Іудохристиянство спотворило ці поняття і перевернуло з ніг на голову. Відновлення правильних уявлень є дороговказом для правильного розуміння життя і набуття високої ефективності.
170916katerynakosyanenkotramontana.jpg
Катерина Косьяненко. Трамонтана (2008).
Іудохристиянський культ мучеників
Згідно з іудохристиянством, Віра, Надія і Любов – це імена трьох святих сестер-мучениць, які були закатовані римським імператором Адріаном (2 ст.), їхня матір свята Софія їх поховала, а через три дні сама померла.
На думку монахів-боландистів, які з 16 ст. займалися дослідженням життєписів святих, у цій легенді йдеться не про реальних особистостей, а про чесноти. Персоніфікація відбулася значно пізніше – приблизно у 7 ст. внаслідок поширення іудохристиянського культу мучеників. Про це повідомляє Православна енциклопедія.
Стандартна схема фальсифікації
З погляду метафізики, іудохристиянська легенда здійснює символічне убивство згаданих чеснот – софії (премудрості), віри, надії і любові. Відповідно до загальної схеми, якої дотримуються «діти диявола», неіснуючу вину за вигадане вбивство перекладено на того, кого дуже не любили. В даному випадку на імператора Адріана, за якого римська імперія пережила Золоту еру. А все тому, що чим більше ладу в державі, тим важче для паразитів і брехунів. Прикладом застосування цього ж підходу є вигадка про убивство Івана Хрестителя.
Отже, йдеться про докорінне спотворення давніх уявлень про чесноти, з яких найголовнішою є мудрість, а її плодами є віра, надія і любов. В останньому випадку йдеться про божественну любов-агапе, яка стоїть вище любові-філіо.
Піраміда мудрості
Згідно з аріянським (аріохрестиянським) світоглядом, мудрість – це спроможність відчувати цілісність Всесвіту і діяти в гармонійній єдності з ним. Відтак мудрість передбачає розуміння Логосу – всезагального закону буття.
Плодами мудрості є віра, надія, любов. Це треба розуміти так, що мудрість полягає у застосуванні цих чеснот – і в цьому полягає виконання загального закону буття.
В аріянстві всі послідовності перебувають у відношеннях ієрархічного підпорядкування. Найголовніша сутність займає перше місце. Отже, згадана тріада чеснот виглядає так:
віра
надія
любов
Вершиною цієї піраміди чеснот є віра, а початком сходження до неї є любов. Як це реалізується практично?
Любов
Любов – це бажання добра якійсь сутності і прагнення бути з нею в єдності. Наприклад, любов до України полягає в тому, що ми бажаємо їй добра і прагнемо нерозлучно бути з нею. Коли ми до когось відчуваємо любов-агапе (милість, божественну любов), ми не думаємо про те, наскільки це реалістично і чи буде нам з цього якась користь. Ми просто любимо, тому що інтуїтивно відчуваємо резонанс, оснований на подібності.
У духовному світі подібне притягується до подібного, зокрема, цей феномен лежить в основі любові до ближнього. Подібним чином, якщо ми хочемо еволюціонувати від людини до боголюдини, то найголовніша практика – любов до свого внутрішнього бога.
Отже, любов – це початок руху до мети. Щоб отримати щось, його спочатку треба полюбити. Щоб здобути професію – її треба любити. Щоб побудувати процвітаючу Україну – її треба любити.
Надія
Надія – це наступний етап наближення до мети, який є «надбудовою» над любов’ю. Якщо любов – це позитивна емоція, то надія – це раціональне осмислення, планування, зважування «за» і «проти», пошук оптимального шляху до любимої мети.
Для любові не потрібні раціональні підстави, натомість надія з’являється тільки тоді, коли є передумови і причини, коли є «шанс».
Надія – це впевненість у потенційній можливості здійснення чогось бажаного, потрібного, приємного. Без надії нічого не можна робити. Коли ж з’являється наДІЯ, тоді може початися ДІЯ. Надія веде до дії.
Віра
Корінь *вір на санскриті означає «сила». Віра – це сила, основана на впевненості у тому, що мета буде досягнута, що задумане здійсниться. Тому «Коли матимете віру хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не буде для вас неможливого» (Матвій 17:20). Як тільки з’являється віра, одразу ж починається впевнена творча дія.
Якщо надія – це бачення потенційної можливості досягнення мети, то віра – це переконаність у тому, що мета точно буде досягнута.
Віра – це вершина піраміди мудрості. Шлях до неї починається зі світлого бажання – любові. Раціональне осмислення цього бажання дає надію. Коли ж надія визріває, то вона перетворюється на творчу силу – віру.
Прикладом є вміння плавати. Спочатку людина відчуває радісне бажання опанувати водну стихію. Потім дивиться на інших, експериментує, тренується – і вирощує в собі надію, що у неї вийде. А як тільки з’являється впевненість у власних силах (віра) – людина сміливо стрибає у воду і пливе.
Перевертання і спотворення
Іудохристиянство було створене фарисеями як інформаційна зброя для саморуйнування арійців. Один із найпростіших способів – перевертання з ніг на голову. У даному випадку йдеться про перевертання понять і напускання туману.
Три арійські чесноти, які є реалізацією мудрості, символічно вбиваються. Ієрархічне підпорядкування між цими чеснотами ліквідується. Слово «віра» інтерпретується не як сила, а як сліпа довіра до того, що хтось сказав. Слово «любов» інтерпретується не як початок і перший крок, а як мета і завершення. Якщо в аріянстві віра (сила) виростає з надії (потенції), то в іудохристиянстві навпаки – надія виростає з віри.
Що нам дає розуміння піраміди мудрості?
Правильне уявлення про піраміду мудрості є дороговказом як правильно діяти і бути ефективним у цьому світі.
Софія (мудрість): треба жити з єдності з Всесвітом і його законами, тоді вони працюватимуть на нас і сприятимуть нашим задумам, даватимуть щастя і гармонію.
Любов: для того, щоб досягти мети, її спочатку треба полюбити.
Надія: для того, щоб почати практичний рух до мети, треба оцінити її реалістичність.
Віра: розвиток надії шляхом осмислення, експериментів, тренувань формує силу, яка долає будь-які перешкоди і об’єднує нас з тим, що ми любимо.
Немає коментарів:
Дописати коментар