Вже більше тижня минуло, як в черкаському політикумі відбулись значні зміни. Багаторічна каденція секретаря міської ради Олександра Радуцького скінчилась, і другу за значимістю і впливом у місті посаду обійняв свободівець Ярослав Нищик. Фактично першим викликом для політика на посаді стала багаторічна зимова традиція Черкас – вимога перевізників в новому році підняти вартість проїзду. “Дзвін” вирішив поцікавитись в новообраного секретаря, яку він займе позицію в цьому традиційному протистоянні та взагалі як бачить реформу траспортної системи в місті, яка очевидно назріла “вже вчора”.
– Черкасці вже звикли, що із року в рік починається фактичний шантаж перевізників міської влади: або піднімаєте вартість проїзду, або ми не виходимо на рейс. І в підсумку завжди тариф збільшується на 50 копійок або на гривню. Черкасцям варто очікувати повторення цієї історії?
– Так дійсно, скільки я себе пам’ятаю, перевізники займаються шантажем: або піднімаєте вартість проїзду, або знімаємо автобуси з рейсів…
Наше бачення таке, що обіцянкам перевізників вірити не можна. Тим обіцянкам, що збільшується вартість проїзду, і тоді вони обов’язково наводять лад в своїх автобусах. Тож я вважаю так – спочатку вони наводять лад в автобусах, а це елементарне: відсутність шансону, бейджики у кожного водія і кондуктора, чисті автобуси, справні автобуси на маршруті. І тільки після цього, ми тільки зможемо повернутися до розгляду питання можливості збільшення вартості проїзду.
Окрім цього, ми маємо активізувати роботу нашої інспекції з легалізацією трудових доходів. Адже коли наші перевізники подають дані офіційної середньої зарплати по їхньому підприємству 2700 гривень… То ми розуміємо, що йде виплата в конвертах. Це щодо короткострокового підходу.
– В довгострокових планах є ідея, наприклад, закупівлі автобусів в “Черкасиелектротранс” або створення комунального підприємства, як альтернативи від постійного шантажу перевізниками? Якщо купувати щороку декілька автобусів за міські кошти, то через 10 матимемо змогу надавати якісні транспортні послуги містянам і ще заробляти гроші в бюджет?
– Щодо довгострокових планів. Є ідея “стягнути” усі напрацювання, що є в ініціативних групах щодо транспортної реформи в місті. І до кінця 2018 року, якщо не повністю, то хоча б запустити транспортну реформу, аби до кінця 2019 року вона запрацювала. Я передбачаю, що це буде важко через супротив перевізників. А він обов’язково буде. Адже транспортна реформа передбачає введення електронного квитка, відповідно вони тоді не зможуть уникати оподаткування кількості перевезених пасажирів, занижуючи її.
Те що ви озвучили, по закупівлі автобусів в “Черкасиелектротранс”. На жаль, коли створювалось комунальне підприємство “Черкасиелектротранс”, то воно утворилось як варіант соціального підприємства. Відповідно усе, що буде закуповуватись нове в “електротранс”, буде таке саме збиткове, як і тролейбуси. Оскільки всі ці пільгові категорії громадян, що їздять безкоштовно в тролейбусах, такими ж пільгами будуть користуватись і в автобусах, якщо їх придбати для “Черкасиелектротранс”.
Тому вимушений розкрити певний інсайд, що будемо вивчати можливість створення нового комунального підприємства і вивчати можливість придбання в лізинг для нього автобусів. Як базу, можливо використати і потужності електротрансу, але це має бути нова юридична особа, відокремлена від “Черкасиелектротрансу”, аби на неї не лягли усі соціальні навантаження і відповідно усі збитки, що несе підприємство через свою соціальну функцію. Адже мусимо визнати, що “Черкасиелектротранс” буде збитковим завжди, інше питання тільки – в якій мірі.
– Можливо, варто скасувати частину пільг, аби і “Черкасиелектортрас” вийшло з повної дотаціності і, відповідно, збитковості та відсутності будь-яких перспектив до самостійного оновлення і розвитку?
– Розумієте, є перелік пільг, визначений українським законодавством. Інше питання, що держава вже тривалий час компенсує субвенцією до міського бюджету, якщо я не помиляюсь 30-40 відсотків від тих пільг.
Зараз, наскільки мені відомо, у Львові та Вінниці з 1 липня буде реалізовуватись пілотний проект монетизації цих пільг. Я так розумію, згодом на цій базі буде впроваджено загальнодержавну рефому монетизації пільг. Але наразі цей проект ще дуже сирий і рано говорити про переваги чи недоліки цієї ініціативи. Але монетизація пільг безперечно має бути.
На прикладі Черкас це дуже легко зрозуміти. За пільгові перевезення пасажирів сплачується з міського бюджету, але мешканці Митниці чи Дахнівки не мають можливості користуватися пільговими перевезеннями, в них просто немає тролейбусів. Але пільгові перевезення компенсуються і з їхніх податків сплачених у бюджет. А в подальшому, уся субвенція розподілятиметься порівну між усіма пільговиками Черкас. Це 50 чи 100 гривень на місяць, важко зараз говорити про суму. І пільгові категорії громадян самі вирішуватимуть, куди витрачати ці кошти, яким транспортом користуватись та чи взагалі витрачати ці гроші на інші потреби.
– Часто згадуємо “Черкасиелектротранс”. Питання підняття проїзду в тролейбусах актуальне?
– Скажімо так… Проекту рішення наразі ще немає, але це питання я думаю вже найближчим часом буде стояти. Адже за минулий рік підприємство було дотоване на 40 мільйонів гривень… Тож якщо умовно говорити про можливе збільшення вартості проїзду в тролейбусах на 1 гривню, то це буде 8-10 мільйонів додаткових прибутків для комунального підприємства. Для 96 мільйонів бюджету розвитку Черкас, та навіть для 3 мільярдів загального бюджету, що вже весь розписаний по обов’язкових статтях, ці додаткові 10 мільйонів для розвитку можуть бути дуже на часі.
