Важкохворим українцям не вистачає на лікування понад 14 млрд грн, попри збільшення бюджету на 2017 рік. Мають купувати ліки власним коштом. Ситуація зміниться, коли в охороні здоров'я завершиться реформування і "гроші ходитимуть за пацієнтами". Про це в інтерв'ю Gazeta.ua розповідає виконувач обов'язків міністра охорони здоров'я 54-річна Уляна Супрун.
Зустрічаємося з Уляною Супрун 23 лютого о 13:45 у конференц-залі Міністерства охорони здоров'я на вул. Михайла Грушевського в Києві. Запізнюється на 15 хв. Приходить із прес-секретарем.
Руки холодні. У вас теплі, - вітається Уляна. Кладе на стіл мобільний телефон із тризубом на червоно-чорному тлі. Розмовляємо годину.
За реформою, яку ви почали в медицині, державні "гроші ходитимуть за пацієнтом". Як ця система працюватиме?
Нова концепція фінансування системи охорони здоров'я - лише частина реформи. Але зараз усі говорять тільки про фінансування й госпітальні округи.
Наша мета - щоб усі українці мали доступ до якісних медичних послуг. Один із кроків на шляху до цього - фінансування. Міняємо систему, аби люди у свого сімейного лікаря могли безкоштовно отримати послуги.
Цього й наступного року переходимо на другий рівень - лікарні і спеціалізовану допомогу. 2019-го запустимо систему з первинною, вторинною і третинною високоспеціалізованою допомогою, яка стане фінансово доступна для пацієнтів.
З 1 липня пацієнт вільно обиратиме свого сімейного лікаря без прив'язки до місця реєстрації. Між пацієнтом і лікарем буде підписаний договір на рік. За кожного пацієнта лікар отримуватиме гроші на 12 місяців. Медики матимуть фінансування і зарплату залежно від того, скільки у них є пацієнтів і як вони їх супроводжують. Буде інший рівень відповідальності. Чому це називається "гроші йдуть за пацієнтом"? Бо державні кошти підуть до лікаря, з яким пацієнт підпише договір.
Медики матимуть фінансування і зарплату залежно від того, скільки в них є пацієнтів і як вони їх супроводжують
Ліки будуть безкоштовні?
На другому році, 2018-го, мінятимемо систему на вторинній ланці. Гроші знову йтимуть за пацієнтом. Тобто, коли людина звертатиметься до лікарні, то послуги напряму оплачуватимуться з державної страховки. На високоспеціалізованому рівні це буде 2019 року.
Наступна складова - доступні ліки. Вже зробили певні речі. Є спрощена система, щоб зареєстровані в Європі, США, Канаді або Японії якісні ліки в нас реєструвались значно швидше. Тоді матимемо більше препаратів.
Програми реімбурсації (виплата компенсацій. - Gazeta.ua) або відшкодування вартості ліків на амбулаторному рівні почнуть діяти з 1 квітня. Пацієнт отримує від сімейного лікаря рецепт на препарати від серцево-судинних захворювань, бронхіальної астми або діабету другого типу. Тоді в аптеці зможе безкоштовно отримати найдешевші ліки. Якщо пацієнт захоче дорожчий препарат, муситиме сплатити різницю у цінах.
Пацієнт в аптеці зможе безкоштовно отримати найдешевші ліки. Якщо захоче дорожчий препарат, муситиме сплатити різницю у цінах
Ми працюємо над реєстром референтних цін. Порівнюватимемо вартість ліків із тим, як їх компенсують у сусідніх країнах. Щоб не оплачували вдесятеро дорожче торгові марки, які зараз на вільному ринку. 80 відсотків ліків, які використовують на амбулаторному рівні у країнах Європи, входять у програми відшкодування. Так повинно бути і в Україні.
Третє - ми подали в Кабмін і на громадське обговорення стратегію щодо лікарських засобів до 2025 року. У ній прописані зміни до Національного переліку ліків. Це медикаменти, які можна закуповувати за державні або комунальні кошти. Перелік звузили із 1600 до 340. Залишили ті, які справді мають фармацевтичну дію. Це дозволить закупити майже 100 відсотків усіх ліків за списками медзакладів.
Останнє - державні закупівлі через міжнародні організації. Щороку закуповуємо дорогі медикаменти, які не можуть придбати пацієнти. Також купуємо вакцини для дітей, ліки для хворих на ВІЛ-СНІД, гепатит С, для онкохворих дітей і дорослих, медичні засоби й ліки для екстреної допомоги, пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. На 2017 рік у бюджеті на це передбачено 5,9 мільярда гривень. Це на 2 мільярди більше, ніж торік.
Цих грошей достатньо?
Ні.
Скільки потрібно?
20 мільярдів.
