І знову про благородні вчинки

Нещодавно мій товариш ошелешив, відповівши на запитання: чому у нього нема авта? Він його просто віддав на фронт у 2014. І тепер їздить у машинах напрокат, одночасно виплачуючи кредит за своє житло. А, коли я організовував благодійну акцію для вимушених переселенців, дівчина суворо заборонила публічно називати її ім’я, коли допомагала. Одна велика корпорація щорічно купує для АТО позашляховик приватним коштом акціонерів, і там заборонено вголос говорити, хто скільки дав. Певен, ніхто ніколи не розповість про благородство цих людей. Натомість майже всі одночасно оцінили розмазування шматка філімонівського лайна по асфальту як благородний прояв, гідний наслідування. Якщо сучасне благородство має саме такий вигляд у очах суспільства, я змушений повернутися до сутності цього поняття, розтлумачивши різницю між проступком, злочином та благородним вчинком. Сподіваюсь, адекватне розуміння допоможе відрізняти одне від іншого, аби не підміняти ці поняття, обдурюючи себе та інших...

Проступком можна вважати вчинок, що порушує загальноприйнятий порядок. Це – річ настільки відносна, що в одному середовищі певна дія буде засуджена і покарана, а в іншому – схвалена та винагороджена. Наприклад, візьмемо співпрацю з поліцією. У кримінальному середовищі це – проступок, який може коштувати життя. У громадянському суспільстві це – ознака порядності. Йдемо далі...

Злочином можна вважати суспільно небезпечну дію або бездіяльність, що заподіює зло людям. Тобто слово в прямому сенсі означає те, що бачимо (ЗЛО ЧИНИТИ). І знову, викладаючи на терези об’єктивності, ми опиняємося у невагомості відносного світу. Відповідно до кримінального кодексу України певний вчинок може бути як засуджений, так і виправданий.

Якщо поверхнево порівняти між собою злочин та проступок, можна стверджувати, що вони відрізняються мірою наслідків. Мовою юриспруденції, ляпас без синців – це ще проступок. Наслідки у вигляді гематом – це вже пахне злочином. Ляпас, який уклав в лікарняне ліжко жертву, має ознаки злочину. Ляпас, який призвів до важких наслідків (каліцтва або смерті) – важкий злочин, який закономірно призведе до кримінальної відповідальності.

Тепер перейдемо до благородних вчинків. Це такі вчинки, які керуються високими принципами. І тут так само все відносно, як у дідуся Енштейна. Пропустимо повз уваги благородство при порятунку людини, поступання місцем вагітній, даріння квітів. Розглянемо те, що болить фейсбучній спільноті: дуель між лицарем Ш та собачим гівном Ф.

В координатах часового простору протикання шпагою тіла каналії (пройдисвіта) оцінювалося по-різному. Ставлення до дуелей було легальним у XV столітті, засуджувалося XVI, суворо заборонялося та каралося в XVII та пізніше. І, хоча воно оспівувалося поетами у всі часи, широке суспільство все ж трималося флюгеру закону. Герої Сервантеса, Дюма або «Ігр престолів» перемогу в ножовому поєдинку прирівнюють до вершення справедливості. А сучасний цивілізований світ дає однозначну правову і моральну оцінку дуелям. Тому ми не бачимо на вулицях суцільного мордобою. Виключення – поодинокі випадки махачів, які набирають у ютубі рекордні перегляди, – є, скоріше, підтвердженням правила.

Як бачимо, лицар Ш вчинив благородно. Для дрімучого середньовіччя. Ба більше, він – герой фентезі або суперкосмічних коміксів. За це йому й можна потиснути намальовану на глянцевій обкладинці віртуальну руку.

Але повернемося від інфантильних фантазій до реальності. В ній провокатор Ф поставив за мету – вигребти люлів, залягти у больнічку, симулювати важкий стан та отримати довідку про тяжкість травм. Це, за його задумом, знадобиться для нейтралізації Ш. У свою чергу лицар Ш на бажання Ф сказав: «На»! І підніс собачому лайну джекпот: люлі, епікриз, кримінальне провадження, перспектива власного ув’язнення. Такого казкового і водночас безглуздого виграшу не бачив навіть Лас-Вегас.

Виникає питання: корупційна гідра, яка поїдає Україну, вже не так важлива, як поранена гідність Дульсінеї? Якщо ти повернувся у середньовіччя і чиниш благородні вчинки епохи Дон-Кіхота, будь готовим отримати відповідь не з XXI століття. То ж забудь про закони України, адвокатуру, суд, облиш візити до слідчих. Піднімай забрало, іди до кінця і тарань головою ворота ворожої фортеці. Хіба буває так: діяти за принципами минулих століть, а отримувати правову оцінку від сучасного правосуддя? Судячи з фейсбучного резонансу, не лише буває, а й має бути. То ж, якщо хтось обійдеться по-хамськи з твоєю дівчиною, не вагайся, бий насмерть тут і зараз – закликає соцмережа.

Знаєте, в цьому місці у мене виникає сумнів стосовно досконалості алгоритму авторизації на фейсбуці. Певно Цукерберг недогледів біологічний вік користувачів, і йому варто обмежити доступ до фейсбуку дорослих з дитсадковою свідомістю, що спонукає у пісочниці бити лопаткою по голові всякого, хто зазіхає на твою пасочку.

Я би далі не хотів говорити про прописні істини, які кожен знає. Жарти-жартами, але насправді я всіх вас вважаю дорослими людьми, які розуміють, що головне, а що – другорядне; що таке гідність, а що – гординя; що таке сила, а що – слабкість.

Єдине, що вважаю не зайвим нагадати у підсумку – кожен борець проти корупції має пам’ятати про головного ворога і тримати себе в руках, адекватно реагуючи на будь-які провокації. Залізні нерви, холодний розум, внутрішня сила, самокритичність, здатність аналітично мислити, терпіння, інші чесноти – це запорука витривалості у боротьбі і – шлях до перемоги. Якщо ці якості непритаманні бійцю, і він не визнає власної слабкості, аби стати сильнішим, певно не на того героя ви робите ставку. З великою повагою ставлюся до добрих справ наших лицарів, як і з поблажливістю – до їх слабкостей. Але давайте, друзі, не виставляти слабкості як силу, а проступок як благородство. Саме з цього я починав і нехай мене пробачать ті, хто просив не розповідати про їхні добрі вчинки.
                                                    Виталий Манько