Останнім часом область усе частіше стрясають повідомлення про рейдерські захоплення земель, урожаю, ставків. Дійшло до того, що охороняти свою власність фермерам доводиться просити і поліцію, і громадських активістів, і навіть політиків та журналістів. А все тому, що останнє народне багатство, що ще залишилось на Черкащині нероздерибаненим, – це земля і водні плеса. Решта – поділене і переподілене. Тож, як писав Тарас Шевченко, «неситим оком» багаті і властьімущі тепер поглянули на «лани широкополі, на Дніпро і кручі». І хоч для годиться на Черкащині таки створено антирейдерський штаб для захисту прав пересічних власників та орендарів, однак насправді все вирішує швидкість реакції та фінанові і політичні можливості «загарбників». Багаті і впливові люди вже на районному рівні, навіть якщо жертва рейдерства публічно опиратиметься, щонайменше можуть створити їй серйозні проблеми з бізнесом, «додавивши» до очікуваного результату: передачі майна у потрібні руки. Особливо «ефективно» діють ці схеми, якщо зацікавленими особами виявляються «натхненники» із зв’язками у правоохоронній системі.
Приблизно така історія розгортається у Смілянському районі навколо двох невеличких мальовничих ставків поблизу села Сунки. Після смерті попереднього орендаря у 2014 році їх взяв в оренду підприємець Максим Маценко. Попередня орендарка займалась розведенням у них риби, а новому користувачу водойми були потрібні більше для технічних потреб – для поливу садків, які він плекає поряд.
Вже на цьому етапі у процес законного оформлення ставків втрутились «зловорожі» сили, тож він розтягнувся у кілька років із купою комісій, дозволів і трьох судів, які Маценко послідовно вигравав. Весь цей час водоймами дивним чином «опікувалась» така собі пані екс-прокурор. Звісно, як завжди буває у подібних випадках, за спірне майно бюджет недорахувався кругленьких сум.
Утім, підприємець таки домігся, що виготовив проект землеустрою щодо відведення земель водного фонду загальною площею 2,8 га для ведення водного господарства і взяв у користування на 49 років ці два «безталанні» ставки. По факту, договір оренди між Максимом Маценком та Смілянською райдержадміністрацією було зареєстровано лише 6 січня 2017 року.
Чому ставки безталанні, запитаєте ви? Бо вже і після того, як у історії, здавалось, поставили крапку державні органи, спроби перебрати власність на них не припинились. Цього разу, непублічні «лобісти», користуючись постреволюційною «модою», спробували використати «народний гнів» та депутатів.
Батько і син Маценки обурені, що проти них розгорнули настільки брудну кампанію
Так, до Смілянської державної адміністрації надійшов лист за підписом 11 жителів села Сунки, які назвались ініціативною групою і повели мову про те, що у селі зникла вода у криницях. А винен в цьому, угадайте з трьох разів, хто? Правильно! Максим Маценко, який поливає із орендованих ставків свої сади. І то дарма, що село має проблеми із водою не рік, а останнє десятиліття, тим більше, знаходиться у іншому водному басейні, розділеному із ставками вододілом із невеликих пагорбів. Та питання ж, як ви розумієте, зовсім не у об’єктивних фактах.
І от до теми вже підключився дієвий депутат Смілянської районної ради, який на всіх рівнях почав активно і красномовно захищати інтереси «зневоднених» селян. Між іншим, свого часу він очолював Смілянську райдержадміністрацію, і раніше чомусь у нього не виникало «запеклого» бажання захищати людей, що вже тоді сиділи без води. До того ж, варто було б ще у ті часи поцікавитись, чому у бюджет від оренди ставків не надходять гроші. Адже в руках була і влада, і можливості навести лад. Однак, напевне, тоді це було не так «актуально», як тепер, коли водойми орендують «не ті» люди.
Тому скільки б не приїжджали до підприємця «водні» комісії Смілянської райдержадміністрації та Черкаського регіонального управління водних ресурсів, скільки б вони не писали висновки, що «рівень колодязів нижчий, ніж рівень об’єктів, а в ставу нормальний підвідний рівень води», що «між криницями і ставками відсутній гідрологічний зв’язок, бо між ними від півтора до двох кілометрів і водороздільний масив у вигляді височини», що «на водність басейнів річок України вплинули високі температури останніх років, що зумовило виснаження їх руслових запасів і ускладнення водогосподарської ситуації у всій країні», і, ще страшніше, що «очікується подальше зменшення водності річок, місцями до досягнення критеріїв маловоддя, а на окремих ділянках малих річок до відсутності стоку», – все як горохом об стіну. Не зважає «активна депутатська громадськість» навіть на те, що підприємець-то і води із ставків не встиг узяти, бо дощів було достатньо, тож поливати садки додатково не було потреби! Мовляв, винен – і все.
Та воно і зрозуміло, коли за лаштунками стоять такі серйозні люди. Тим більше, як кажуть, у деяких «захисників народної води» у Сунках є і свій непоганий бізнес, пов’язаний із зеленим туризмом, тому вони також не проти тими гарненькими ставками «поопікуватись».
