Чому розгубилися політики і як ізраїльські спецслужби борються з хімічною зброєю у світі
|
Росія не зникає з радарів Die Welt. Цього разу журналісти Тобіас Гаймбах, Даніель Штурм та Томас Вітцгум свою спільну роботу присвятили «спантеличеним німецьким друзям Путіна». Спроба вбити колишнього російського агента Скріпаля створила проблеми політикам із нинішньої коаліції, які давно захищають Росію. У СДП (Соціал-демократична партія) та ХДС (Християнсько-демократичний союз) все більше сумніваються в невинуватості Москви. Цей кричущий випадок зі Скріпалем призвів до виникнення динамічних рухів не тільки на міжнародній арені, а й усередині німецької політики. Докази не залишають сумнівів у причетності росіян. У цьому контексті доречно згадати політиків від ХДС та СДП, які виступають за зближення з Москвою та зняття з неї санкцій. Соціал-демократи називали рішення про висилку російських дипломатів «передчасним» і вимагали незалежного розслідування обставин.Щоправда, під тиском доказів згодом вони почали змінювати свою позицію. Проте найвизначніша зміна вектора щодо Росії відбулася в Міністерстві закордонних справ. Як ідеться в статті, це передовсім пов’язано з призначенням новим міністром Гейко Мааса, який продовжив традицію свого попередника Штайнмайєра, підкреслюючи особливу роль Німеччини в розв’язанні російсько-українського конфлікту. Варто сказати, що зовсім протилежні думки висловлював Зіґмар Ґабріель — колишній очільник МЗС, який виступав за поступове зняття санкцій із Москви. Проте це мало хвилювало Мааса, котрий вислав чотирьох російських дипломатів. Та не довго довелося чекати на коментар Ґабріеля у Twitter, де він висловив підтримку своєму партійному другові колишньому єврокомісару Ґюнтеру Фергойґену й одночасно натякнув, що Маасу не вистачає сміливості та розважливості. Різносторонність думок лише підкреслює те, наскільки запеклі дебати відбуваються в стані соціал-демократів щодо власного позиціонування стосовно Росії. У ХДС уже давно говорять, що в цьому питанні «Зелені» є набагато ближчим союзником, ніж СДП. Ставлення до Росії на сході Німеччини має особливе значення. Але тут треба говорити не так про міцний емоційний зв’язок, як про економічні взаємозв’язки. При цьому, на думку авторів, спроба вбити Сєрґєя Скріпаля показала кожному, хто сумнівався в доцільності санкцій, що їм краще було б мати серйозні підстави так вважати. А тим, хто збирався наводити мости, вже потрібно визначатися, на чиєму вони боці.
Інший аспект скандальної справи розглядав ізраїльський журналіст Гіл Ярон у своєму матеріалі. Він запитує: чи це не Моссад нейтралізував розробника отруйного газу «Новичок»? Росіянин Анатолій Кунцєвіч створив цей нервово-паралітичний газ, який, як стверджується, використали, намагаючись убити Скріпаля. Але ще задовго до того Ізраїль відчув загрозу із цього боку й місцеві спецслужби відреагували відповідним чином. 29 квітня 2002 року Кунцєвіч сів на останній літак у своєму житті в Алеппо. Коли літак приземлився в Москві, той уже був мертвий. Сирійські спецслужби та ізраїльські журналісти впевнені, що за цим стоїть Моссад, адже та справа стосувалася виживання нації. Ізраїльські спеціалісти кажуть, що Кунцєвіч розробляв «Новичок» у 80-х роках минулого століття, і досить імовірно, що цей газ продали сирійцям.
Журналіст та експерт Ронен Берґман в одному зі своїх матеріалів твердить: Тель-Авів не раз попереджав Москву про те, що Кунцєвіч торгує отруйною речовиною. Але позаяк росіяни проігнорували попередження, науковця довелося нейтралізувати. Стаття Берґмана, опублікована 2013 року, здійняла чималий галас в Ізраїлі, адже журналіст фактично звинуватив Моссаду у вбивстві. Звичайно, це все спростовувалося на офіційному рівні. Тому варто нагадати, що в Ізраїлі вперше пережили страх перед застосуванням отруйних газів ще в 1991-му. Тоді небезпека походила від Саддама Гусейна. Цілком очевидно, що вони намагалися завадити зробити це й сирійцям. За словами автора, Моссад пробував перерізати контакти в цьому напрямку між Москвою і Дамаском. Проте дехто вважає таку операцію запізнілою, адже до своєї смерті Кунцєвіч все-таки допоміг сирійцям створити хімічну зброю масового знищення. Берґман каже, що під час свого останнього візиту він передав їм формулу «Новичка». Наразі інформація про виробництво цього газу в Сирії відсутня.
Своєю чергою, журналіст Гільдеґард Штаусберґ у своїй статті «Трамп посилює позиції лівих» вказує на те, що «соціалізм зруйнував багато латиноамериканських країн». І ось у Мексиці президентом може стати «лівий» популіст, чия конфронтація з Дональдом Трампом грає лише на руку. Відносини США з латиноамериканськими країнами ніколи не були пріоритетом для американської зовнішньої політики. Проте відносини з Мексикою, котра є важливою в багатьох аспектах Вашингтонові, значно поліпшилися за останню четверть століття. Але тут з’явився Дональд Трамп, якому вдалося за досить короткий час суттєво зменшити рівень партнерської довіри. Як зазначає журналіст, його популізм створює серйозні проблеми у відносинах між країнами. Андреса Обрадора називають найімовірнішим переможцем президентських виборів, які відбудуться на початку липня. Він дуже відомий лівий популіст та «ненависник ґрінґо». Трамп уже допустив серйозні зовнішньополітичні промахи щодо Китаю, Росії та Близького Сходу. Але якщо він зазнає фіаско з країною, з якою США мають спільний кордон 3 тис. км і чиї громадяни становлять значну частину населення Штатів, то це призведе до більш драматичних наслідків. До того ж у мексиканців і так чимало внутрішніх проблем: корупція, організована злочинність, торгівля наркотиками. Тут їм, звичайно, дуже потрібна допомога США, проте замість цього вони тільки залишаються найбільшим ринком збуту. Але стає дедалі зрозуміліше, що Дональд Трамп не збирається вирішувати ці проблеми. Ба більше, його войовнича риторика призводить до того, що на противагу йому в Мексиці популярність набирають «ліві» популісти.
Немає коментарів:
Дописати коментар