4 червня 1775 р. московити зруйнували Запорізьку Сїч.
"Розпочата в 1728 роцї робота архімандрита Дїдушкінського увінчається усьпіхом. Пісьля деяких коливань, в умовах Російсько-Турецької війни, коли Росія боїться мати козацтво за ворога і запрошує його на свій бік лїнїї російсько-турецького фронту, козацтво погоджується (Дїдушкінський відробляє гроші Москви) перейти на бік Росії і в 1734 роцї засновує Нову Сїч на річцї Підпільній, все біля того ж Микитиного, тобто біля Нїкополя. Тут розпочинається московське намісництво як в самій Сїчі, Новій Сїчі, так і на її півнїчних околицях, у виглядї московських окопів, так званого Ново-Сїченського ретранштаменту. Ново-Сїченський ретранштамент для своєї безпеки розташовується на північ від козацьких поселень, тобто в бік Росії. Козацькі поселення відповідно розташовуються на південь від московського ретранштаменту, тобто в бік турків, таким чином роблячи запорожцїв гарматним м’ясом у війнї Росії з Туреччиною. Яворницький висловлює (там само, глава 6) ставлення запорожцїв до такої турботи з боку Москви:
«…Вздовж ріки Підпільної тягнулись так звані слободи запорізьких козаків, а півнїчнїше від них, стояли комендантський будинок, офіцерські та інженерні квартири, солдатські казарми, артилєрійські склади, порохові погреби і солдатська ґауптвахта, які утворювали так званий Ново-Сїченський ретранштамент. Ретранштамент влаштований в Сїчі російським урядом з видимою метою допомагати козакам у їхнїй війнї з турками, а в дїйсностї тримати їх у своїх руках. Запорожцї прекрасно розуміли мету побудови російським урядом Ново-Сїченського ретранштаменту, висловлюючи це інакомовно приказкою: засїла нам московська болячка в печінках.
Через 30 років пісьля заснування в 1734 роцї Нової Сїчі з відповідними московськими болячками, тобто в 1764 роцї, цариця православної Росії Катерина Друга примушує гетьмана православної України Кирила Розумовського зректися гетьманства, тобто віддати без бою владу. Бо ми ж усї православні, он і гетьман Сагайдачний боровся за православіє, і гетьман Хмельницький забажав піти під крило православної Москви, це ж вам не якась бусурманська Туреччина чи католицька Польща! А ще через 11 років, в 1775 роцї, цариця Катерина без бою бере християнсько-смиренну та ослаблену московськими болячками Сїч і стирає її з лиця Землї, щоб і духу не залишилось!
Гоголь правильно зрозуміє Катерину! Професор історії підхопить заклик російської царицї і під виглядом боротьби за православну ідею вкладе в уста Тараса Бульби клич боротьби проти вічних ізмєннїков православної Росії, хохлов, - щоб і духу не було тих, хто проти православія! Що? Для цього треба вбивати дїтей? Бульба вирячить очі і скаже своєму синові таке, що весь сьвіт здригнеться; скаже таке, що весь сьвіт знатиме про міцність православного цементу: «Я тебе породив, я тебе і вб’ю”.
А щоб духу дїйсно не залишилось, добра матїнка-цариця наказує заселити землї колишнього Війська Запорізького, що в межах сучасної Запорізької, Днїпропетровської, Херсонської, Кіровоградської і частково Донецької областей, приходьками без розбору, молдаванами, сербами, греками, ну і звичайно ж, освободїтєлямі Юга Росії от Турєцкоґо іґа – кацапами. Це про них, що своїми лаптями принесли холод в Україну, розповідає вже знайомий нам співбесїдник Яворницького, 116-лїтний дїд Розсолода.
Саме ж серце Сїчі, острів Хортицю, з довколишнїми землями материкових берегів Днїпра, цариця Катерина в 1789 роцї по-царськи дарує!!! – дає у власність – вже згадуваній нами християнській сектї меннонїтів, прибулих з далекої Нїмеччини задля отримання такого царського подарунку. Що там якісь українцї? Ось нїмцї, це те, що треба!
