Я хочу написати непросту статтю про чеченців і страху перед ними. Такшо буду нихуя неполіткорректен, і заздалегідь прошу вибачити мене як українську аудиторію, так і вайнахської. Думка кацапською аудиторії, особливо ленінградської ентеллегенциі, мені похую, есішо.
Страх перед Нохчи індукується російським страхом барана перед вовком, тільки ось ми ніхуя НЕ барани. Україна створювалася не тільки як країна гречкосіїв, але ще і як країна на потоках, а торгуючи, так чи інакше, вчишся тримати ніж, томушо крам відберуть. І страх перед бандитом перероджується зі страху в обережність і випередження. Тому у нас була Хмельниччина і Руїна. Руїна - це погано, але це, як місячні - неминуче в країні, в якій всі люблять битися.
Яскравим прикладом, наприклад ( "прикладом, блять, наприклад" від це я видав) є пригоди Дикої Дивізії в країні Батьки Махно. Тобто гречкосії, коли їх допекти, перетворюються в людожеров, і терплять Знущання над собою тільки до лівіла Зіро, а потім все мисливці і збирачі від них тупо розбігаються. У бариг рівень терпіння ще менше. Тобто грабіжники - вони не хижаки, вони не займають верхнє місце в трофічного ланцюга, а є чимось типу падальщиков, і їх терплять до пори до часу.
Тому шо до нормального, ситому і рум'яного селянинові, що фінансує від надлишків доходів професійних дисциплінованих вбивць в кількості приблизно 7-15% від популяції чоловіків, гірський злодій не підійде. Він на баранів в горах полював, а вояки - на таких як він в горах. І він для них сам баран. Воїн і грабіжник - це різні категорії, скільки б грабіжник не крутив ножик на публіку.
Так ось, Руїна, якої нас любить докоряти покірна кацапота - це така ж конституціональна фігня, як гуситські війни. Десь покірно хуй смокчуть, а десь хапати відразу за карабелу і починають один одного різати, де можна було б поговорити. І я не буду вам говорити що краще, це просто два різних шляхи розвитку, як у рослин і тварин. У перших своє щастя, а у других - інше. Але, аби всім було добре.
***
Нохчи - це не ексклюзивний в звірство народ. Люди в горах, де є мало їсти, традиційно навчаються страви віднімати. Пристойні гірські шотландці, до того як стати пристойними - це Квентін Дорвард, наприклад. Купіть книжку, і почитайте шо це був за тіпок, і за яким хуем його занесло до Франції. Вже точно не працювати айтишником.
Респектабельні швейцарці - це взагалі йобаний пиздец, поки вони навчилися робити сир і чоколято, вони два століття торгували виключно найманцями, перед якими нохчи знімають папахи. Папу нашого Римського досі гельвети охороняють. Тобто, до того як зайнятися банкінгом і годинами, це були європейські чеченці, які коли не було кого різати навколо, починали різати самі себе.
Ну, Балкани - ви в курсі. Шо я буду вам розжовувати очевидне. Те ж саме в Африці і в Латіноамеріке, і навіть в Антарктиді гірські пінгвіни зліше рівнинних.
До речі, наші Карпати нітрохи не гірше в аспекті відібрати, отпіздіть і виебать Валашко. Там де гори, полонини. Це той же Кавказ, тільки з трембітою, тільки у них пісні і методи умертвіння інші, а так ті ж нохчи, хоч в каталог бери.
Тобто, там, де є гори - там більш складні люди, ніж інші. Будь моя воля, я б ці гори заборонив, зрівняв би нахуй, шоб всюди було поле для гольфу. Людина, як тільки піднімається вище двох тисяч метрів над рівнем моря, він відразу починає акул. Я взагалі не розумію чому пасажири літаків не вбивають один одного. Напевно, тому що не встигають адаптуватися до висоти. Але космонавта Мусу Манарова, напевно, витримували на сибазон і в сорочці з рукавами за спиною.
