Днями у Польщі відбулось засідання країн так званої “Ініціативи трьох морів”, або Тримор’я. Це неформальна платформа співробітництва дванадцяти країн Східної та Південної Європи: Польщі, Хорватії, Литви, Латвії, Естонії, Чехії, Словаччини, Словенії, Угорщини, Румунії, Болгарії та Австрії.
Думки експертів щодо мети цього об’єднання різняться. Говорять про формування економічного блоку по осі “Північ-Південь”, енергетичну складову, про формування Нової Європи на базі колишніх сателітів СРСР, альтернативу НАТО тощо. Думок щодо Тримор’я багато. Яка з них вірна – покаже час.
Поки що очевидним є лідерство Польщі у цьому об’єднанні. І домінанта, насамперед, її інтересів. Щоправда, інтереси ці явно збігаються з інтересами інших учасників, адже, якби було інакше, Тримор’я померло б, не народившись.
Фактично ця ідея – не що інше, як значно модернізована та пристосована до реалій 21 століття Річ Посполита. Як проміжну “модернізацію” можна згадати концепцію початку минулого століття – Міжмор’я (Intermarium). Intermarium спочатку замислювали як геополітичний проект і оборонний союз, покликаний гарантувати безпеку своїх учасників і стримувати агресивні наміри більших сусідів – Росії на сході та Німеччини на заході. Передбачалося, що учасниками його будуть країни, об’єднані наявністю спільного супротивника, які мають схожі зовнішньополітичні пріоритети: Україна, Польща, країни Балтії, Румунія, Болгарія. Та ж сама Річ Посполита “від моря до моря”, але скоригована на реалії першої половини 20 століття. Тоді проект не вдався, не в останню чергу через втрату Україною державності.
Через сто років проект знову намагаються втілити в життя. Концепція Міжмор’я та Ініціатива Трьох морів не заперечують одна одну: в Польщі не відмовилися від створення широкої коаліції держав Центрально-Східної Європи, яку тут називають концепцією “Адріатика-Балтика-Чорне море”. Ідеологи такого утворення хочуть залучити до нього не лише 12 членів ЄС, але й держави Східного партнерства – тобто Україну, Білорусь, Молдову та країни Кавказу.
Концепція блоку, спрямованого проти Німеччини та Росії, позбавлена сенсу, адже Берлін – це партнер, а не противник центральноєвропейських держав. Тому ініціативу Трьох морів треба розглядати як створення поясу безпеки на безпосередніх підступах до агресивної Росії, своєрідний “санітарний кордон”. Участь президента США Трампа в саміті країн Тримор’я демонструє міць і потужність зв’язків з Європою. Це означає, що США не відмежовуються від європейських справ і намагаються зміцнити співпрацю з Європою для протидії російській агресії та китайському економічному впливу.
Якщо розглядати Тримор’я з точки зору інтересів США, то його можна назвати своєрідним блокпостом Штатів у глобальній системі, котру вибудовує Вашингтон, відгороджуючись по периметру транснаціональних рухів від негативних впливів на країну. Більшість країн, які підтримали Ініціативу Трьох морів, принципово проти енергетичних проектів, які просуває Росія, передусім йдеться про “Північний потік-2”. І тут їхні інтереси абсолютно повністю співпадають з інтересами Сполучених Штатів, котрі давно хочуть позбавити Росію енергетичного важелю впливу на Європу.
Що стосується військової співпраці між країнами, які підтримують обидві концепції – Міжмор’я та Ініціативу трьох морів, то вона вже ведеться. Приклад – литовсько-польсько-українська бригада, яка базується на території Польщі. І схожих ініціатив буде все більше: будуть інтенсивніші навчання, маневри, обмін досвідом, що за теперішньої ситуації дуже важливо, зважаючи на загрозу з боку Росії, причому не тільки у Центрально-Східній Європі, але й на Балканах. І це знову повністю співпадає з інтересами Вашингтону.
Кордон, вал, буфер між Заходом і Сходом – це вже суто американська тема. І Нова Європа, це об’єднання “маленьких проти великих”, – це повернення Сполучених Штатів в Європу. Щоб бути супердержавою, однієї ядерної зброї мало. Потрібна ще й потужна економіка. І, на відміну від Обами, Трамп це розуміє. А потужна економіка без гегемонії в Європі неможлива. Тому США просто вимушені тіснити з Європи Росію і, в перспективі, Китай. Для цього й створюється новий “залізний занавіс”. І проходить він саме через країни Тримор’я. І Україну. Яка волею небес потрапила в унікальну ситуацію – не входячи в об’єднання, може отримати максимальну для себе вигоду. Адже, якщо глянути на карту, то ніяке “об’єднання 12 країн”, Тримор’я неможливе без тринадцятої – України.
До того ж, співпадають інтереси нашої країни і світового лідера – США. Співпадають до такої міри, що просто гріх буде не скористатись шансом. Адже насправді все це покликано раз і назавжди поставити на місце Росію, котра на фоні послаблення геополітичної гри Білого Дому за Обами почала демонструвати нічим не підкріплені амбіції на світове лідерство.
Щоб поставити РФ на місце, окрім економічних важелів, необхідно ще й зміцнити зв’язки між країнами, котрі в тому зацікавлені – а зацікавлена вся Європа. Зв’язки між країнами ЄС необхідно зміцнити до тої міри, коли пропаде навіть теоретична можливість проявів сепаратизму. Адже Європейський Союз у нинішньому його форматі існувати довго не зможе – занадто багато протиріч між його членами. Проте це не означає, що він неминуче має розвалитись. В Європі також розуміють необхідність модернізації і позбавлення впливів Росії на своїх східних рубежах.
Одним з стратегічних завдань, котрі дозволять остаточно позбутись руйнівного впливу РФ на Євросоюз, є виведення з-під російського впливу балканських країн – насамперед Сербії та Болгарії – які є традиційними сферами інтересів Російської імперії. Реінтеграція Балкан в Європу – саме це і є реальним завданням Тримор’я. Вдасться його виконати – можна “підтягувати” Україну, котра має таке ж саме завдання – вирватись із сфери інтересів Росії. Але це завдання в рази складніше від такого ж болгарського. І самій Україні, без допомоги Сполучених Штатів, з ним не впоратись.
Сатпаєв
Сатпаєв
Немає коментарів:
Дописати коментар