Українським добровольцям

З військом сутужно... Поклик й оружно
Вийшли мужі вогняні
Й в небо знеслися на стружнах
Стяги звитяжно ясні.
Кличі, молитви й пісні.
Хто там зневіри і сумніви сіє?
Хто тут страхами снує?
Гетьте, пощезніть, замріте, принишкніть-
Лицар гряде!
Лицарство йде!
Йдемо до бою, Боже, габою
Милість над нами простри!
В камінь святої до краю любови
помисли нам нагостри!
Щирі серця наші зри!
Що нам інтрати й ласі привати?
Злато - марнота юрби!
Воля Вітчизни - злато й заплата
В вишньому небі карби!
Духу нетлінні скарби!
Боязко, страшно? Так, таки страшно...
Віра - тремкий каганець.
Бореться ерос й танатос
В наших осердях сердець.
Ох, не на жарти той герць!
Хто переважить в двобою з собою
Той переможе й в борні!
Боже, в тім бою не вкрий нас ганьбою!
Славою нас огорни!
В меч твій святий оберни!

Тарас Компаніченко.© 2014