2-го листопада 1943 року за ініціативи «ефективного менеджера» і кумира всього ватного міра почалась депортація карачаєвського народу. Силами військ НКВД з 2-го по 5-е листопада було вивезено до Казакстану та Киргизії близько 70 тис. чол. із 76 тис. карачаївців, що проживали в Карачаївській АО за переписом 1939 р. Все майно і домашня худоба були конфісковані, а їх етнічні землі заселені «проверенными категориями трудящихся» (так записано у Постанові СНК № 1221-368сс «О порядке заселения районов бывшей Карачаевской автономной области Ставропольского края»).
Варто пам’ятати, що русскій мір прийшов до Карачаї ще в 19-му столітті, коли 1 листопада 1828 р. війська московітів на чолі з ген. Еммануїлом, віроломно порушивши договір про нейтралітет між Росією та Карачаєм у Кавказькій війні, після 20-годинної битви на переваалі Хасаука захопили Карачай. Остаточна анексія відбулась у 1834 році. Не останню роль у цій драмі відіграла наївна віра у договори з московітами і зрада.
Історія на кожному кроці тицяє світ носом у незаперечний факт, що геноциди, анексії, репресії, агресивні війни це - норма існування варварського московського племені. І якнайшвидше зникнення цього дикунського утворення з світової мапи це безумовне цивілізаційне благо.
Немає коментарів:
Дописати коментар