Директор Львівської національній галереї мистецтв ім. Б.Г.Возницького Тарас Возняк про результати перевірки рекордної крадіжки стародруків з музею
На початку цього року українське суспільство збурила інформація про безпрецедентні зникнення стародруків у Музеї мистецтва староукраїнської книги у Львівській національній галереї мистецтв ім. Б.Г.Возницького. Тоді йшлося про якусь сотню стародруків. Зазвичай стародруком називається видання, що друковане до 1800 року.
При моєму призначенні на посаду з’ясувалось, що всупереч наказам ЛНГМ № 16 від 13.02.2015та №22 від 19.02.2015 у Музеї мистецтва давньої української книги, який є одним з відділів Львівської національної галереї мистецтв, не було проведено повної звірки наявності музейних предметів, незважаючи на те, що кінцевим терміном проведення звірки визначено 31.12.2015 року. Наданий факт керівництву ЛНГМ неодноразово зверталось увагу Міністерством культури України (лист від 06.06.2016 вих. № 560/10-3/64-16).
Так, було встановлено, що протягом 2015 та до червня 2016 року було проведено повну звірку експонатів усіх відділів, окрім Музею мистецтва давньої української книги і є акт звірки за період 16.03.2015-17.04.2015. Цей акт підписаний матеріально-відповідальною особою директором Ларисою Спаською, її підлеглими, однак не затверджений т.в.о директора Ларисою Разінковою. Це уже мене насторожило, тому я й ініціював загальну звірку усіх підрозділів ЛНГМ, в тому числі Музею мистецтва давньої української книги.
Факт розкрадання Музею книги вперше виявила комісія, що була створена після зміни генерального директора моїм наказом №162 від 09.11.2016 р.
Для широкої публіки повторюю, бо може хто вдасть, що не дочув, – попереднім директором, при якому на моє глибоке переконання впродовж років свідомо не хотіли провести цієї звірки, була Лариса Разінкова. Напевно так тривало б без кінця. Однак вона програла конкурс на заміщення посади і я, як новий керівник, призначив комісію, яка і почала проводити звірку.
4 січня було проведено прес-конференцію, де громадськість була поінформована про цей безпрецедентний ексцес.
Це викликало шок. Але не у всіх – колишня генеральний директор спробувала вводити громадськість в оману – мовляв «стародруки десь є», за нею в унісон вторила і безпосередньо матеріально відповідальна за фонди музею Лариса Спаська. Це була спроба дискредитувати комісію по звірці і тягнути час.
Тепер я публічно прошу пані Разінкову і пані Спаську нарешті сказати: де ж ті викрадені стародруки. Бо ж якщо кажуть, що знають, що вони є, то хай поділяться цим сакраментальним знанням.
Звісно, що найкращим способом «знайти» музейні предмети, що пропали, для тих, хто до цього причетний, було повернення пані Разінкової на посаду. І тоді знову на десятиліття все буде покрито пеленою таємниці. Тому вона і подає позови на міністра культури Євгена Нищука, щоб відновитися на посаді. Так само як подають до суду міліціонери, після реформи Національної поліції, як подаються судді, що виносили вироки майданівцям. Зрештою, як подався і Янукович – бо ж «легітимний президент».
На початок січня було звірено тільки фонди кириличних стародруків та рукописів. Безпрецедентна кількість відсутніх стародруків змусила всіх так само швидко реагувати. Мною було поінформовано Міністерство культури, Національну поліцію, Службу безпеки, Прокуратуру.
За результатами роботи комісії по звірці слідчий відділ Галицького відділу поліції ГУНП у Львівській області відкрив кримінальне провадження №12017140050000083.
Натомість комісія продовжила свою роботу. Ми зустрілися з жорстким опором, кампанією дезінформації – повторюваною на всі лади різного роду шептунами та наклепниками мантрою – «все найшлося, все є, де й було, головне повернути на посаду пані Разінкову, і все знайдеться». Гінців для поширення слухів засилали і до Києва – вливати дезінформацію у вуха можновладців. Задіювали і актуальних і вже колишніх світу сього.
