Вихід України з рубльової зони

Указом президента Леоніда Кравчука з 23-ї години 12 листопада 1992 року у грошовому обігe на території України було припинено функціонування радянського рубля. Єдиним законним засобом платежу став український карбованець, якого в готівковому обігу представляв купон Національного банку України.  На хвилі суверенізації Української РСР Верховна рада республіки 20 березня 1991 року оголосила розташовані на території України банки власністю республіки та утворила на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР Національний банк України. Серед іншого на нього покладалися завдання регулювання грошового обігу і кредиту. До введення власної національної грошової одиниці в республіці зберігалась загальносоюзна грошова система.

У зв'язку з лібералізацією цін у Росії та з метою захисту власного споживчого ринку, недостатнім обсягом готівки для соціальних виплат 10 січня 1992 року в обіг в Україні були введені купони багаторазового використання. Вони розглядалися як тимчасова грошова одиниця на перехідний період до запровадження гривні й використовувалися паралельно з радянським рублем за курсом 1:1. Передбачалося, що купон візьме на себе інфляційне навантаження, тим самим убезпечивши від ризиків майбутню власну національну грошову одиницю.
   23 червня 1992 року під час українсько-російських переговорів було досягнуто домовленостей про вихід України з "рубльової зони". З 1 липня 1992 року Центральний банк Росії відмежував внутрішні платежі від зовнішніх (щодо країн СНД). Купівля товарів у Росії на рублі обмежувалася сумами, отриманими країнами від експорту продукції в Росію, що робило рубль фактично виключно російською грошовою одиницею. Запровадження власних українських платіжних засобів підштовхувалося також дефіцитом готівки в грошовому обігу.

Указом президента України Леоніда Кравчука "Про реформу грошової системи України" від 7 листопада 1992 року функціонування радянського рубля в грошовому обігу на території України припинялося з 23-ї години 12 листопада 1992 року, тоді як український карбованець (купон Національного банку України) ставав єдиним платіжним засобом. Усі внутрішні розрахунки мали відбуватися в купоно-карбованцях. Одночасно була створена Державна комісія по проведенню грошової реформи в Україні на чолі з прем'єр-міністром Леонідом Кучмою.
   Офіційно про реформу було заявлено Кравчуком 12 листопадав телевізійному ефірі, в якому він обгрунтовував необхідність відмови від рубля у внутрішньому обігу та намагався заспокоїти населення. Нездатність держави забезпечити відкриття державних пунктів обміну купонів на рублі спричинило появу "чорного ринку" та спекуляцію валютою.
  Перші проекти запровадження гривні з'явилися ще у 1993 року, проте висока інфляція затримала введення її в обіг на три роки. Якщо у 1992 році купюрою найвищого номіналу було 100 карбованців, то у середині 1995-го - 1 мільйон, а найменшого - 1000 карбованців при вартості 1 долара США порядка 150 тисяч.
  Обмін купоно-карбованця на гривню пройшов з 2 по 16 вересня 1996 року за курсом 100 тисяч карбованців за 1 гривню.