Моя мова

Моя мова пахне чебрецями,
Що під сонцем рясно поросли.
Запахом дитинства, як від мами
Ніжний дотик ласки принесли.

Моя мова скупана в любистку,
Плетена барвінковим вінком.
Кожне слово – то джерельце чисте,
М’ята, що під батьківським вікном.

Мова рідна, що звучить з колиски,
Дихає дитинством, теплим молоком,
Де на її травах росяніють збли`ски,
Де шепочуть верби листям над ставком.

Оксамитна, ніжна українська мова
В співі перепілки, ви`цвірі синиць,
Це берізки білі, дуби край діброви,
Це завзяття й сила з глибини криниць.

Українська мова – народна, співуча
У піснях і думах, в силі Кобзаря,
Це садки вишневі, Канівськії кручі,
І над ними сходить вечірня зоря.

Моя мова славна – мудра й багатюща,
Спів її – вели`чний, славний і дзвінкий.
Мова українська – доля невмируща ,
Жити й розквітати їй – дні, роки, віки!
                                 Віра Носенко