***Ага, про Нохчи. Ми могли прийти їм на допомогу у важкий для них час, але не зробили цього. Чеченці відбивалися від Русні звірством, мужністю і голими руками. Їм там якісь гроші арабески закидали, але що ти купиш в горах? Гроші потрібні в магазині, а не в лісі. Мані нада для логістики або похорону, а логістики у них не було, згадайте, як нохчи йшли ущелинами в Грузію. Погуглити автомат «Борз» (тобто «вовк», что розуміе українець, но НЕ розуміе кацап), це ж пиздець рівня ручної збірки на уроці праці. І ось цим злиденністю, скроєним на коліні, вони покришили майкопської бронепідерцію.
Ми тоді вірили в слов'янське братство і лякалися чеченських головорізів. Пристойні слов'яни так само не надходять, вірно? Ми ще ніхуя не знали, що у росіян є Мільчаков, відрізує вуха, і Моторола, розстрілювали полонених.
А за вайнахов тоді з нашого боку воювало півтора людини, Сашко Білий і половина Яценюка (факт ноучно не підтверджений). На шо щас радісно надрачівала російська наволоч, типу, а ось тоді ви нас, а ось тепер ми вам. Я так думаю, що на стороні Нохчи воювало більше таджиків, ніж українців, але до Точкістану у ракоцапов претензій немає.
Але ж ми могли тоді дати їм якщо не гроші, яких завжди немає, то зброю, якого завжди на складах дохуя. Щоб вони стріляли більш-менш з калашів, а не з саморобних Борзов. Бази для формування, табори навчання, госпіталі та рекреацію, дипломатичну підтримку і визнання.
Ми їх тоді не визнали. Ми їх кинули. Тепер Вануату визнає Крим. Я шукав в гуглі це «вануату», але ненавмисно набрав «вантуз», і перелякався.
Зато тепер ми, браття, виявило чеченців.
***
Батальйон посіпак «Говносток» покуштував артіллеріна, образився на таке звернення, і поїхав на своїх весільних бетеерах додому. Попередньо отпіздіть губерматора Гумбарева (я хуй йо знай як сьо пишеться), з квохчущімі курми під пахвою, бідонами молока, і обдурив плазми зі стін звільнених квартир.
Але на нашому боці рубаються вайнахи, які зібралися в два батальйони - Джохара Дудаєва та Шейха Мансура. Це не гірські дикуни, як овцепас Квентін Дорвард, що поїхав заробляти найманство в чужій країні. Це освічені і забезпечені люди, що кинули хорошу роботу, бізнеси і вдома в Данії, Норвегії, Австралії, Штатах, Японії, щоб встати оружно під вогонь в Україні. Це не «я твій хуй будинок жина ебал труба хитав», це люди з трьома мовами і вищою освітою.
Це суть нації і майбутнє Чечні. Чи не бидло з позолоченими пістолетами і низькопідлоговими жигулями, а сіль цього народу. І вони за нас. Сподіваюся, мої діти будуть зберігати гроші в пристойному чеченському банку. Не менш пристойному, ніж швейцарський. У Чечні буде український посол, а в Україні чеченський.
Горяни спустилися на полонину не для того щоб грабувати, а щоб допомогти. Ми їм колись немає. А вони нам зараз так.
Так ось, про чеченському страху. Я не боюся, і ви теж не бійтеся. Хай йо кацап боесь, але то касап кота боесь, коли він січить. А кращі люди Ічкерії, яких варто по справжньому боятися, зараз по наш бік вогневої лінії.
***
Будете в Дніпрі на вулиці імені комбата Іси Мунаева, покладіть на тротуар дві квітки - червоний і білий, в зеленому листі. Це кольори його батьківщини.
П.С. Аміна Окуева, спасибі тобі за те, що ти робиш для нас, жінка з волі і вольфраму. Я католик, але Еніва, най ті що зберігаються твій Аллах й мій Христос тож докупити.
Look Gorky
Немає коментарів:
Дописати коментар