Як бійці з Закарпаття сепаратиста допитували

                          
– Мішо, позерай, сепаратиста-м туй зловив.
 – Десь го зловив?
 – Туй на путьови.
 – А се наш сепаратист вадь мацкальський?
 – Фрас го знає. Йшов на машині. Я го остановив і зазвідав-ім, ди йде. Вун ми каже, ош у «магазин». Се се бовт по їхньому. Я вже сякий ош відпустити, або позераву – висить у машині лєнточка, ги сто жУків у шорі! Но то я го утяг із машини і положив на землю. Никай, там лежить. А пак знайшов-ім у багажнику автомат. Думаву, ош се се мацкаль.
– Може узвідати, де суть го цімбори?
 – Мож. Айбо вун нич української не розуміє. Я пробував. Вун лем на ня упозерався ги баран на нові ворота. Нич української не розуміє. ————————————————————————————-
 – Йдеме. Я попробую.
– Добридинь! Як ся маєш? Не тисне шнурок на руки?
 – Что?
 – Дораз тя уєбу та бде ти і «что» і «как». Як ся пишеш?
 – Пішеш?
– Айно! Фамілія, ім’я, по батькови. Удкідь-ісь?
 – Іванов Іван Івановіч
 – Не миригуй ня, бо точно тя дораз уєбу. Маєш метрику даяку?
 – Что? (чути звук удару у вухо)
 – В тебе метріка є??
 – Что-что, прастите?
 – Я тя придупреждав, ош не миригуй ня. Метрика є? Паспорт по вашому. Утлевел. Аусвайс. Пітьо, як бде по англицьки паспорт? (Пітьо помагає)
 – Па-ас-с-спо-орт
 – Дякуву. (До сепаратиста)
 – Ду ю спікінглиш? Ху із он дьюті тудей! Паспорт маєш? Паспорт!
 – Да. Вот в карманє.
 – Так. Іванов Іван Іванович. Не надурив. Зря-м тя у вухо ввалив-ім. Но вибач. Малинько-м нись миригований-ім. Айбо паспорт мацкальський, ге?
 – Что? (чути звук удару у друге вухо)
 – Пувів-ім ти, ош не чтокай. Кажу, ош паспорт мацкальський. Як ісь-ся туй оказав?
 – Оказав?
 – Айно, оказав. Прописаний-ісь у Ростови, а йдеш із лєнточков і автоматом у Україні. Лем не кажи ми, ош ся заблудив.
– Заблудив?
– Ти што, де́біл єден? Не розумієш української, то бдеме по русскі. Звідаву, ош КАК ти ся туй оказав? ПРІЄХАЛ, звідаву, як, до фраса?
 – Чєво??? (чути черговий удар у вухо)… —————————————————————————————————
- Щоб мацкальські солдафони не получали у вухо – пропоную їм вивчити наступні запитання, які бде ставити їм закарпатська файта у зоні АТО: Як ся пишеш?
 – Фамилия, имя, отчество? Де йдеш, до фраса?
 – Куда вас черти несут? Маєш метрику даяку?
 – У Вас есть какие-то документы, которыє удостоверяют вашу личность? Де суть твої цімбо́ри?
 – В каком квадрате находится группа Ваших войск? Кулько вас туй?
 – Каково количество вашей группы? Ти де́біл єден?
– Мне кажется, вы не поняли сути моего вопроса. Не миригуй ня
 – Ваши вопросы очень похожи на желание затянуть время или обмануть меня. Это не может не злить. Особенно на фоне всеобщей нервозности в зоне АТО. Дораз тя уєбу
 – Вы вынуждаете меня применить к вам методы физического воздействия. Это претит моему мировоззрению, но Вы не оставляете мне других вариантов получения необходимой нам информации
                                                                                        ДМИТРИЙ ЖОВТЫЙ