Верхнє Подністров’я відзначається великою кількістю давніх міст, поява і розвиток яких припадає переважно на епоху раннього середньовіччя. Вони відігравали важливу консолідуючу роль у процесі державотворення на західному пограниччі Русі. Історично склалося так, що значна частина цих міст у різні часи та з різних причин припинили своє існування. Від них залишились руїни, які прийнято називати городищами. Інші міста продовжували розвиватись та існують до сьогоднішнього дня.
До таких належить літописний Зудеч, сьогодні місто Жидачів – районний центр Львівської області. Найранішу згадку про нього зустрічаємо на сторінках Іпатіївського списку під 1164 роком. Літописець записав цю трагічну подію у такому контексті: “То же лето была поводъ велика в Галичи… Умножившуся дождю внезапну въ одинъ день и в нощь поиде вода изь Днестра велика в болоньє и взиде оли до Быковаго болота, и потопи человекъ боле 300 иже бяху пошли с солью из Удеча 1 и многи челвекы снимаху съ древ и кола, иже бъ вода възметала, много же инии потопе”
Давнє місто займало унікальне фізико-географічне положення. Широке русло повноводної гірської ріки Стрий півночі, заходу та півдня омивала корінні мисовидні виступи, забезпечуючи городянам надійний захист від ворожого нападу. Зі сходу доступ до міста утруднювали непрохідні болота. Лише з півдня через вузький перешийок пролягав єдиний сухопутний шлях. Повноводна ріка Стрий за 5 км нижче по течії впадає у такий же повноводний Дністер. Тому ця водна магістраль відігравала надзвичайно важливу роль у сполученні Зудеча зі столицею Галицько-Волинського князівства – Галичем та іншими містами князівства, а відтак і з містами Північного Причорномор’я.
1241р. Монголо-татарські війська Батия підійшли до міста. Повідомляється, що Жидачів, обложений кочівниками, хоч і був грунтовно зруйнований, але так і не піддався ворогові.
Важливим джерелом до вивченя історичної топографії давнього міста є численні мікротопоніми, серед яких на особливу увагу заслуговують: “Базиївка”, “Болонє”, “Замок”, “Кораблище”, “Червен” та інші. Утім, надзвичайно цікавою є назва урочища “Кораблище”, що знаходиться у старій заплаві ріки Стрий, між двома городищами “Базиївка” і “Замок”. Можна здогадуватись, що ця назва вказує на місце знаходження давньої гавані. В ур. Болонє, могла знаходитись головна торгова площа міста. Викликає зацікавлення назва урочища “Червен”, що знаходиться на схід від границі міста. Вона співзвучна з назвою міста Червена. Перенесення цієї назви до Зудеча, можливо, слід пов’язувати з переселенням певної групи населення з Червена, що перебував у центрі військових дій на кордоні між Руссю та Польщею, до більш безпечного та спокійнішого Зудеча.
Не менш цікавим є спроба встановлення первісної назви міста. У своїй праці “Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів” М. Худаш зазначає, що спроби деяких дослідників пов’язати першу літописну згадку про Зудеч, як про Удеч, є безпідставною, оскільки у карпатському регіоні гідронімів з основою “Уд”- немає і, мабуть, не було. Тому, на його думку, твердження І. Крип’якевича є абсолютно виправданим про те, що зворот у літописі “…из Удеча…” треба читати як “…из Зудеча…”.
Про широкі торгівельні зв’язки давнього Зудеча свідчать численні знахідки шиферних пряслиць, привезених з Овруча, уламки ранньосередньовічного кружального посуду, причорноморських амфор, фрагменти скляних браслетів та скляного посуду. Важливу роль у житті міста відігравало залізоробне виробництво. Знахідки залізоплавильних шлаків та криці, вказують на особливе значення і роль ковальства. Цілком можливо, що місцеві ковалі разом з теслярами виконували замовлення річкової гавані, ремонтували і можливо будували річкові судна.
Немає коментарів:
Дописати коментар