Особливість секти меннонїтів полягає в цїлковитій відсутностї войовничости її членів. Розрахунок робиться на те, що відсутність войовничости у меннонїтів пошири-ться на (не в останню чергу, завдяки привілейованому стану меннонїтів) на їхнє українське оточення, щоб навіки зник войовничий дух Лицарів Перуна і Хорса, дух Хортицї і Сїчі. Наразї немає документальних сьвідчень про таку домовленість імператрицї з меннонїтами, але якщо є дерево, то мусить бути і його коріння".
(Орій "Україна під Ісусом").
«…Вздовж ріки Підпільної тягнулись так звані слободи запорізьких козаків, а півнїчнїше від них, стояли комендантський будинок, офіцерські та інженерні квартири, солдатські казарми, артилєрійські склади, порохові погреби і солдатська ґауптвахта, які утворювали так званий Ново-Сїченський ретранштамент. Ретранштамент влаштований в Сїчі російським урядом з видимою метою допомагати козакам у їхнїй війнї з турками, а в дїйсностї тримати їх у своїх руках. Запорожцї прекрасно розуміли мету побудови російським урядом Ново-Сїченського ретранштаменту, висловлюючи це інакомовно приказкою: засїла нам московська болячка в печінках.
Через 30 років пісьля заснування в 1734 роцї Нової Сїчі з відповідними московськими болячками, тобто в 1764 роцї, цариця православної Росії Катерина Друга примушує гетьмана православної України Кирила Розумовського зректися гетьманства, тобто віддати без бою владу. Бо ми ж усї православні, он і гетьман Сагайдачний боровся за православіє, і гетьман Хмельницький забажав піти під крило православної Москви, це ж вам не якась бусурманська Туреччина чи католицька Польща! А ще через 11 років, в 1775 роцї, цариця Катерина без бою бере християнсько-смиренну та ослаблену московськими болячками Сїч і стирає її з лиця Землї, щоб і духу не залишилось!
Гоголь правильно зрозуміє Катерину! Професор історії підхопить заклик російської царицї і під виглядом боротьби за православну ідею вкладе в уста Тараса Бульби клич боротьби проти вічних ізмєннїков православної Росії, хохлов, - щоб і духу не було тих, хто проти православія! Що? Для цього треба вбивати дїтей? Бульба вирячить очі і скаже своєму синові таке, що весь сьвіт здригнеться; скаже таке, що весь сьвіт знатиме про міцність православного цементу: «Я тебе породив, я тебе і вб’ю”.
А щоб духу дїйсно не залишилось, добра матїнка-цариця наказує заселити землї колишнього Війська Запорізького, що в межах сучасної Запорізької, Днїпропетровської, Херсонської, Кіровоградської і частково Донецької областей, приходьками без розбору, молдаванами, сербами, греками, ну і звичайно ж, освободїтєлямі Юга Росії от Турєцкоґо іґа – кацапами. Це про них, що своїми лаптями принесли холод в Україну, розповідає вже знайомий нам співбесїдник Яворницького, 116-лїтний дїд Розсолода.
Саме ж серце Сїчі, острів Хортицю, з довколишнїми землями материкових берегів Днїпра, цариця Катерина в 1789 роцї по-царськи дарує!!! – дає у власність – вже згадуваній нами християнській сектї меннонїтів, прибулих з далекої Нїмеччини задля отримання такого царського подарунку. Що там якісь українцї? Ось нїмцї, це те, що треба!
Особливість секти меннонїтів полягає в цїлковитій відсутностї войовничости її членів. Розрахунок робиться на те, що відсутність войовничости у меннонїтів пошири-ться на (не в останню чергу, завдяки привілейованому стану меннонїтів) на їхнє українське оточення, щоб навіки зник войовничий дух Лицарів Перуна і Хорса, дух Хортицї і Сїчі. Наразї немає документальних сьвідчень про таку домовленість імператрицї з меннонїтами, але якщо є дерево, то мусить бути і його коріння".
(Орій "Україна під Ісусом").
Немає коментарів:
Дописати коментар