони не були, це не є причиною вважати московських перебіжчиків месіями. Ми можемо робити що завгодно з нашими політиками, але міняти їх на російських – це безглуздя. У мене виникало стійке враження, що якби хтось заніс до студії раку з мощами Романових, то половина студії побігла б прикладатися до неї, співаючи «Боже, царя храні».

Шановні мої співвітчизники. Дозволю собі одну пораду. Вчіть історію, майте гідність. Інакше цей синдром підсвідомого кріпацтва ніколи нас не облишить. І пам’ятайте: Росія, ця геополітична купа лайна, вважатиме себе імперією до тих пір, поки її сприйматимуть як імперію.

Якщо цього не зробити, вже найближчим часом українською столицею стане Торонто. Бо тут України просто не залишиться.