І я відчував теплий подих «зацікавлених» у себе за спиною. Але було завдання довести справу до кінця, і не зламатися. Витримати піврічне дике цькування, потоки наклепів і бруду, і не зламатися. Шарпання по судах, і не зламатися.
Тепер можу відзвітувати - комісія таки довела справу до кінця.
На даний момент комісія по звірці у Музеї мистецтва староукраїнської книги у Львівській національній галереї мистецтв ім. Б.Г.Возницького передала мені всі акти, засвідчені членами комісії.
За результатами роботи комісії на сьогоднішній день виявлено величезну відсутність предметів зберігання за різними фондовими групами. А саме:
Книги латинського шрифту (Л1): не виявлено 141 музейний предмет;
Українська книга гражданського шрифту (У1): не виявлено 16 музейних предметів;
Федоріана (Книги пов’язані з Іваном Федоровичем) (Ф): не виявлено 18 музейних предметів;
Архів (Арх): не виявлено 15 музейних предметів;
Спецфонд (СФ): не виявлено 36 музейних предметів;
Іншомовні видання (Ім): не виявлено 2 музейні предмети;
Графіка (Г): не виявлено 9 музейних предметів;
Латинські стародруки (Л): не виявлено 87 музейних предметів, 28 музейних предметів не відповідають записам в книгах вступу (підмінені);
Рукописи (Р): не виявлено 2 музейні предмети;
Кириличні стародруки (Кр): не виявлено 95 музейних предметів, 19 музейних предметів не відповідають записам в книгах вступу (підмінені).
Техніка (Т): не виявлено 16 музейних предметів.
Українська радянська книга (У2): не виявлено 18 музейних предметів.
Таким чином в цілому у Музеї мистецтва староукраїнської книги не виявлено 455 музейних предметів! Рекорд!
Інформація про передачу музейних предметів до наших філій, щодо яких у колишньої директора Музею мистецтва староукраїнської книги Л.Спаської актів про передачу цих стародруків не виявлено, однак виявлено комісією, то в філії було передано:
Латинські стародруки:
1 стародрук передано до Олеського замку, що зафіксовано у всіх актах і акті комісії.
1 стародрук передано до музею «Жидачівщина», що зафіксовано у всіх актах і акті комісії.
Кириличні стародруки:
3 стародруки передано до музею І.Виговського , що зафіксовано у всіх актах і акті комісії.
1 стародрук передано до музею «Русалка Дністрова» , що зафіксовано у всіх актах і акті комісії.
1 стародрук передано до музею «Золочівський замок» , що зафіксовано у всіх актах і акті комісії.
1 стародрук передано до с Яблунівка , що зафіксовано у всіх актах і акті комісії.
1 стародрук передано до с.Лопатники , що зафіксовано у всіх актах і акті комісії.
Акти передачі чи їхньої відсутності виявлено комісією по звірці і відображено в актах комісії.
Тепер справа виключно за національною поліцією. Ну і за судом.
А музей має оклигувати після такого дикого пограбування. Бо ж вкрадено кожен четвертий стародрук!
А ось кілька актів звірки, щоб знову не пускали дезінформацію:
Мене часто запитують як так могло статися, як можна було вкрасти мікроавтобус чи два стародруків? Переконаний – це тривало роками. І не був це спонтанний процес, а добре налагоджене і цілеспрямоване викрадення.
Звісно, можна в останній момент списати на колишню директорку Ларису Спаську – мовляв пропила. Так, відкривши її робочий кабінет, комісія потонула у півметровому шарі пляшок з під алкоголю впереміжку з старими книгами, брудними шматами та листами старовинної графіки:
Однак на моє переконання Спаська лише гвинтик у добре відлагодженій машині. Ну а нам залишається і далі відбиватися від наклепників і тих, хто за будь-яку ціну хоче приховати кінці у воду.
Немає коментарів:
Дописати коментар