«Ставки з 2007 року були в оренді, проте ця жінка померла в 2014 році. З того часу ставками користувались сторонні люди. Жодних зборів ніхто не сплачував. Тут на берегах водойм було суцільне п’янство, все засіяне сміттям. Ми мішками вивозили порожні пляшки звідси. Ми написали заяву та вирішили взяти ці два ставочки в оренду, і з того часу почалось… Депутат, відомий на Смілянщині, свого часу райдержадміністрацію очолював, тепер фактично вирішив ці ставки «віджати» у нас. На кожній нараді в районній раді, на кожному засіданні він піднімає питання, аби в нас забрати ці ставки. Вигадав історію, що нібито через те, що ми взяли в оренду ставки, в сусідньому селі зникла вода в колодязях… Він пише скарги в усі можливі інстанції, і ми вже рік тільки тим і займаємось, що приймаємо перевіряльників, комісії. Всі вони дали висновки, що ми нічого не порушуємо. Що ці два ставки жодного відношення до колодязів в селі Сунки не мають, це зовсім різні басейни. Проте, він продовжує всі можливі контролюючі органи і населення переконувати, що ми винні, і крапка. Дійшло вже до абсурду, він вимагає, аби ми повернули ставок попередньому орендарю… яка померла 8 років тому! Розумієте, ці ставки не для бізнесу. Ми не часто з них воду для поливу беремо. Хочеться просто для себе і для людей з села та і зі Сміли зробити нормальний пляж, накриття, аби можна було і покупатися, і відпочити біля води в чистоті. Ми купили і запустили рибу в ставочки, але далі не можемо нічого робити, бо постійно чекаємо нові інспекції, що в будь-який момент нас приїдуть і оштрафують чи відберуть на користь потрібних людей водойми», – бідкається батько і перший помічник Максима Маценка Олександр Васильович.
Тож колотнеча триває. Летять нові «бамаги» до Держгеокадастру, до прокуратури, лунають нові публічні звинувачення і скарги. І ось вже прокуратура строго грозить пальцем, як той інспектор Петренко, мовляв «нарушаєте»! При цьому наперед знаючи, що жодних порушень у діяльності підприємця немає. Тим більше, що він це вже довів у суді. Тричі. Але ж інтереси закулісних ляльководів, в очевидь, важливіші, ніж закон і елементарна людська совість.
А доки триває чергове коло «розборок», ставки, як класична груша розбрату у легендарній «Кайдашевій сім’ї» Нечуя-Левицького, на «грані всихання». Як зазначає сам Максим Маценко, сьогодні треба терміново розчищати водойми, поглиблювати їхнє русло і капітально ремонтувати та укріплювати дамбу. Звісно, мова йде про немалі гроші – близько 700 тисяч гривень. Та підприємець готовий вкладатись, тільки б йому погодили відповідні документи. Але в тім то й річ, що у райдержадміністрації від одного словосполучення «сунківські ставки» здригаються, бо розуміють: кожен новий погоджений документ викличе чергову «воєнну ескалацію» та серйозний «головняк», навіть якщо його вичитають всі юристи і правники всієї виконавчої вертикалі країни.
«Вже зараз потрібно рятувати ці ставки, адже дамба руйнується, ставки мілішають, замулюються. Дамбу потрібно вже зараз укріплювати, аби страшної біди не сталося, бо якщо буде сніжна зима, нинішня дамба не витримає і вся вода зійде в ті ж Сунки. Ми виготовили всю проектну документацію, але в адміністрації бояться поставити підпис, бо депутат там вже всіх залякав. У нас є і бажання, і всі засоби, аби ставки врятувати. Просто нам не дають. Кажуть, що ми рейдери! Це як злодій перший кричить: тримайте злодія! Які ж ми з батьком рейдери? Ми з ним садівництвом займаємось: я – 15 років, а він – вже 40! Вирощуємо яблуні, груші… Дайте нам спокій, дайте працювати. Це в нас хочуть рейдерським способом забрати ставки, щоб вони знову перетворились у смітник, тільки аби не ми тут хазяйнували», – розводить руками Максим Маценко.
Словом, ситуація класична: або віджати, або угробити, щоб нікому не дістались.
От тільки питання, невже самі жителі Сунок хочуть саме такого розвитку подій? Невже справді настільки закоренилось у їхній свідомості «хохляцьке»: якщо в мене криниця пересохла, то нехай в усіх води не буде? Не віримо. Принаймні, не у переважної більшості жителів села. Тому вони мали б самі сказати своє слово, а не дозволяти одній вулиці говорити за всіх.
Зависає питання і до влади, в першу чергу, обласної: невже вона, із усіма своїми антирейдерськими штабами і комісіями по підтримці підприємництва, готова бути ширмою для відвертого і нахабного беззаконня?
Немає коментарів:
Дописати коментар