Абсурдиштат

Фестиваль “Бандерштат” зумів внести скромний внесок у зміцнення позицій націоналістичного руху в Україні. “Попсовізація”, якої він зазнав протягом останніх років, була майже неминучим явищем, яке можна якось виправдати. Одначе жодною мірою не можна виправдати ситуації, коли під прикриттям націоналістичного заходу подається антинаціоналістична диверсія.

Саме такою диверсією є те, що другий рік поспіль у фестивалі бере участь Сергій Жадан — людина, яка дотримується діаметрально протилежних до націоналізму поглядів.

Жадан — не просто представник сучліту. Він — людина, що неодноразово демонструвала свої лівацькі переконання. Він публікувався в ультралівому журналі “Політична критика”. Його неважко побачити на акціях разом із Володимиром Чемерисом — одним із кураторів сучасних українських марксистів. Жадан брав активну участь у акціях на підтримку анархіста Олександра Володарського. В грудні минулого року Жадан разом зі своїм музичним гуртом відвідав з виступом Маріуполь. Організатором візиту виявилась “Арт-платформа ТЮ”. Усе було б не так погано, якби основним напрямом роботи цієї “арт-платформи” не була пропаганда ідеології ЛГБТ і фемінізму (принагідно представники “ТЮ” закликають маріупольців та мешканців усієї України боротися проти націоналізму і популяризують естетичні нечистоти, котрі нині прийнято називати “сучасним мистецтвом”).

Тобто у випадку Жадана ми маємо справу не просто з посереднім літератором, який своєю писаниною утверджує дегенеративні цінності, а з людиною із чітко продемонстрованою ідейною позицією.

Лівацькі ідеї сьогодні не мають в Україні ґрунту для значного поширення. Натомість націоналізм на рівні якихось формальних маркерів здобув значну легітимність. Тому з точки зору просування лівацьких ідей немає нічого дивного у ситуації, коли людина типу Жадана бере участь у заході, що ідентифікує себе з націоналізмом. Стихійність чи спланованість такої поведінки — це вже інше питання.

Вражає не те, що Жадан погодився взяти участь у “Бандерштаті”. Вражає те, що організатори заходу вважають його участь чимось цілком нормальним.

Політичним перемогам передують здобутки у площині культурної гегемонії. Ситуація з Жаданом показує, що в цій площині націоналістичний рух має суттєві проблеми, адже замість того, щоб здійснювати принципову, сутнісну культурну експансію, сам стає предметом ворожої експансії. Якщо ситуація не зміниться, уже за пару років на “Бандерштаті” висітимуть банери з Че Геварою і розвіюватимуться веселкові прапори.
                                                   Ігор Загребельний