Отже, люди недоотримають певну кількість ліків. Як виходити із ситуації?
Бюджетні гроші маємо розділити на інші програми - забезпечити армію, інфраструктуру, освіту, екологію, економіку для інвестицій. Держава не має достатньо коштів, щоб на ліки дати 20 мільярдів гривень.
В Україні близько трьох тисяч осіб із рідкісними захворюваннями. Вони мають цілком нормальне життя, коли забезпечені ліками. Коли не мають - помирають. Більшість із них - діти
Що це означає на практиці?
5,9 мільярда мусимо розподілити на 37 програм.
В Україні близько трьох тисяч осіб із рідкісними захворюваннями. Вони мають цілком нормальне життя, коли забезпечені ліками. Коли не мають - помирають. Більшість із них - діти. Мусимо забезпечувати їм життя. На 100 відсотків покриваємо орфанні (рідкісні вроджені або набуті. - Gazeta.ua) захворювання. Це величезні гроші. Майже ніякі держави не забезпечують цього.
16 тисяч українців з інфарктами потребують стентування (операція, під час якої в серцеву артерію вводять стент. Це - циліндрична конструкція із металевого сплаву чи пластику для підтримки стінки артерії. - Gazeta.ua). Торік змогли закупити лише 7,5 тисячі стентів. 2017-го через державні закупівлі міжнародним організаціям вдасться придбати майже удвічі більше.
Тільки на дорослих онкохворих потрібно 3 мільярди гривень. А в нас усього є лише 5,9 мільярда. Радимося із фахівцями, організаціями пацієнтів, як розділити гроші на решту програм. Люди, які самі не можуть купити ліки, отримують їх безкоштовно. Це вирішується на рівні регіонів.
Торік закупили 2,5 мільйона вакцин від туберкульозу. Розподілили за потребами кожної області. Їх потім роздали по районах у лікарні, поліклініки й амбулаторії. Так само закуповуємо ліки для онкохворих дітей.
Інформацію про ці медикаменти дотепер надавали робочі групи. В них були пацієнтські організації і єдиний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров'я з кожному напрямку. Кошти використовували неефективно, бо купували дорогі ліки. На жаль, в Україні застарілі протоколи надання медичної допомоги. Міжнародні партнери запитують: "Чому ви це закуповуєте? Це дуже дорого. Вже є інші, сучасніші й дешевші препарати". Але наші спеціалісти ще не користувалися ними і їм некомфортно. Ми змінили цю систему. Замість одного позаштатного спеціаліста працюють групи експертів у МОЗ.
Тільки на дорослих онкохворих потрібно 3 мільярди гривень
Подивилися, як дотепер збирали потреби з областей і побачили недоліки. Нам не давали 100 відсотків інформації. Торік нам сказали: потрібно 650 мільйонів на ліки для онкохворих дорослих. Ми подали 450 мільйонів і розраховували на те, що вдасться переважну більшість забезпечити. А нині дізналися, що нам збрехали. Насправді потрібно 3 мільярди гривень.
Чому це відбувалося?
У МОЗі комусь було вигідно закуповувати дорогі ліки, бо від них були відкати. Хтось підказував чи підплачував, щоб казали: лише ті ліки можна придбати. У державних закупівлях було дуже багато корупції. Тепер намагаємось закупити якнайбільше якісних ліків через міжнародні організації без корупційних схем. Торік було закладено 16 мільйонів гривень на вакцини. Представники ЮНІСЕФ (структура ООН із захисту прав дітей. - Gazeta.ua), яка закуповує більшість вакцин, сказали: зможуть закупити те, що ми замовили, за 6 мільйонів. Зекономлені кошти підуть на онкохворих дорослих.
Із липня українці вибиратимуть свого сімейного лікаря
Як працюватиме державна страхова медицина?
Із липня українці вибиратимуть свого сімейного лікаря. На першому візиті лікар записує пацієнта в реєстр. Пацієнт не мусить нічого робити - лише піти до лікаря.
Треба буде купувати пакет ліків, як зараз?
Перший рік займаємося лише первинною ланкою. Все інше далі буде, як досі. Державна страховка не буде його міняти. Але - завжди є одне але.
Медикаменти до лікарень надходять через державні закупівлі. Дотепер більшість пацієнтів не розуміли, що ці ліки мають бути безкоштовні. Лікарні отримували медикаменти і, на жаль, продавали аптеці, аптека збувала пацієнтам і вони несли в лікарню. Зараз вимагаємо, щоб для пацієнтів була доступна інформація про наявність безкоштовних медикаментів. Люди вже заплатили за них своїми податками.
Як буде далі?