– Повертаючись до можливого страйку перевізників і їх шантажу. Ви взагалі вірите, що можливо проконтролювати їх, якщо вони візьмуть зобов’язання піти на поступки і ніби виконати вимоги міської влади покращити якість надання послуг?
– Питання насправді набагато глибше, питання не тільки в контролі, бо контроль можна забезпечити. От навіть зараз по кожному з перевізників є підстави вже розірвати договір. Проблема в тому, хто замість них буде перевозити?
Ми, звичайно, можемо відмовитись від послуг наших перевізників із їх старими “Богданами” і “ПАЗиками”, але тоді з’являться у нас “Рути”, “Дельфіни” і “ГАЗелі”, перероблені з вантажівок маршрутки. Насправді перевізників з нормальними новими автобусами в Україні дуже мало. Я знаю, що один черкаський перевізник закупив 4 нові великі німецькі автобуси і сподіваюся, що вони вийдуть в місті на маршрути.
На жаль, ні попередній міський голова, ні нинішній не забезпечили накопичення резервів для можливості протистояння шантажу перевізників. Те, про що ми зараз говоримо, що потрібно створювати власне підприємство, закуповувати автобуси. І це підприємство буде конкурувати з приватними перевізниками. Думаю, що поява такого підприємства їх би сильно дисциплінувала і обмежила варіанти шантажу.
І знову ж таки, наші перевізники диктують свої умови з огляду на слабкість міської влади.
– А взагалі, на скільки міська влада, так би мовити, пов’язана з лобіюванням інтересів перевізників?
– Якщо говорити про новий склад виконкому, то я жодного впливу поки не бачу. Інше питання, наскільки вони зможуть тримати той шквал критики, який буде, і в замовних матеріалах в пресі, і в замовних атаках в соцмережах, і від обурених незручностями громадян.
Щодо депутатів міської ради, то наскільки я знаю, є декілька обранців, що мають певні інтереси в сфері пасажироперевезень, але це не критична кількість в міській раді.
– Якщо перевізники все ж таки не вийдуть на маршрут, в місті буде траспортний колапс і міська влада піде на підвищення вартості проїзду?
– Звичайно, що потужностей “Черкасиелектротранс” не вистачить, аби повністю перекрити відсутність маршруток в Черкасах. Але не вихід на рейс маршруток не призведе до повного колапсу. Я навіть бачу зараз механізми, аби місто “не стало” повністю. Але звичайно, буде маса незручностей для містян.
Я боюся, що в разі цього черкасці почнуть тиснути на міську владу, і їм буде все одно, що проїзд здорожчає, що в маршруток і надалі будуть випадати двері і відлітати під час руху колеса. Їм буде головне їхати, хоч і як “бидло в загоні”, та аби їхати а не йти.
– Якщо підсумувати, чи вдасться шантаж перевізників, чи зможе встояти виконком та міська рада і коли очікувати підняття вартості проїзду і чи взагалі це підвищення буде?
– Моя позиція принципова – на підвищення тарифу на перевезення в Черкасах ми можемо вийти тільки в тому разі, якщо відбудеться значне коливання цін на паливно-мастильні матеріали, що складають значну частку вартості квитка. Наразі, по тих цифрах, що ми маємо, перевізники значно занижують кількість перевезених пасажирів, і це дає змогу зрозуміти, що підприємства-перевізники несуть мінімальні збитки у всього кілька тисяч гривень, які вони швидко цілком перекривають, приховуючи свої реальні доходи.
Знаючи наших перевізників, вони працюють далеко на випередження, і жодної мови не може бути про збитковість їх перевезень. Вони цю збитковість вбачають десь далеко і потенційно. Їх основна мета залишити свої прибутки на тому рівні, на якому вони зараз. Тому тільки коли відбудеться це коливання на ринку нафтопродуктів, ми зможемо повернутись до цього питання. Поки я не бачу для цього підстав.
Мене дуже дивує, коли наші перевізники прив’язуються до коливання курсу іноземних валют. Я так розумію, що в нас всі автобуси японського, американського чи західноєвропейського виробництва, планується закуплятися на черкаські маршрути автобуси марок “Мерседес” чи “Вольво”… Тому дуже смішно виглядає їх апеляція до курсу долара.
– Тобто наразі черкасцям не варто боятися підняття вартості проїзду?
– Тут треба розуміти, що є моя позиція і позиція моїх колег-однопартійців. Ми будемо максимально боротися з перевізниками проти збільшення вартості проїзду. Натомість з боку перевізників звучать тільки пусті обіцянки покращити якість перевезення.
Ось беремо цифри, перевізник “Черкасиавтотранс”. В минулому році в нього був економічно-обґрунтований тариф 3 гривні 36 копійок. Возили вони по тарифу – 4 гривні. Ось тут немає запитань! Але коли перевізник “Чарз-авто” пише, що в них обґрунтований тариф в 2017 році був 4,37… І вони працювали собі цілий рік в збиток по 4? А на 18-й рік вони запевняють, що рентабельна ціна 5 гривень 18 копійок, і вони ніби знову готові рік собі в збиток працювати за 5 гривень. Те ж саме і з іншими перевізниками. Складається враження, що деякі черкаські перевізники мають якогось мецената, що займається благодійністю і доплачує за кожного перевезеного пасажира. Зрозуміло ж, що ніхто в ці їхні історії про збитковість не вірить. Це просто приховування реальних цифр прибутків.
Немає коментарів:
Дописати коментар