На початку квітня 1918 р. з Полтавської губернії до Києва прибуло декілька сотень селян, членів Української хліборобсько-демократичної партії, які рішучо вимагали відміни 3-го Універсалу, який ліквідував приватну власність на землю.
“Поява непідробних селян, – писав Павло Скоропадський, – людей землі, людей переконаних, які не соромились ясно висловлювати свою думку стосовно порядків, які тоді у нас існували, викликало сильне враження у Києві... З однієї сторони всі противники (Центральної) Ради підняли голову… з другого боку, в колах Ради з’явилась ще більша розгубленість, адже вже не можна було говорити, що весь народ санкціонував 3-й Універсал”.
Скоропадський зазначав, що ці “селяни були найпереконаніші українці-самостійники школи Міхновського. Створення України і дрібна земельна власність були їхнім девізом, все інше вони відкидали”.
“Незборима нація”
Немає коментарів:
Дописати коментар