Мамині руки

    Віра Носенко

Поцілую я руки Вам, мамо,
Що з дитинства так ніжно ласкали,
Що з далеких країв непізнанних
Щастя й долю мені накликали.

Поцілую я руки Вам, мамо,
Що горнули мене до грудей.
Ви для мене, матусю кохана,
Найпрекрасніша поміж людей.

Поцілую я руки Вам, мамо,
Що вкривали мене серед ночі,
Що так ніжно будили Ви рано,
Цілували ще заспані очі.

Рученьки Вам поцілую, матусю,
Що вже зараз у зморщечках стали,
Я губами до них притулюся –
Бо спокою ніколи не мали.

Поцілую я руки Вам, ненько,
Що з любов’ю життя дарувала.
Ви весь вік уставали раненько,
Щоби доля у нас розквітала.

Всім Ви щастя просили у Бога,
Хоч самі мали горе і муки.
Як у хату зайду – то з порогу
Поцілую, матусю, Вам руки.

Мамині руки, мов ангела крила,
Мамині руки ласкали, пестили.
Мамині руки для нас наймиліші,
Мамині руки – вони найрідніші.