Зараз працюємо з програмою розвитку ООН. Там є система "Електронний склад". Вона реєструє закуплені ліки. На всіх є специфічний код. Коли їх привозять в Україну, реєструємо код як безкоштовний і далі відстежуємо рух ліків. Зможемо сказати, який пацієнт їх отримав. І чи правильно лікар зробив призначення. Бо через державну страховку мають надавати діагнози і ліки. Так слідкуватимемо за якістю роботи медиків. Також зможемо прогнозувати - скільки медикаментів буде потрібно на наступний рік. Бо зараз збираємо міфічні потреби за чиїмись видуманими цифрами.
Якось ішла на прес-конференцію і попросила департаменти надати кількість хворих на туберкульоз. Отримала три різні цифри. Бо не маємо єдиної бази, звідки можна щось прогнозувати.
Ще один елемент реформи - картка електронної охорони здоров'я. Кожен пацієнт буде зареєстрований у системі. Матиме унікальний номер. Уся інформація про людину буде в електронній формі. Матимемо доступ до інформації: які були діагнози, лікування, скільки часу тривала госпіталізація. Так зможемо прогнозувати потреби на наступні роки й найефективніше використовувати кошти.
Але вторинної ланки не торкаємося до наступного року.
Кожна людина у межах 60 хвилин повинна мати доступ до закладу інтенсивного лікування
Як це відбуватиметься 2018-го?
Цьогоріч маємо завершити формування госпітальних округів. Зараз іде адміністративний розподіл. Лише на картах рисуємо - і все. Ніхто нічого не закриває. Навіть не вирішують, які заклади будуть лікарнями першого і другого рівня. Тільки дивимося. Наприклад, у Білій Церкві на Київщині є багатопрофільна лікарня. Всі кажуть, вона певно буде закладом інтенсивного лікування другого рівня. Ми ставимо її по центру госпітального округу. Це має бути не більше 60 кілометрів до всіх населених пунктів округу. Доїхати можна за годину. Це роблять обласні ради. Вони вирішують, де будуть госпітальні округи, скільки їх буде і які. Ми сформулювали вимоги. 14 областей надали свої проекти, 10 - працюють над ними.
Коли завершимо першу частину, будуть створені госпітальні комісії. До них увійдуть представники області і районів. Вони визначатимуть, які лікарні, які реабілітаційні та паліативні центри будуть в окрузі. Це друга фаза.
Третя - реорганізація. Можливо, треба буде переводити персонал з одного місця на інше. Ймовірно, доведеться відкрити більше амбулаторій, перепрофілювати якусь поліклініку на реабілітаційний центр. Вони готуватимуть інвестиційні проекти. Ми допоможемо фінансово. 2018-го закладаємо у бюджет гроші на це. Всі області мають до кінця 2017 року пройти три фази. Зараз на першій.
Щотижня у різних регіонах проходять мітинги проти госпітальних округів. Чому виникає спротив?
Люди бояться змін. Часом їх агітують на це ті, хто заробляли гроші на системі охорони здоров'я. Після зміни системи вони не матимуть із неї нічого.
Не пояснює суть реформи людям і місцева влада.
Головне - визначити маршрут пацієнта до медзакладу. Я живу в Києві. Повинна мати доступ у межах 60 хвилин до закладу інтенсивного лікування. Держава мусить гарантувати це кожному українцю. Треба зорганізувати мережу лікарень, амбулаторій, діагностичних і реабілітаційних центрів. Щоб люди могли за певний час дістатися до них.
Також важливо говорити про якість медичних закладів. Є вимоги - скільки операцій хірург має робити щороку, аби підтримувати свою кваліфікацію, скільки пологів має акушер провести. Є багато лікарень і поліклінік, які не дотримуються цих норм. Відповідно, не надають якісну допомогу.
За 60 хвилин у районах дуже складно подолати 60 кілометрів. Дороги розбиті.
От чому не ділимо округи з Києва, а включаємо у роботу місцеві й обласні ради. Вони знають це краще. З цієї причини проекти надають області. Адже охорона здоров'я - це не лише лікарня. Це дороги, громадський транспорт, під'їзди для "швидкої", розташування підстанцій "швидких", щоб могли доїхати вчасно. Місцева влада має думати про госпітальні округи як комплекс. Не лише зосереджуватися на медичних закладах.
Деякі області відкликали свої проекти й змінили кількість округів. Процес триватиме рік, два, три, доки система запрацює на найвищому рівні.
Яке головне завдання госпітальних округів?
Вони мають допомогти пацієнту знати свій маршрут. Кінцева ідея - кожна людина повинна мати доступ до якісної медицини. Чи будуть помилки? Очевидно, так. Ніхто вперше перфектно все не робить.
Яка є проблема? Всі хочуть, щоб лікарня була біля них. Щоб як захворіли, нікуди не мусили їхати. Але чи буде ця лікарня хороша? Чи відповідатиме вимогам: певна кількість персоналу, обладнання потрібної якості. Цього не може бути в кожному селі.
