Міст на проспекті Хіміків будували “всім миром” і “ударними темпами”

“Зрідка трапляється перетинати наш “внутрішній міст” на проспекті Хіміків. Дуже потрібний об’єкт, просто не уявляється, як колись без нього обходились. Колись – то до кінця 1983-го року, а от цими днями й місяцями 35 років тому тут саме проходила вирішальна фаза спорудження. Це фото зроблене якраз улітку 1982-го…” – пише чергову черкаську цікавинку краєзнавець Борис Юхно.

Роком раніше на вулиці ХХ Партз’їзду розпочалося грандіозне будівництво автопішохідного переходу, який мав з’єднати три мікрорайони Черкас: хімічну промзхону, “спальний” ПЗР та власне центр, що виходив на тодішню околицю кількома вулицями. Економічна обумовленість проекту полягала, насамперед, у тому, що до цього часу у місті з його потужною промисловістю діяв лише один переїзд через залізничну колію, де завжди стояли черги вантажівок, інколи – з десятків машин. Як результат – народне господарство щорічно втрачало понад мільйон рублів, а 1980-го – всі півтора. Тож економісти небезпідставно запевнили, що міст окупиться вже за два роки. Їхні рохрахунки й стали остаточним аргументом на користь будови, оголошеної міськкомом КПУ “народною”. Яка різниця? Просто ця поширена практика дозволяла використовувати людський і технічний ресурс різних підприємств безкоштовно.

Відтак, на естакаду навалилися усім миром. Флагманом спорудження “дуги” через залізницю став “Мостозагін-78” ордена Леніна Мостобуду №1, будматеріали виготовляли в об’єднанні “Черкасизалізобетон”, на заводах ЗБВ трестів “Черкасиводбуд”, “Черкасирембуд” та Облміжколгоспбуду. “Строммашина” забезпечила надійну опалубку для тротуарних блоків, а на “Машбуді” виготовили металеві перила з гарним алюмінієвим орнаментом. До зведення мосту долучилися й хіміки – вперше пішохідні секції були покриті водонепроникною поліуретановою фарбою, а для відведення води уздовж підпірних стінок використали поліхлорвінілову плівку.Навіщо ця конкретика? Просто для розуміння того, чому нині так ніяк ремонтується головний міст області. Немає кому, немає чим, а посадовець, який зголоситься безкоштовно надати для будови людський чи матеріальний ресурс, подібно до одного літературного героя буде офіційно визнаний ідіотом.

Звітуючи про виконання робіт, виконроби повідомили, що за час будівництва, що велося одночасно від вулиць Комсомольської і Громова, було пробурено 524 погонних метри свердловин, укладено 3,2 тисячі кубів монолітного бетону, змонтовано 3,4 тисячі кубометрів збірного залізобетону, заасфальтовано 10,2 тисячі квадратних метри щляхового покриття.

Але ж як без “ударних темпів” та дострокової здачі об’єкта? Коли затвердили строки будівництва у 3,5 року, трудящі, як годиться, приречено взяли соцзобов’язання максимально їх прискорити. В результаті червону стрічку перерізали напередодні 66-ї річниці революції, 4 листопада 1983 року.
…Новою естакадою гордо крокують учасники урочистого мітингу – будівельники, слідом купа “членів” в номенклатурних капелюхах. За ними – новенькі “КамАЗи”, авангардне тріо прикрашене кумачевими транспарантами про славу труду і строітєлям комунізма. Вже наступного дня із сумашедшим тиском артерія погнала Черкасами кров економіки, а групи товаришів вирушили на прогулянку пішохідними секціями. Що сталося з мостом відтоді? Та, власне, нічого окрім кількох профілактичних ремонтів. Служить…