Прощай

                            
В. Путінові варто читати Лермонтова
Президент Росії Володимир Путін 15 червня під час пропагандистського телевидовища «Пряма лінія» прокоментував слова Президента України Петра Порошенка, який цитував вірші великого російського поета шотландського походження Михайла Лермонтова про «немиту Росію»:
«Петро Олексійович вважає за можливе прочитати цей вірш Лермонтова. Це говорить про те, що він знає російську клясику, цікавиться російською літературою. За це похвалю. Але у цього вірша є й інша частина: «Можливо, за стіною Кавказу сховаюсь від твоїх пашів». Лермонтов написав ці рядки, коли їхав на Кавказ служити в армії. Тоді це була територія Російської імперії. Лермонтов говорив про всю Росію, включаючи ті області, які зараз Україною називаються. Тому з цього приводу носа нема чого дерти».
Такою заявою В. Путін виявив повне нерозуміння суті питання і вірша Лермонтова. Так, у часи появи поезії це була Російська імперія, у якій перебувала й поневолена Україна. А М. Лермонтов їхав на заслання до російського війська, яке вело війну задля поневолення Кавказу. У наші часи він міг би їхати до Південної Осетії, до Криму чи на Донбас. Звісно, не з власної волі. У вільному перекладі цей вірш:
Прощай, немитая Росія, 
Країна рабства і панів, 
І ви, мундири голубії, 
І ти, слухняний їм народ. 
Можливо, за хребтом Кавказу 
Сховаюся від твоїх царів, 
Від їх всевидющого ока, 
Від їх всечуючих вух.

«Мундири голубії» — це однострій жандармів, таємної поліції Росії, до якої тепер прирівнюють Національну гвардію В. Путіна. Варто було б Президентові Росії перед критикою П. Порошенка прирівняти оцінку М. Лермонтова з сучасною, на жаль, «немитою Росією», від якої через «безвіз» відійшла, на щастя, Україна. Сумні заяви про немиту Росію проривалися й на отій «Прямій лінії». 
Про цей вірш письменник Володимир Короленко написав у 1890 році: «Тепер уже і за стіною Кавказу від всевидячого ока не заховаєшся!».
Відома російська дослідниця творчости М. Лермонтова Емма Герштейн (1903−2002) порівняла вірш з записом того ж часу французького мандрівника маркіза Астольфа Луї Леонораде Кюстина в його книзі «Росія у 1839 році»: «Я бачив в Росії людей, які червоніли при думці про гніт суворого режиму, під яким вони змушені жити, не сміючи поскаржитися; ці люди почуваються вільними лише перед обличчям ворога, коли їдуть на війну в глибинах Кавказу, щоб відпочити від ярма, яке тяжіє на їхній батьківщині». І далі пророчий маркіз написав: «Коли сонце гласности зійде, врешті, над Росією, воно висвітлить стільки несправедливостей, стільки жахливих жорстокостей, що світ здригнеться». 
Президент Росії похизувався знанням вірша, спрямованого проти нього самого, оскільки сам він намагається продовжувати імперську, загарбницьку політику тодішньої Росії замість того, щоб спрямувати свої зусилля на надання своїй немитій країні европейського вигляду
                                                                                   
                                                                                                              Лев Хмельковський