Яка є проблема? Всі хочуть, щоб лікарня була біля них. Щоб як захворіли, нікуди не мусили їхати. Але чи буде ця лікарня хороша? Чи відповідатиме вимогам: певна кількість персоналу, обладнання потрібної якості. Цього не може бути в кожному селі.
Територіальні громади, державні адміністрації - всі мають співпрацювати, щоб організувати госпітальний округ.
Потрібно більше лікарів загальної практики - сімейних, педіатрів, терапевтів
У Верховній Раді прозвучала цифра - в країні не вистачає 21 тисячі лікарів. Тільки торік 4500 медиків виїхали за кордон. Для впровадження реформи їх достатньо?
Люди часто називають цифри без обґрунтування. В Україні більше лікарів на 10 тисяч населення, ніж у будь-якій країні світу. Але чи це правильні спеціальності? Ні. Нам потрібно більше лікарів загальної практики - замість вузькоспеціалізованих. Більше сімейних лікарів, педіатрів, терапевтів.
На початку січня на слуху була ваша дискусія з директором Інституту серця Борисом Тодуровом. Конфлікт завершився?
Це все почалося з іронічного фото на моєму особистому Facebook. Я з Детройта. Це місто - одне з найдепресивніших у США. Але зараз його намагаються відродити, розбудувати. Так само, як МОЗ. Усі казали, що це - найгірше міністерство, найкорумпованіше. А ми прийшли і пробуємо розвантажити, хочемо cоme back. Я купила футболки для своїх заступників - "Детройт проти всіх" англійською мовою і ми познімкувались на Facebook. Я написала: "Команда МОЗ" і смайлик. Це було смішно. А пан Тодуров написав: "Пані Уляно, ви не знаєте, що місто Детройт вмирає? Як ви можете так говорити?" Я йому відповіла: "На жаль, лікарі ще не вигадали спосіб робити пересадку почуття гумору або іронії. А як буде пересадка, я можу бути для вас донором". Він розлютився і написав дуже неприємний коментар, який завершився словами: я повинна виїхати з країни. Це було дуже образливо. Тим більше, це мій підлеглий, Інститут серця - це медичний заклад Міністерства охорони здоров'я. Я заблокувала його на своєму Facebook. Маю право. І забула про це.
Потім почалось відео, і все інше. І подивіться: Уляна Супрун нічого не відповіла. Бо я думала - це некоректно. Він - мій підлеглий, я не можу виносити нашу суперечку на загал. Офіційно МОЗ через нашу сторінку відповідав фактами на його звинувачення. Він писав, що мільйони повмирали, бо ми не провели закупівлі. Потім - сотні, десятки тисяч. Ми надали факти, скільки грошей передали Інституту серця. Це покрило більше 100 відсотків його потреби. А він ще брав гроші з людей.
Кажуть, що є конфлікт між Тодуровим і Уляною Супрун. Я не мала конфлікту. Але як каже мій чоловік: "Багато хто не хоче чути факти, а хоче слухати про геноцид української нації".
Ми відповіли фактами на факти - і ситуацію було вичерпано
У чому ж причина?
Я думала так. У листопаді 2015 року Інститут серця мав проходити акредитацію. Вони подали документи і були якісь проблеми. Рік їх виправляли. У грудні торік подали повторно. Цим займався наш департамент ліцензування. Це - робочий процес. Подивились - усі документи правильні, дали відповідь: 29 грудня до вас приїде акредитаційна комісія. День пізніше - велика атака, що я переслідую Тодурова. Думаю, це мало щось спільне з акредитацією.
Чим закінчилася ця ситуація?
Ми відповіли фактами на факти - і ситуацію було вичерпано.
Ви кажете, що медичні протоколи застарілі. Що маєте на увазі?
Медичний протокол - це інструкція, як діагностувати хворобу і яке має бути лікування. Чи потрібно людину госпіталізувати, чи слід приймати антибіотики. Протоколи існують на кожну хворобу. І навіть на одну буває 8-10. Деякі вміщуються на одну сторінку. Складні хвороби - цілі книжки. Є гарні українські протоколи, сучасні. А от медичний протокол лікування туберкульозу застарів на вісім років. Дитяча онкологія - лікування десятирічної давності. А у світі вони можуть щоквартально змінюватись, бо з'являються нові ліки, методики. У нас протокол має пройти через Експертний центр, Національну академію медичних наук, Державну службу спеціального зв'язку. І кожній організації на затвердження дається три місці. Це якщо вони дотримуються термінів. Чому так довго?
Автор: Ірина ПАТЛАТЮК, Назар ВАЛЬЧУК, Таїсія ОЛІЙНИК
Немає коментарів:
Дописати коментар